Допомоги у зв'язку з інвалідністю

Допомоги, що пов'язані з інвалідністю, є декілька видів. Серед них найважливішими є, безперечно, допомоги дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства. Вони, відповідно, поді­ляються на:

1) державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства І і II групи;

2) державну соціальну допомогу непрацюючим інвалідам з дитинства III групи;

3)державну соціальну допомогу дітям-інвалідам віком до 16 років;

4)допомогу на поховання інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 16 років.

Законодавством визначено також систему надбавок до вказаних державних допомог. Існують надбавки на догляд за інвалідом з дитинства І групи та надбавки на догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років.

Відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» право на допомогу дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства мають: громадяни нашої держави, які постійно проживають на території України; іноземні громадяни та особи без грома­дянства, які переселилися з інших держав на постійне про­живання в Україну, та особи, які набули статусу біженців¹.

Призначення і виплата цієї допомоги регулюється Поряд­ком надання державної соціальної допомоги інвалідам з ди­тинства та дітям-інвалідам, затвердженим наказом Міністер­ства праці та соціальної політики України, Міністерства охо­рони здоров'я України, Міністерства фінансів України від ЗО квітня 2002 р.

Інвалідам з дитинства, які мають одночасно право на дер­жавну соціальну допомогу і пенсію, призначається державна соціальна допомога або пенсія за їх вибором. Державна соціальна допомога або пенсія інвалідам з дитинства, яких визнано недієздатними, а також на дітей-інвалідів призна­чається за вибором їх батьків, усиновителів, опікуна або пік­лувальника.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається у таких розмірах: інвалідам з дитинства І групи — 100 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам з дитинства II гру­пи — 70 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; непрацюючим інвалідам з дитинства III групи — 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили праце­здатність; дітям-інвалідам віком до 16 років — 70 % прожит­кового мінімуму для осіб, які втратили працездатність¹.

Допомога призначається на кожного інваліда з дитинства чи дитину-інваліда.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства І, II груп, непрацюючим інвалідам з дитинства III групи призна­чається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

На дітей-інвалідів державна соціальна допомога призна­чається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України, але не більш як до місяця досягнення дитиною-інвалідом 16-річного віку включно.

У разі зміни групи інвалідності державна соціальна допо­мога виплачується в новому розмірі.

У випадку смерті інваліда з дитинства або дитини-інваліда віком до 16 років членам сім'ї або особі, яка здійснила похо­вання, виплачується допомога на поховання у розмірі дво­місячної суми державної соціальної допомоги на день смерті.

Допомога на поховання не виплачується у разі:

1) смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім'ї або іншою особою);

2) смерті осіб, поховання яких проводиться за рахунок коштів Державного бюджету.

Надбавка на догляд за дитиною-інвалідом віком до 16 років призначається одному з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, в тому числі інваліду III групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також одному з непрацюючих батьків, усинови­телів, опікуну, піклувальнику з числа інвалідів І або II групи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом.

Ця надбавка призначається за умови, якщо середньомісяч­ний сукупний дохід сім'ї, в якій виховується дитина-інвалід (крім сімей опікунів і піклувальників), за 6 календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням цієї надбавки, не перевищує прожиткового мінімуму на сім'ю.

Надбавки на догляд за дітьми-інвалідами та інвалідами з дитинства встановлюються в таких розмірах: за інвалідом з дитинства І групи — 50 % прожиткового мінімуму; за дитиною-інвалідом віком до 6 років — ЗО % прожиткового міні­муму; за дитиною-інвалідом віком від б до 16 років — 50 % прожиткового мінімуму.

Розмір надбавки на догляд встановлюється відповідно до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність¹.

Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства або дітям-інвалідам віком до 16 років призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживан­ня особи, яка звернулася за її призначенням.

Покриття витрат на виплату державної соціальної допо­моги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Ще однією державною допомогою цього виду є допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу. Вона призначається на догляд за таким інвалідом, що є хворим внаслідок психічного розладу, за умови:

—спільного проживання з ним;

—необхідності стороннього догляду за ним, що підтвер­джено висновком лікарської консультативної комісії;

—малозабезпеченості сім'ї.

Щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічно­го розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним надається у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї¹.

Призначення і виплата допомоги на догляд провадиться органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Розмір допомоги становить 10 % прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, на кожного інваліда, за яким здійснюється догляд.

Допомога на догляд надається дієздатній особі, яка за­реєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом і здійснює за ним догляд.

Необхідність постійного стороннього догляду за інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу підтверджується висновком ЛКК медичного закладу за місцем проживання інваліда².

Спільне проживання з інвалідом та догляд за ним можуть підтверджуватися не лише фактом реєстрації місця прожи­вання, але і актом обстеження сім'ї органами праці та со­ціального захисту населення або соціальним інспектором.

Допомога на догляд призначається на 6 місяців і випла­чується щомісяця. Якщо особа, яка здійснює догляд за інвалідом, є непрацюючим пенсіонером, допомога призна­чається на 12 місяців.

Виплата допомоги припиняється, якщо: сталися зміни у складі сім'ї у зв'язку зі смертю або зміною місця проживан­ня інваліда І чи II групи внаслідок психічного розладу; закінчився строк установлення інвалідності і протягом міся­ця не підтверджено встановлення групи інвалідності, яка дає право на призначення допомоги на догляд; інвалід перебуває на повному державному утриманні або стаціонарному ліку­ванні впродовж повного календарного місяця.