Їх статевого виховання

План

1. Психосексуальний розвиток дітей.

2. Стратегії статевого виховання дітей.

Матеріали лекції

Визначення концептуальних засад статевого виховання передбачає вирішення основного питання – чи є діти сексуальними істотами? “Так”, – стверджують учені. “Ні, – заперечують батьки та вчителі, – сексуальність є прерогативою дорослої людини”.

Сексуальність людини починає розвиватися вже у віці немовляти, а сексуальні враження раннього дитинства впливають на прояви сексуальності в дорослому віці. Діти виявляють сексуальну активність, яка може реалізовуватися в різних формах поведінки. Це може бути підглядання за оголенням дорослого, гра в “ліка­ря” з доторкуванням до геніталій інших людей, навмисне вживання брутальних слів, запозичених з вулиці, тощо. Мотивами такої поведінки є не еротичні, а пізнавальні інтереси, допитливість. Вгамувавши свою цікавість, діти, як пра­вило, легко переходять до інших сфер активності. Баланс цікавості до сек­суальної сфери з проявами допитливості до інших сфер є показником норми психосексуального розвитку.

Пізнавальна сторона сексуальної активності проявляється в зацікавленості дитиною будовою статевих органів, їхніми відмінностями та функціонуван­ням, пізнанні дитиною інтимних сторін життя. Значний вплив на ставлення до сексуальності має первинна інформація, яку отримують діти у відповідь на ці запитання. Зокрема діти дошкільного віку сприймають ставлення дорослих до статевих питань через інтонацію, вираз обличчя, зроблені зауваження та коментарі. Діти тільки імітують зовнішній вираз інтимних стосунків чоловіка

Модуль 4. Формування у вихованців притулків для дітей

та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей необхідних життєвих навичок

і жінки. Тому дівчата можуть брати на себе чоловічу або жіночу ролі (див. До­датки А, Б).

Особливу турботу з боку дорослих викликає мастурбація дітей. На тлі нор­мального розвитку мастурбація має характер високочуттєвої, стимулюючої втіху діяльності. Дитина звертається до неї тоді, коли переживає тривожність, стрес, самотність. Мастурбація не шкідлива ні фізично, ні психічно. Однак, якщо вона набуває нав’язливого характеру, то діє як дистрес, виснажуючи психічні та фізичні ресурси організму дитини.

Як мастурбують діти? Їхні способи найрізноманітніші – руками, предмета­ми, тертям об край стільця, сидячи на лавці чи лежачи на животі, стискаючи стегна тощо. Цей процес може тривати від декількох хвилин до півгодини і приносити дитині втіху. Розрядка збудження приносить відчуття комфорту, за­доволення та розслаблення.

Характеризуючи причини ранньої мастурбації, сексологи зазначають, що в найзагальнішому вигляді їх можна розділити на дві категорії. Перша стосуєть­ся дітей, яких називають “нещасливими істотами”. Стан тривожності, зумов­лений дефіцитом батьківського тепла, образами, зневагою до інтересів дитини, штовхають її до пошуку втіхи у власному тілі.

Згідно із сучасними дослідженнями, емоційна депривація дитини є факто­ром, що активізує сексуальну активність дитини і набуття нею досвіду чуттє­вості. Ось чому мастурбація досить розповсюджена серед дошкільнят, а та­кож старших за віком дітей, які тривалий час виховуються в інтернатних закла­дах, а також тих, які хоча й виростають у сім’ї, але перебувають у стресогенно-му оточенні. Серед причин дитячої мастурбації називають:

– низьку чутливість до подразників;

– надмірні, які надто збуджують, пестощі тіла дитини;

– фрустрація потреб дитини;

– тривожність.

У більшості випадків дошкільна мастурбація зникає безслідно, а подальша самостимуляція збудження в підлітковому віці не пов’язується з набутим рані­ше досвідом.

Дорослому, який стикається з проявами дитячого онанізму, важливо зорієнтувати­ся у спонуках та особливостях перебігу: епізодичності чи регулярності, нав’язливості чи довільності. З’ясування цих питань потрібне зовсім не тому, щоб викорінити мас-турбаційну поведінку, а передусім для усунення тих можливих стресогенних чин­ників в оточенні дитини, які спонукають шукати насолоду в зоні геніталій.

Мастурбація вважається нормою в сексуальній поведінці дитини за винят­ком мастурбації, що супроводжує психічні розлади і проявляється у демонстра­тивній, брутальній, імпульсивній чи нав’язливій формі.

“Мастурбація – це приватна справа і повинна здійснюватися лише у приват­ному, недоступному для сторонніх очей місці”, – це єдина обмежувальна уста-

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

новка, яка дається дітям. Провідні емоційні настанови та роз’яснення дорослих можуть бути на кшталт: “Твоє тіло є гарним, воно дарує тобі радість. Є певні місця, які особливо чутливі, доторкування до них приносить насолоду. Пере­віряйте своє тіло на приємні відчуття – це нормально. Пам’ятайте, що одне тіло дарує насолоду. Самозадоволення – не єдине заняття у світі, яке є приємним. Не забувай про інші. Пам’ятай також, що тільки ти є господарем власного тіла. Ніхто, крім тебе, не має права доторкатися до його приватних частин”.

Допубертатний вік (7–10 років) особливо важливий для свідомого насліду­вання привабливих моделей жіночої та чоловічої поведінки, подальшої статевої типізації. Переддень статевого дозрівання готує дитину цього віку до нових якісних змін. Ерекція виникає у хлопчиків значно частіше, а сексуальні ігри, сексуальний фольклор, мастурбація набувають значно більшого поширення.

Пубертатний період у психосексуальному розвиткові дитини відраховується від настання менархе (вік початку менструацій у дівчаток) і еякулярхе (вік по­чатку еякуляції у хлопчиків) до зупинки росту. Юнацький, або постпубертатний вік, відраховується від зупинки росту до настання повної психологічної та реп­родуктивної зрілості. Ці періоди охоплюють вік від 13 до 19 років. Сексуальна поведінка в підлітковому віці збагачується досвідом чуттєвості. Втіху прино­сить новизна еротичних образів під час мастурбацій, еротичних мрій та фан­тазій, еротичних сновидінь.

Фізіологічною передумовою підліткових полюцій, мастурбації стає значне посилення секреції статевих гормонів під час статевого дозрівання. Самости-муляція та полюції стають засобом, які дають змогу зняти або пом’якшити прояви фізіологічного дискомфорту, зумовленого сексуальним збудженням. Акт мастурбації настільки ж притягує, наскільки й відштовхує. Потяг викликає по­требу в розрядці сексуального напруження, а його досягнення – насолоду й одночасно – муки совісті. У цій внутрішній боротьбі із самим собою при відсут­ності сексуальної поінформованості підліток (хлопчик чи дівчинка) не завжди здобуває перемогу. Це призводить до подальшого самоприниження й самоїдства, до посилення страхів: “Я не такий (така), як усі”. Отже, шкідлива не сама розрядка статевого напруження, а переживання, пов’язані з нею – пси­хологічний конфлікт із самим собою, муки сумління, почуття відрази до себе. Тож дорослі мають відповісти на запитання підлітка: “Пам’ятаєш, я гово­рив тобі про статеві гормони, які починають надходити з дозрілих сім’яників у кровоносне русло? Май на увазі ось що, коли сперматозоїдів стає в яєчках до­сить багато і статевих гормонів у крові також буває багато, ці наші чоловічі гормони діють на організм так, що час від часу ніби сам відкривається клапан для виходу сперматозоїдів назовні. Найчастіше це трапляється уві сні. Ти спиш, і тобі сниться таке, що не кожному розкажеш...Прокинувся і бачиш: на трусах і на простирадлі щось липке. Це сперма – рідина, у якій зайві сперматозоїди, що накопичились у сім’яниках. Отже, організм працює добре й сам виводить на-

Модуль 4. Формування у вихованців притулків для дітей

та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей необхідних життєвих навичок 189

зовні зайве. Такий мимовільний вихід сперми (звичайно, уві сні) називається “полюція”. Це одна з незаперечних ознак статевого дозрівання. В усіх хлопців у твоєму віці починаються полюції. У цьому немає нічого ненормального...”.

Якщо підлітковий вік називають віком пробудження лібідо, то старший – віком набуття досвіду першої статевої близькості, активного експериментування із сексуальністю. Інтенсивно засвоюється мова еротичної комунікації, ритуали знайомств та побачень. Діапазон сексуальної поведінки значно розширюється. Приблизно 80% юнаків та дівчаток 16 років практикують петинг (пестити, гла­дити), причому десь 30% – глибокий – пестощі тіла. Петинг дозволяє отримати досвід розуміння партнера не тільки на вербальному рівні, а й на рівні мови пестощів, інтуїції. Саме юнацький петинг стає “школою” підготовки юних до статевого життя. Звичайно, за умови поєднання статевого потягу з любов’ю.

Початок статевого життя, середньостатистичний термін якого припадає на юнацький вік, підносить психосексуальний розвиток особистості на новий рівень. Сексуальна поведінка з метою отримання сексуального задоволення часто ви­переджає особистісний розвиток юнака чи дівчини. У випадку особистісної не­зрілості сексуальна активність часто має характер сліпого наслідування, гонитви за рекордами у зміні партнерів, частоті та тривалості злягання. Не випадково соціальним тлом такої близькості можуть виступати алкоголь, наркотики, тютю­нокуріння. У таких молодих людей домінує установка на секс як на атрибут доз­вілля та розваг, без відповідальності за наслідки сексуального контакту.

Стратегії статевого виховання дітей. Щоб виховати сексуально здо­рову дитину, необхідно знати, що таке сексуальне здоров’я. За визначенням ВООЗ, це – комплекс соматичних, емоційних, інтелектуальних та соціальних аспектів сексуального існування людини, які збагачують особу, підвищують комунікативність людини та її здатність до кохання.

Аналіз досвіду, накопиченого в роботі з дітьми як за кордоном, так і в Ук­раїні, дає підстави говорити, що в статевому вихованні практикується декілька стратегій:

Директивна,авторитарна, запровадження якої передбачає норми, жорстку регламентацію та контроль сексуальної поведінки. При цьому сексуальні знан­ня не є доступними, а їх добір здійснюється у такий спосіб, щоб регламентува­ти певні норми поведінки та не допустити вільного тлумачення тих чи інших питань, заблокувати інтерес до табуйованих проблем. З точки зору психології, подібна тактика призводить до тотального придушення, витіснення сексуаль­ності з життя дитини (“не потрібно”, “не корисно”, “не роби”, “остерігайся”). При цьому сексуальність у свідомості дорослих та дітей виступає сферою, яка протистоїть розуму людини, крім того, сферою безрадісною, тривожною, спов­неною страхів та недобрих передчуттів. Репресивна тактика статевого вихо­вання витісняє сприйняття сексуальності як утіхи, задоволення. Позитивні

190 КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

відчуття, переживання, які мають супроводжувати її нормальний розвиток, ста­ють для неї недосяжними.

Інша стратегія, яка залишається в Україні досить поширеною, базується на біологізаторсько-фізіологічних підходах до сексуальної просвіти, зведенні її до певної суми гігієнічних знань: якщо знаєш, як улаштований організм, як функці­онують статеві органи та як користуватися протизаплідними засобами – ти готовий до статевого життя. Позитивною стороною такого підходу є про­світницька мета – підлітки дізнаються про анатомію та фізіологію функціону­вання статевих органів, особливості перебігу статевого акту, засоби попере­дження вагітності та венеричні захворювання тощо. Негативною – біологізація інтимних стосунків, їхня примітивізація, зведення багатої палітри сексуальних переживань до статевого акту.

Концепція свідомого ставлення до сексуальності базується на тому, що сексуальність є втіленням людського прагнення до взаємодопомоги і прихиль­ності. Сексуальність повинна висвітлюватися в контексті міжособистісних сто­сунків, сімейного життя та інтимності. Сексуальність – це не тільки питання гігієни, здоров’я, безпеки. Насамперед – це відповідальність, як особиста, так і громадська.

Щоб ефективно впливати на свідомість вихованців, дорослі мають дотри­муватися наступних принципів:об’єктивності, правдивості, науковості у вис­вітленні всього спектра питань, пов’язаних із сексуальною та репродуктивною функціями людини. Важливим є доступність віковим можливостям розуміння й адекватність досвіду дитини, позитивне ставлення до проявів сексуальності, природність поведінки дорослих та авторитетність джерел інформації.