Практичне заняття. Шляхи запобігання професійному вигоранню / виснаженню

Питання до розгляду:

1. Що робити, якщо відчуваєш симптоми професійного вигорання?

2. Діагностика рівня професійного та емоційного вигорання

3. Методи для відновлення емоційно-енергетичного балансу.

Матеріали практичного заняття

Що робити, якщо відчуваєш, що вказані симптоми тобі знайомі? Робити щось для того, аби позбавитися від причини професійного вигорання, а значить – відновити емоційно-психологічний баланс.

Як його відновити?

1. Обмежити ступінь “робочої” турботи. Контролювати прояви своїх емоцій. Зробити це принципом – таким же, як щодня надягати на роботу чисту со­рочку.

2. Змінити (на якийсь час) рід діяльності. Наприклад, перейти до фізичної праці, попорпатися в саду, городі.

3. Урізноманітнити спектр діяльності: як фізичною працею, так і розумовою. Заняття спортом, читання книг допоможуть справитися з рутиною – ще однією причиною професійного вигорання.

4. Активна позиція. Коли, здавалося б, усі про тебе забули, і ти сам уже нічого не хочеш, дій від зворотного. Влаштуй галасливу вечірку, напечи пирогів, заспівай.

Звичайно, такі заходи підходять не тільки для того, щоб повернути дорогі для себе емоції, коли вигорання вже наступило, але і для профілактики профе­сійного вигорання.

У складні моменти непорозуміння з колегами, підопічними або рідними про­понуємо для роздумів соціальному педагогу ряд тверджень:

а) життя є ширшим та повнішим, ніж наші (навіть дуже мудрі) уявлення про нього. Яким багатим не здавався б нам особистий досвід і знання, життя може

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

піднести завдання, для розв’язання якого буде недостатньо багажу знань та стандартного набору наявних методів;

б) кожній людині цікаві, у першу чергу, її власні проблеми, переживання, дум­
ки і т. д. Не варто дошкуляти за “перебільшений” інтерес до своєї особи. Якщо
ж нам не хочеться постати перед оточуючими нав’язливими та язикатими, не­
обхідно контролювати себе, не дозволяючи багато говорити про себе;

в) у людини є свобода волі: вона сама робить свій вибір, але сама ж і несе за
них відповідальність. Однак серед множини варіантів, даних людині у вигляді
виходу з важких життєвих ситуацій, тільки один сприяє духовному росту та
розвиткові, але стає таким тільки за умови, що цей вибір зроблений добровільно
та усвідомлено;

г) необхідно чітко усвідомлювати та розмежовувати і свої, і чиїсь проблеми.
Тривога за близьких, довірених дітей іноді змушує брати на себе їх турботи,
розв’язувати завдання. Однак спроби вирішувати за інших не приводить до
бажаного результату, а цих інших позбавляють можливості розвиватися;

д) життя – багатоваріантне, тому не варто на чомусь зациклюватись. Всту­
паючи весь час у нові стосунки з людьми, слід пам’ятати, що кожен на цьому
світі йде своєю дорогою і ніхто не зобов’язаний відмовлятися від реалізації
свого життя заради забаганок іншої людини;

ж) якщо ви всю зиму підгодовували птахів, то це ще не означає, що весною вони не пошкодять ваші посіви. Це стосується і людської вдячності.. Не треба розраховувати на вдячність від дітей, бо вони, немов ті пташенята, ще не в змозі оцінити, що для них робить учитель. Розуміння приходить пізніше, коли вчителя вже немає поруч.

Організація відпочинку соціального педагога також має профілактичне зна­чення. У соціального педагога досить велика відпустка, тож можна, не завда­ючи шкоди сім’ї, один тиждень провести без знайомих і рідних, серед людей, які не знають, що це соціальний педагог. Це дає змогу проявитися іншим гра­ням особистості, не менш цінним ніж професійні якості.

Методика діагностики рівня емоційного вигорання (В.В. Бойко). Запи­тальник особистісний, призначений для діагностики такого психоло­гічного феномена, як “синдром емоційного вигорання”, що виникає в людини у процесі виконання різних видів діяльності, пов’язаних із три­валою дією ряду несприятливих стрес-факторів.

На думку автора, емоційне вигорання – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмуючі дії. “Вигорання” – частково функціональ­ний стереотип, оскільки дозволяє людині дозувати й економно витрачати енер­гетичні ресурси. У той же час можуть виникати його дисфункціональні наслідки, коли “вигорання” негативно позначається на виконанні професійної діяльності та стосунків із партнерами.

Модуль 7. Профілактика професійного вигорання / виснаження працівників служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

Стимульний матеріал тесту складається з 84 тверджень, до яких той, кого випробовують, повинен висловити своє відношення у вигляді однозначних відпо­відей “так” чи “ні”. Методика дозволяє виділити наступні 3 фази розвитку стресу: “напруга”, “резистенція”, “виснаження”.

Для кожної зі вказаних фаз визначені провідні симптоми “вигорання”, роз­роблена методика кількісного визначення ступеня їх виявлення. Нижче приво­диться перелік симптомів, характерних для різних стадій розвитку “емоційного вигорання”.

“Напруга”

Переживання психотравмуючих обставин; незадоволеність собою; “загнаність у клітку”; загнаний у клітку звір? тривога і депресія.

“Резістенція”

Неадекватне емоційне вибіркове реагування; емоційно-етична дезорієнтація; розширення сфери економії емоцій; редукція професійних обов’язків.

“Виснаження”

Емоційний дефіцит;

емоційна відстороненість;

особова відстороненість (деперсоналізація);

психосоматичні і психовегетативні порушення.

Інструкція. Перевірте себе. Якщо ви є професіоналом у якій-небудь сфері взаємодії з людьми, вам буде цікаво побачити, якого рівня психологічний захист у вас сформувався у формі емоційного вигорання. Читайте думки і відповідай­те “так” чи “ні”. Візьміть до уваги, що якщо у формулюваннях запитальника мова йде про партнерів, то маються на увазі суб’єкти вашої професійної діяль­ності – підопічні, клієнти, замовники, що вчаться, та інші люди, з якими ви щод­ня працюєте.

Стимульний матеріал:

1. Організаційні недоліки на роботі постійно примушують мене нервуватися, переживати, напружуватися.

2. Сьогодні я задоволений своєю професією не менше, ніж на початку кар’єри.

3. Я помилився у виборі професії або профілю діяльності (займаю не своє місце).

4. Мене турбує те, що я почав гірше працювати (менш продуктивно, менш якісно, повільніше).

5. Теплота взаємодії з партнерами дуже залежить від мого настрою – хоро­шого або поганого.

6. Від мене як від професіонала мало залежить благополуччя партнерів.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

7. Коли я приходжу з роботи додому, то якийсь час (години 2-3) мені хочеть­ся побути самому, щоб зі мною ніхто не спілкувався.

8. Коли я відчуваю втому або напругу, то прагну скоріше вирішити проблеми партнера (скоротити взаємодію).

9. Мені здається, що емоційно я не можу дати партнерам того, що вимагає професійний обов’язок.

10.Моя робота притупляє емоції.

11.Я відверто втомився від людських проблем, з якими доводиться мати справу на роботі.

12.Буває, я погано засинаю (сплю) із-за переживань, пов’язаних з роботою.

13.Взаємодія з партнерами вимагає від мене великої напруги.

14.Робота з людьми приносить все менше задоволення.

15.Я змінив би місце роботи, якби випала така нагода.

16.Мене часто турбує те, що я не можу належним чином надати партнерові професійну підтримку, послугу, допомогу.

17.Мені завжди вдається запобігти впливу поганого настрою на ділові кон­такти.

18.Мене дуже засмучує, якщо щось не клеїться в стосунках з діловим парт­нером.

19.Я настільки втомлююся на роботі, що вдома прагну спілкуватися якомо­га менше.

20.Із-за браку часу, втоми або напруги часто приділяю увагу партнерові менше, ніж належить.

21.Іноді звичайні ситуації спілкування на роботі викликають роздратування.

22.Я спокійно сприймаю обґрунтовані претензії партнерів.

23.Спілкування з партнерами спонукало мене сторонитися людей.

24.При згадці після роботи про деяких колег або партнерів у мене псується настрій.

25.Конфлікти або розбіжності з колегами забирають багато сил і емоцій.

26.Мені все важче встановлювати або підтримувати контакти з діловими партнерами.

27.Обстановка на роботі мені здається дуже важкою, складною.

28.У мене часто виникають тривожні очікування, пов’язані з роботою: щось повинно трапитися, як би не допустити помилки, чи зможу зробити все, як тре­ба, чи не скоротять і тому подібне.

29.Якщо партнер мені неприємний, я прагну обмежити час спілкування з ним або менше приділяти йому уваги.

30.У спілкуванні на роботі я дотримуюся принципу: “не роби людям добра, не отримаєш зла”.

31.Я охоче розповідаю домашнім про свою роботу.

Модуль 7. Профілактика професійного вигорання / виснаження працівників служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

32. Бувають дні, коли мій емоційний стан погано позначається на результа­тах роботи (менше роблю, знижується якість, трапляються конфлікти).

33. Деколи я відчуваю, що треба проявити до партнера емоційну чуйність, але не можу.

34. Я дуже переживаю за свою роботу.

35. Партнерам по роботі віддаєш уваги і турботи більше, ніж отримуєш від них вдячності.

36. При думці про роботу мені зазвичай стає зле: починає колоти в області серця, підвищується тиск, з’являється головний біль.

37. У мене хороші (цілком задовільні) стосунки з безпосереднім керівником.

38. Я часто радію, побачивши, що моя робота приносить користь людям.

39. Останнім часом (або як завжди) мене переслідують невдачі в роботі.

40. Деякі аспекти (факти) моєї роботи викликають глибоке розчарування, засмучують.

41. Бувають дні, коли контакти з партнерами складаються гірше, ніж зазви­чай.

42. Я розділяю ділових партнерів (суб’єктів діяльності) гірше, ніж зазвичай.

43. Втома від роботи призводить до того, що я прагну скоротити спілкуван­ня з друзями і знайомими.

44. Я зазвичай виявляю цікавість до особи партнера, окрім того, що сто­сується справи.

45. Зазвичай я приходжу на роботу зі свіжими силами, у хорошому настрої.

46. Я іноді ловлю себе на тому, що працюю з партнерами без натхнення в душі.

47. По роботі зустрічаються настільки неприємні люди, що мимоволі ба­жаєш їм чого-небудь поганого.

48. Після спілкування з неприємними партнерами у мене буває погіршення фізичного або психічного самопочуття.

49. На роботі я відчуваю постійні фізичні або психологічні перевантаження.

50. Успіхи в роботі надихають мене.

51. Ситуація на роботі, у якій я опинився, здається мені безвихідною (майже безвихідною).

52. Я втратив спокій із-за роботи.

53. Впродовж останнього року була скарга (були скарги) на мою адресу з боку партнера(ів).

54. Мені вдається берегти нерви завдяки тому, що багато чого з того, що відбувається з партнерами, я не брав близько до серця.

55. Я часто з роботи приношу додому негативні емоції.

56. Я часто працюю через силу.

57. Раніше я був чуйнішим і уважнішим до партнерів, ніж тепер.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

58. У роботі з людьми керуюся принципом: не витрачай нерви, бережи здо­ров’я.

59. Іноді йду на роботу з тяжким почуттям: як усе набридло, нікого не бачи­ти б і не чути.

60. Після напруженого робочого дня я відчуваю нездужання.

61. Контингент партнерів, з яким я працюю, дуже важкий.

62. Іноді мені здається, що результати моєї роботи не варті тих зусиль, які я витрачаю.

63. Якби мені пощастило з роботою, я був би щасливіший.

64. Я у відчаї через те, що на роботі у мене серйозні проблеми.

65. Іноді я поступаю зі своїми партнерами так, як не хотів би, щоб поступали зі мною.

66. Я засуджую партнерів, які розраховують на особливу поблажливість та увагу.

67. Найчастіше після робочого дня у мене немає сил займатися домашніми справами.

68. Зазвичай я кваплю час: швидше б робочий день кінчився.

69. Стани, прохання, потреби партнерів зазвичай мене щиро хвилюють.

70. Працюючи з людьми, я зазвичай ніби ставлю екран, що захищає від чу­жих страждань і негативних емоцій.

71. Робота з людьми (партнерами) дуже розчарувала мене.

72. Щоб відновити сили, я часто вживаю ліки.

73. Як правило, мій робочий день проходить спокійно і легко.

74. Мої вимоги до виконуваної роботи вищі, ніж те, чого я досягаю через обставини.

75. Моя кар’єра склалася вдало.

76. Я дуже нервуюся із-за всього, що пов’язане з роботою.

77. Деяких зі своїх постійних партнерів я не хотів би бачити й чути.

78. Я з прихильністю ставлюся до колег, які повністю присвячують себе людям (партнерам), забуваючи про власні інтереси.

79. Моя втома на роботі зазвичай мало позначається (ніяк не позначається) на спілкуванні з домашніми і друзями.

80. Якщо випадає нагода, я приділяю партнерові менше уваги, але так, щоб він цього не помітив.

81. Мене часто підводять нерви під час спілкування з людьми на роботі.

82. До всього (майже до всього), що відбувається на роботі, я втратив інте­рес, живе відчуття.

83. Робота з людьми погано вплинула на мене як на професіонала –зробила злим, нервовим, притупила емоції.

84. Робота з людьми явно підриває моє здоров’я.

Модуль 7. Профілактика професійного вигорання / виснаження працівників служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

Розробником тесту застосована ускладнена схема підрахунків результатів тестування. Кожен варіант відповіді заздалегідь був оцінений експертами пев­ною кількістю балів, які указуються в “ключі”. Це зроблено тому, що ознаки, включені в симптом, мають різне значення у визначенні його тяжкості. Макси­мальну оцінку – 10 балів отримала від експертів ознака, найбільш показова для даного симптому.

Існує три ступені системи отримання показників: кількісний розрахунок ви-раженості окремого симптому, підсумовування показників симптомів по кожній із фаз “вигорання”, визначення підсумкового показника синдрому “емоційного вигорання” як сума показників усіх 12-ти симптомів. Інтерпретація ґрунтуєть­ся на якісно-кількісному аналізі, який проводиться шляхом порівняння резуль­татів усередині кожної фази. При цьому важливо виділити, до якої фази форму­вання стресу відносяться домінуючі симптоми і в якій фазі їх число є найбіль­шим.

Таким чином, оперуючи смисловим змістом і кількісними показниками, підра­хованими для різних фаз формування синдрому “вигорання”, можна дати дос­татньо об’ємну характеристику особи і що, на думку автора, не менш важливо, накреслити індивідуальні заходи профілактики і психокорекції.

Обробка даних. Відповідно до “ключа” здійснюються наступні під­рахунки:

1. Визначається сума балів окремо для кожного з 12 симптомів “вигорання” з урахуванням коефіцієнта, вказаного в дужках. Так, наприклад, по першому симптому позитивна відповідь на питання ¹ 13 оцінюється в 3 бали, а негатив­на відповідь на питання ¹ 73 оцінюється в 5 балів і так далі кількість балів підсумовується і визначається кількісний показник вираженості симптому.

2. Підраховується сума показників симптомів для кожної із 3-х фаз форму­вання “вигорання”.

3. Визначається підсумковий показник синдрому “емоційного вигорання” – сума показників усіх 12-ти симптомів.

Ключі “Напруга”

Переживання психотравмуючих обставин: +1(2), +13(3), +25(2), -37(3), +49(10), +61(5), -73(5)

Незадоволеність собою: -2(3),+14(2),+26(2)-38(10),-50(5),+62(5) +74(3) “Загнаність у клітку”: +3(10), +15(5), +27(2), +39(2), +51(5), +63(1), -75(5) Тривога і депресія: +4(2), +16(3), +28(5), +40(5), +52(10), +64(2), +76(3)

“ Резістенція ”

Неадекватне емоційне виборче реагування: +5(5), -17(3), +29(10), +41(2), +53(2), +65(3), +77(5)

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Емоційно-етична дезорієнтація: +6(10), -18(3), +30(3), +42(5), +54(2), +66(2), -78(5)

Розширення сфери економії емоцій: +7(2), +19(10), -31(20), +43(5), +55(3), +67(3), -79(5)

Редукція професійних обов’язків: +8(5), +20(5), +32(2), -44(2), +56(3), +68(3), +80(10)

“ Виснаження ”

Емоційний дефіцит: +9(3), +21(2),+33(5) -45(5), +57(3), -69(10), +81(2)

Емоційна відстороненість: +10(2), +22(3), -34(2), +46(3), +58(5), +70(5), +82(10)

Особова відстороненість (деперсоналізація): +11(5), +23(3), +35(3), +47(5), +59(5), +72(2), +83(10)

Психосоматичні і психовегетативні порушення: +12(3), +24(2), +36(5),+48(3) +60(2), +72(10), +84(5)

Інтерпретація результатів. Запропонована методика дає докладну кар­тину синдрому “емоційного вигорання”. Насамперед треба звернути увагу на окремо взяті симптоми. Показник вираженості кожного симптому коливається в межах від 0 до 30 балів:

– 9 і менш балів – симптом, що не склався;

– 10-15 балів – симптом, що складається;

– 16 -20 балів – симптом, що склався.

– 20 і більше балів – симптоми з такими показниками відносяться до домінуючих у фазі або в усьому синдромі емоційного вигорання.

Подальший крок в інтерпретації результатів опитування – осмислення по­казників фаз розвитку стресу – “напруга”, “резистенция” і “виснаження”. У кожній з них оцінка можлива в межах від 0 до 120 балів. Проте зіставлення балів, отриманих для фаз, є неправомірним, бо не свідчить про їх відносну роль або внесок у синдром. Річ у тому, що вимірювані в них явища істотно різні: реакція на зовнішні і внутрішні чинники, прийоми психологічного захисту, стан нервової системи. За кількісними показниками правомірно судити тільки про те, наскільки кожна фаза сформувалася, яка фаза сформувалася більшою чи меншою мірою:

– 36 і менш балів – фаза не сформувалася;

– 37-60 балів – фаза у стадії формування;

– 61 і більш за бали – фаза, що сформувалася.

У психодіагностичному висновку висвітлюють наступні питання:

– які симптоми домінують;

– якими симптомами, що склалися і стали домінуючими, супроводиться “виснаження”;

– чи з’ясовне “виснаження” (якщо воно виявлене) чинниками професійної діяльності, що увійшли до симптоматики “вигорання”, або суб’єктивними

Модуль 7. Профілактика професійного вигорання / виснаження працівників служб у справах дітей, притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

чинниками; який симптом (які симптоми) понад усе обтяжують емоційний

стан особи; – у яких напрямах треба впливати на обстановку в професійному колективі,

щоб знизити нервову напругу; – які ознаки та аспекти поведінки самої особи підлягають корекції, щоб

емоційне “вигорання” не завдавало шкоди їй, її професійній діяльності та

партнерам.

Список рекомендованої літератури:

1. Бойко В. В. Ýнергия ýмоций в общении: взгляд на себя и на других. – М., 1996. – 238 с.

2. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-на-Дону.: Фенікс, 1996.

3. Леман Г. Практическая физиология труда. – М.: Медицина, 1967.

4. Робертс Г. А. Профилактика вûгорания // Обзор современной психиатрии. – 1998. – ¹ 1. – С. 39–46.

5. Ронгинская Т.И. Синдром вûгорания в социальнûх профессиях // Психол. журн. – 2002. – Т. 23. – ¹ 3. – С. 85–95.

6. Форманюк Т.В. Синдром “ýмоционального” сгорания как показатель профессиональной дезадаптации учителя // Вопр. психол. – 1994. – ¹6. – С. 57–63.

ПРОГРАМА