Веб-дизайн в Україні

Нашу планету населяє більше трьох тисяч різних націй. Кожна має свої особливості, уявлення про облаштування світу. І подібно до того, як кожна національна кухня має свій специфічний запах, смак і колір, так і національний підхід до веб-дизайну має свої особливості. Що ж стосується, зокрема, веб-дизайну в Україні, те він, звичайно ж, теж не позбавлений національного колориту. Українські сайти розробляються українцями і для українців, і це не може не відбиватися на веб-дизайні.

Наш національний досвід в області веб-дизайну ще дуже малий у порівнянні із заходом. І коли в 1991 році (деякі джерела затверджують, що в 1990) Тім Бернес Лі вже створив свій перший сайт, у нас ще тільки починалося становлення інтернет-провайдерів, а активний розвиток саме веб-дизайну почався тільки з 1999 року. Та й похвалитися наявністю комп'ютерів, а тим паче з доступом в інтернет, на той час могла далеко не кожна організація в Україні. За аналогією з Рунетом український сегмент мережі Інтернет називають Уанетом або Укрнетом і в наш час українських користувачів у ньому вже більш 10 млн. Однак, часом, консерватизм мислення деяких співвітчизників у відношенні інтернету як і раніше не дає ходу прогресивним ідеям у веб-дизайні.

При створенні веб-сайту одним із ключових моментів є мотивація. На сьогоднішній день створити свої сайти прагне практично кожна компанія, однак питання "навіщо саме?" залишається відкритим у багатьох випадках. І якщо західні компанії вже давно навчилися чітко розмежовувати, для чого конкретно їм потрібний сайт, то типова мотивація для деяких вітчизняних організацій - "щоб було" (маються на увазі комерційні сайти). Не можна стовідсотково це стверджувати, однак зустрічаються випадки, коли сайт дійсно створюється просто так, під впливом підказки з боку партнерів або клієнтів (або дивлячись на конкурентів). Існує й інша, не менш розповсюджена, ситуація, коли замовники доручають веб-дизайнерам нашпигувати сайт найрізноманітнішими спецефектами тільки "щоб було гарно", при цьому забуваючи про якісне інформаційне наповнення.

Як стверджує Денис Бородаєв, кандидат мистецтвознавства, у своїй статті "Особливості формування "етнічної" стильової моделі

веб-дизайну в умовах глобалізації", основною ознакою моделі "етнічного" веб-дизайну є розташування елементів навігації. Традиційними

для України, як втім і всієї Європи, є вертикальні меню ліворуч або горизонтальні у верхній частині сторінки. Це стало вже практично аксіомою й самі користувачі із труднощами сприймають відмінні від традиційних місця розташування елементів керування і навігації.

Також відомо, що більшість українських замовників воліють звертатися до послуг невеликих веб-студій або веб-майстрів, що працюють індивідуально. Це відбувається, по-перше, тому, що великих професійних студій веб-дизайну дійсно дуже мало. А, по-друге, ціни, за якими пропонуються послуги таких студій, у більшості пересічних громадян викликають непідроблений подив: "Це ж за що такі гроші?!". Хоча, в умовах вітчизняної економіки "із сюрпризами", нічого дивного в остраху людей розлучатися зі своїми кровно заробленими в обмін на примарні обіцянки немає.

Також для вітчизняних організацій характерна ще одна особливість. У деяких компаніях прийнято вважати, що зробити сайт - справа зовсім не складна, не вимагає кваліфікованого фахівця і його створення цілком можна доручити молодому стажисту-ентузіасту, який дещо знайомий з основами веб-дизайну. У той час як для створення дійсно прибуткового комерційного сайту потрібна ціла команда професіоналів. І крім, власне, фахівців із графічного дизайну, веб-програмування і верстки html-кодів, у цій команді повинні брати участь також досвідчені маркетологи й менеджери - тільки спільні зусилля всієї команди приносять замовникові сайту успіх. До того ж, навіть якщо сайт у стажиста-ентузіаста виходить (усі таки молодець!), то підтримувати його й оперативно оновлювати одній людині може виявитися не під силу і навіть гарний сайт може відправитися на смітник.

Нормативна база України в області інтелектуальної власності й, зокрема, інтелектуальної власності у веб-дизайні також дуже молода. "Закон України про авторське право і суміжні права" (уведений у дію Постановою ВР № 3793-XII (3793-12) від 23.12.93, ВВР, 1994, № 13, ст. 65) визначає веб-дизайн, а якщо бути точніше, програмний код Html-сторінки, як літературний твір (у такий же спосіб визначені й інші програмні продукти) і не враховує повною мірою специфіку цього виду інтелектуальної власності. Отже, осіб, що крадуть інформацію із чужого сайту, наприклад, практично неможливо покарати за законом.

Отже, підводячи підсумок, давайте ще раз виділимо особливості веб-дизайну в Україні:

• розташування елементів навігації - традиційне для Європи й Америки;
• наявність етнічних мотивів, національної символіки не має широкого поширення (не враховуючи сайтів, що спеціалізуються на даній тематиці);
• послуга професійного веб-дизайну відносно молода в Україні в порівнянні із заходом;
• мотивація багатьох українських замовників послуг веб-дизайну чітко не окреслена;
• замовники українського веб-дизайну віддають перевагу послугам веб-майстрів-одинаків або невеликих студій.

Незважаючи не деяку песимістичність суджень про нього, веб-дизайн в Україні все-таки активно розвивається, набирається досвіду, стає усе більш і більш потрібним. І, можливо, незабаром особливості саме українського веб-дизайну стануть зразком для наслідування в усьому світі!