2015-09-06
1240
| Назви типів мовлення | Основна функція | Відношення між реченнями | Будова |
| Розповідь | Повідомлення про події | Часові | Експозиція, зав ’язка, кульмінація, розв ’язка |
| Опис | Словесне зображення предмета | Просторові | Певна послідовність загальних і часткових ознак |
| Роздум | Доведення або пояснення чогось | Причинно-наслідкові | Теза, аргументи, висновки |
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Практична робота № 1
Тема Мова і професія. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови
Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, яка використовується в усіх сферах суспільної діяльності.
Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.
|
|
|
Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя. Зачинателем нової української літературної мови був І.П.Котляревський. Основоположником сучасної української літературної мови по праву вважають Т.Г.Шевченка.
Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими ознаками:
- правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють в певній системі;
- змістовністю, що передбачає глибоке осмислення теми і головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією на дану тему; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;
- послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;
- багатством, яке передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у рамках відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій;
- точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу;
- виразністю. Слід виділяти найважливіші місця свого висловлення і виражати своє ставлення до предмета мовлення;
- доречністю та доцільністю, яка залежить від того, наскільки повно і глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата.
Мовна норма – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи.
