У серпні 2002 р. у Канаді (Вікторія) відбувся Міжнародний конгрес з екологічних питань сільського господарства.
На конгресі обговорювали найважливіші питання сучасних агротехнологій, а саме їхню екологічну забезпеченість. Акцентовано увагу на тому, що масштаби виробництва екологічно чистої продукції неухильно збільшуються і насамперед у країнах, де це питання має державну підтримку. На жаль, представництво України на конгресі було обмежено, що не дало змоги показати можливості і привабливості нашої країни для розвитку ековиробництва. Недооцінка, а часом і зневажливість до перспектив налагодження в Україні виробництва екологічно чистої продукції з боку державних структур обертаються не тільки втратою "екоіміджу" країни, а й недораху-ванням у держбюджеті десятків мільярдів гривень.
Сучасна кон'юнктура на міжнародних ринках продовольства поступово формується на користь екологічно чистої продукції. У 2001 р. обсяги продажу екопродукції в країнах Західної Європи становили близько б млрд. доларів. З урахуванням цього Україна повинна здійснити прорив на ринки такої продукції. Наша країна не повинна стояти осторонь агроекологічного напряму в сучасному сільському господарстві. У нас є великі можливості: екологічно чисті території; технології, що дають можливість одержувати екологічно чисту продукцію; ресурсний потенціал, здатний забезпечити високу якість продовольчої та фуражної сировини.
|
|
Однак стає зрозумілим, що для цього необхідно створити певну систему реалізації існуючих можливостей. Насамперед, слід мати на увазі, що нині наукові аспекти проблеми виробництва екологічно чистої продукції в умовах України здебільшого вирішено. Фахівцями національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії (ННЦ ІГА) ім. О. Н. Соколовського" УААН опрацьовано метод оцінки придатності орних земель для вирощування екологічно чистої продукції і створено для всіх областей відповідні картосхеми, розроблено й апробовано в умовах виробництва технології одержання біологічно повноцінних урожаїв, запропоновано систему матеріального стимулювання ековиробників (табл. 3).
Враховуючи ці особливості процесу ековиробництва, більшість провідних країн світу опікуються цим питанням. Розуміючи, що здорова нація - це насамперед міцна та стабільна економіка, уряди багатьох країн Західної Європи розробили системи стимулювання фермерів, які займаються вирощу-ианням екологічно чистої продукції. Так, у Німеччині обсяг державної підтримки "екофермерів" становить 1,1 — 1,8 тис. цол./га, Швейцарії - 1,2—2,5, Данії 2,5—3 тис. дол./га. Загальні положення щодо ековиробництва викладено в Постанові Європейського Співтовариства від 24 червня 1991 р.
|
|
Таблиця З
Система вимог до технологій вирощування екологічно чистої рослинницької продукції
1. | Вибір культурних видів і сортів |
1.1. | Все насіння і садивний матеріал повинні бути екологічно сер тифіковані. Види і сорти, що мають вирощуватися, повинні бути адаптовані до ґрунтово-кліматичних умов, стійкими проти шкідників і хвороб. |
1.2. | Використання генетично зміненого насіння, трансгенних рослин або садивного матеріалу не дозволяється |
2. | Тривалість періоду конверсії |
2.1. | Рослинництво може бути екологічно сертифіковане, якщо ви-2.1. моги цих стандартів виконувалися протягом 24 місяців до початку виробничого періоду. |
3. | Внесення добрив |
3.1 | У господарствах з екологічно чистим виробництвом основними „ 1 видами використовуваних добрив повинні бути матеріали мікробіологічного, рослинного чи тваринного походження, що розщеплюються біологічно. |
3.2 | Система внесення добрив повинна запобігати втратам пожив-3.2. них речовин, надходженню в ґрунт важких металів й інших речовин, що негативно впливають на ґрунтову біоту. |
3.3 | Мінеральні добрива не можуть бути заміною біогенних добрив 3.3. і повинні використовуватися тільки як доповнення до матеріалів на вуглецевій основі. |
3.4 | Мінеральні добрива варто застосовувати тільки в натурально-3.4. му вигляді (як сировина), використання синтетичних добрив, що містять азот (аміачна селітра, карбамід і т.п.), заборонено. |
3.5 | Добрива з людськими екскрементами (кал і сеча) не можна ви-3.5. користовувати для вирощування рослин, які споживатимуться людьми, якщо не дотримано всіх санітарних вимог. |
4. | Боротьба зі шкідниками, хворобами і бур'янами; регулятори росту |
4.1 | Для боротьби зі шкідниками, хворобами і бур'янами повинні 4.1. застосовуватися засоби, отримані в господарстві на основі місцевих рослин чи тварин, а також популяцій мікроорганізмів. |
4.2 | Природних ворогів збудників хвороб слід зберігати і підтриму-4.2. вати за рахунок створення необхідного життєвого простору для виведення потомства, гніздування тощо. |
4.3 | Для усунення шкідників, захворювань і бур'янів повинні застосовуватися термічні і фізичні методи. |
4.4 | Термічну стерилізацію ґрунту з метою боротьби з бур'янами і.. хворобами можна обмежувати, якщо це знижує продуктивність сільськогосподарських культур і погіршує якість рослинницької продукції. |
4.5 | Усі сільськогосподарські знаряддя, що застосовувалися в тра-. _ диційному землеробстві, перед використанням в екологічному землеробстві повинні належним чином бути очищені й не містити залишків мінеральних добрив і пестицидів. |
4.6 | Застосування синтетичних пестицидів в екологічному землеробстві заборонено. |
4.7 | Застосування синтетичних регуляторів росту і синтетичних барвників для косметичних змін заборонено. |
4.8 | Застосування генетично змінених організмів або їхніх продуцентів заборонено. |
5. | Контроль забруднення |
5.1 | Технології вирощування екологічно чистої рослинницької продукції не повинні призводити до нагромадження в ґрунтах важких металів та інших шкідливих речовин техногенного чи біологічного походження. |
6. | Охорона земель |
6.1 | Спалювання соломи й інших рослинних залишків заборонено. |
6.2 | Технологія вирощування екологічно чистої продукції не повинна призводити до виникнення ерозійних чи інших деградацій-них процесів. |
Що ж гальмує розвиток екологічного виробництва в Україні? Основна помилка - уявлення, що через різке скорочення застосування у сільському господарстві мінеральних добрив і пестицидів переважна більшість рослинницької продукції буде екологічно чистою. Слід мати на увазі, що відсутність в урожаї шкідливих речовин - одна з десятків вимог стандартів ІРОАМ до екологічно чистої продукції. Як приклад, наводимо фрагменти системи вимог на ековиробництво, розробленої в ННЦ ІГА на основі стандартів ІРОАМ (табл. 4).
|
|
Таблиця 4
Структурна схема системи стимулювання виробників екологічно чистої продукції
З урахуванням складності дотримання цих вимог у практиці сільськогосподарського виробництва марно сподіватися на вихід на міжнародні ринки екопродукції, вважаючи, що більша частка нашої продукції є екологічно чистою.
Поява ж багатьох вітчизняних продуктів, маркірованих як "екологічно чисті", пояснюється тим, що у державі немає спеціалізованої сертифікаційної мережі щодо екопродукції. Тому кожен виробник на свій розсуд може вважати продукцію, яку виробляє, екологічно чистою і ставити на неї відповідну маркіровку, не сплативши ліцензійного збору. У разі ж створення такої мережі вдалося б призупинити хаос, який існує нині у цій сфері й істотно збільшити надходження коштів у держбюджет від виробників екопродукції.
Окремо постає питання щодо державного стимулювання виробників екологічно чистої продукції. В Україні налагодження виробництва екологічно чистої продукції перебуває на самому початку. Саме тому розробка системи стимулювання ековиробників - питання актуальне.
РОЗДІЛ 2.