Вивч. кредитоспром. та фін. стану позичальника

Аналіз кредитоспром. та фін. стану позичальника є першим і найголовнішим етапом процесу банк. інв. Кред-ня.

На підставі оцінки фін. ді-ті банк приймає рішення щодо можливості надання інв. кредиту або припинення кредитних відносин з клієнтом.

Критерії оцінки фін. стану позичальника встановлюються кожним банком сам-но його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій з урахуванням вимог Положення НБУ “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями”.

У результаті аналізу кредитоспром. та фін. стану визнач. кількісні параметри, що характеризують господарську діяльність позичальника:

§ ліквідність. Коеф. абс. ліквід. показує, наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути негайно погашені швидколіквідними грош. коштами та ЦП, тобто спроможність поз-ка швидко розрах. за зобов'язаннями. Коеф. загальної ліквідності показує чи вистачить у під-ва всіх оборотних засобів для ліквідації боргових зобов. Коеф. платосп-ті - спроможність під-ва щодо погашення коротко строк. зобов.

§ економ. та фін. стабільність. Показників економ. стабільності:Оборотність запасів - відображає забезпеченість вироб. циклу необхідними обіговими коштами. Оборотність дебіторської заборг-ті -швидкість вивільнення коштів із дебіторської заборгованості. Оборотність кредиторської заборгованості - швидкість погашення кред. заборгованості.

Коефіцієнти фін. стабільності і незалежності: Коеф. фін. стабільності – високе його значення не є ознакою цілковитого благополуччя. Коеф. фін. незал. - відношення суми власних коштів до валюти балансу. Коеф. маневреності власних коштів - ступінь мобільності використ. власних коштів.

§ прибутковість. Рентабельність - співвідношення прибутку до обсягу реалізації або ін. кількісного показника.

§ перспективи грошових потоків.

Крім оцінки кредитосп-ті позичальників на основні фін. коеф. при інв. кредитуванні можуть використовуватись і такі способи, які базуються на основі аналізу:

1) грошових потоків; Передбачає визначення чистого сальдо різних надходжень і видатків клієнта за певний період, тобто зіставлення припливу і відпливу коштів.

2) ділового ризику. Передбачає виділення найвагоміших чинників ділового ризику (надійність позичальників, сезонність поставок, тривалість зберігання товарів, рівень цін на товари, ризик введення держ. обмежень на ввезення і вивезення імпортних товарів тощо), їх формалізацію, оцінку в балах і визначення на цій основі класу кредитоспроможності того чи ін. конкретного позичальника. Аналіз ступеня ділового ризику у клієнта дозволяє банкові спрогнозувати достатність джерел погашення позички.