Визначення кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику

В сучасних умовах побудови інвест.проекту виникає необхідність встановлення кредитоспроможності інвестора на основі методу аналізу ділового ризику. Цей вид ризику пов'язаний з перервністю кругообігу оборотних коштів, можливістю не завершити цей кругообіг на рівні визначеної ефективності.

Аналіз ділового ризику дає змогу прогнозувати достатність джерел погашення позики. Він доповнює традиційні способи оцінки кредитоспроможності клієнтів банку.

Фактори ділового ризику: 1) надійність постачальників; 2) диверсифікованість постачальників; 3) сезонність постачання; 4) тривалість зберігання сировини і матеріалів, які необхідні для випуску інвестиційного продукту; 5) наявність складських приміщень, порядок придбання сировини і матеріалів, наявність екологічного сертифікату щодо можливості їх використання у вир-цтві; 6) рівень цін на цінності, які закуповуються, і встановлення витрат на їх транспортування; 7) ризик введення обмежень на вивезення і ввезення імпортної сировини на матеріали.

Залежно від наявності врахованих чинників, розробляється таблиця визначення плану кредитоспроможності позичальника на основі аналізу ділового ризику.

Види ризику: 1)не ризикова угода: >100 балів; І клас кредитоспроможності; 2)мінімальний ризик: 80-100 балів; ІІ клас кредитоспроможності; 3)середній ризик: 50-79 балів; ІІІ клас кредитоспроможності; 4)високий ризик: 30-49 балів; ІV клас кредитоспроможності; 5)повний ризик: 0-29 балів; V клас кредитоспроможності; 6)невідповідність даних оцінювання: 0 балів.

Після визначення необхідного класу кредитоспроможності позичальника приймається рішення щодо обсягу кредитного ресурсу, який здатне п-ство погасити.

Банківський менеджмент пропонує інвестору скориговану суму позики і знайомить його з результатами оцінювання кредитоспроможності, отримані кредитним менеджером.

Банк обирає граничне найменше значення кредитоспроможності позичальника і встановлює оговорену на кредитному комітеті суму застави за кредитною позичкою.