Консультація для вихователів

« Сучасні підходи до соціально-морального виховання дошкільнят»

За сьогоднішніх реалій життя постала необхідність переглянути пріоритети виховання людини, а передусім – оцінити виховні можливості нинішнього соціального середовища.

Нині ми визнаємо, що люди масово зорієнтовані на матеріальну забезпеченість, конкурентоспроможність, що власне, не є духовними вартостями. Водночас значно послабився (і це явище прогресує) авторитет суспільних традицій, внаслідок чого спостерігаємо полегшене ставлення до життя і смерті, приниження людської гідності, культ сили і сексу. І перед нами педагогами постає завдання: шукати нові підходи до розв’язання вічної проблеми виховання – введення дитини у соціальне середовище, тобто у світ людей.

☺ Ознайомлення зі світом людей розглядалося як складова розумового (життя та праця дорослих) і морального (дорослий, як взірець для наслідування) виховання.

Традиційні аспекти морального виховання, це формування у дітей початкових уявлень про суспільні норми моралі, які регулюють ставлення до інших людей, до їхньої діяльності й до себе самого, а також перетворення цих норм на засоби самостійної регуляції поведінки та побудови взаємин з тими, хто поряд. Отже, центральною проблемою морального виховання є людина, її окреме місце в системі соціальних стосунків. А в цій проблемі актуальними є питання формування гуманного ставлення до довкілля, виховання колективістської спрямованості поведінки, працьовитості, морально-вольових якостей (чесності, скромності, відповідальності).

☺ Набуття дитиною таких важливих якостей, як уміння керувати своєю поведінкою і способами спілкування, здатність вибирати адекватну альтернативу власних дій та вчинків, орієнтуватись у нових обставинах, відчувати своє місце серед інших людей, слугує її соціальному розвиткові. А механізм такого розвитку складають два головних компоненти: когнітивний (здатність пізнавати людей, їхню поведінку, взаємини) та поведінковий (мотиви та навички взаємодії у різних ситуаціях спільної діяльності). Моральною характеристикою цих складових є гуманність, яка в дошкільному віці виступає емоційним чинником, – тобто співпереживання, співчуття. Ці почуття визначають вміння діяти на основі гуманного ставлення до людей. Отже, становлення і збагачення соціального досвіду дитини в процесі морального виховання набуває гуманного спрямування й сприяє формуванню засад духовності особистості.

☺ У процесі прилучення до зовнішнього світу дитина набуває соціальної компетентності: в неї виробляються навички свідомої поведінки, свідоме ставлення до себе самої, як особистості, рівноправної з іншими, формуються інтерес до тих, хто її оточує, до спілкування з ними, готовність сприймати їхній соціальний досвід, а також співпереживання, співчуття, бажання робити добро. Соціально компетентна дитина здатна відчувати своє місце в системі людських стосунків й адекватно поводитися.

В основі гуманістичної позиції має лежати позитивне прийняття себе та інших людей, оптимістичне світосприйняття. Впродовж дошкільного віку в дитини формується здатність правильно орієнтуватися на можливе ставлення дорослого до неї, виявляється прагнення відповідати його вимогам.

Новизна сучасного підходу до гуманістичного виховання полягає в можливості цілісного розвитку особистості дитини в світі людей на противагу традиційному підходу, де виховні завдання визначаються за моральним, духовним, соціальним та іншими аспектами виховання. Новий підхід відповідає сучасній меті виховання – створенню сприятливих умов для розвитку особистості дитини, для її самореалізації. При цьому виняткового значення набуває формування ціннісного ставлення до світу людей і до самого себе.