Лінивий кіт

Кіт заліз у черевик –

Він до того вже привик.

Спати там – одне добро,

Наче гусяче перо.

Цілий день наш кіт сидить.

На дворі мороз тріщить.

Про мишей забув Мурко.

П’є на кухні молоко.

Став здоровий, наче бик,

Знов лягає в черевик.

Спить і лапами трясе,

Може хтось його несе...

Кіт мандрує десь вві сні,

Шиє чоботи нові,

Бриль, штани, нові стрічки,

Гарні дуже сорочки.

Шпагу десь собі придбав –

І царем котячим став.

Ось і військо вже зібрав

І кудись помандрував.

Сон би ще його водив,

Та Данилко розбудив:

„Ой, морока нам з тобою,

Миші бігають юрбою.

Спиш, лінивий, день при дні.

Навіть соромно мені”.

„Не сварися, друже мій,

І корити теж не смій.

Дай поспати вдень мені –

Я мишей ловлю вві сні