Дав слово — тримай

Подумати легко, та важко зробити

І складно так силу свою оцінити.

Здається, все зможеш, сказав — і готово!

І дати зумієш своє «чесне слово».

Частенько те слово усе ж вилітає,

Та як це зробити — дитина не знає.

Язик без кісток і лопоче, що хоче,

А потім, ну, хоч позичай в Сірка очі…

Сказати сказав, а зробити несила.

Злетів би від сорому — де взяти крила?

І совість гризе, хоч вона й без зубів,

Бо слово сказав, а зробить — не зумів…

Від слова солодкого гірко буває,

Тому хай дитина кожнісінька знає:

Слід волю постійно свою гартувати,

А слова на вітер не можна кидати.

Від слова до діла неблизька дорога,

Самим над собою — складна перемога.

Найважче у світі — себе подолати.

Зробити це важко, не те, що сказати.

Хоч просто несила, та слід це зробити.

Не можна у світі безвольному жити.

Дотримати все, що комусь обіцяв,

Старому й малому — усім до лиця!

Гартуй свою волю, умій це робити,

Бо важко у світі безвольному жити.

Щоб слово і діло у парі вжилися,

То ти над собою як слід потрудися.

Надія Красоткіна

Виховані діти

За сніданком Юра Віту

Поучав, як старший брат:

- Добре виховані діти

Не ковтають виноград,

Не запізнюються в гості

І не їздять без квитка,

Прибирають вранці постіль,

Не втікають з дитсадка!

- А мене, - озвалась Віта, -

В дитсадочку старші вчать:

Добре виховані діти

За столом завжди мовчать!

І.Січовик

Хвастунець

Хлопчик Толя молодець,

Тільки трішки хвастунець.

Якось ми ішли на став,

Він мені таке сказав:

- Слово честі, не хвалюся -

Я нічого не боюся! -

Враз на слові цім - з дороги

Толі ящірка під ноги.

З переляку, у тривозі

Наш хвалько мерщій навтік.

Та спіткнувся на дорозі

Й прикусив собі язик!

Хто хвалитись полюбляє,

В кого звичка є така, -

Хай ці вірші прочитає

І прикусить язика!

Г.Бойко

Боягуз

Кричить в лісі косолапий:

«Найсильніші мої лапи!

Мого реву всі бояться,

Бо мене здолать не вдасться!»

Шкутильгаючи на ногу,

Бігла мишка тут повз нього,

Мишко мишки налякався

І мерщій в барліг сховався!

Грицька Бойка

Будь чемним

В автобусі зайчик їхав

І довкола позирав.

Тут підходить їжачок

І говорить:

— Ваш квиток! —

Червоніє зайчик густо

І дає листок... капусти.

Пожував їжак листок:

— Це, — говорить, — не квиток.

Доведеться вам зійти,

І додому пішки йти!

Ігор Січовик