Методичні рекомендації

При вивченні даної теми потрібно мати на увазі, що питання про причини та умови злочинності вважається одним із найважливіших і найскладніших у кримінології. Адже вплив на злочинність неможливий без розуміння особливостей її детермінації, тих механізмів, що зумовлюють її виникнення і розвиток. При поясненні детермінації злочинності в кримінології потрібно виходити з діалектичного положення про загальні взаємозв’язки між явищами, теоретичною базою і методологічним принципом вивчення причин злочинності, в тому числі з розуміння злочинності як продукту суспільства, що має відносну самостійність, власні закономірності розвитку і здатність зворотного впливу на соціальне середовище, яке її породило. Тому процес детермінації злочинності повинен аналізуватися як складний процес взаємодії різних форм причинних та інших (функціональних, статистичних, системно-структурних тощо) зв’язків.

При цьому потрібно розрізняти причини злочинності (деструктивні явища, які її породжують) і умови злочинності (безпосередньо не породжують злочинність (наслідок), але слугують певними обставинами, що сприяють її виникненню та існуванню, тобто в певний спосіб впливають на розвиток причинного зв'язку, сприяючи чи не перешкоджаючи породженню злочинності).

При класифікації причин та умов злочинності необхідно звернути увагу на те, що класифікація причин і умов злочинності здійснюється за декількома критеріями: за природою (об'єктивні та суб'єктивні); за рівнем функціонування (причини та умови злочинності в цілому; причини та умови окремих груп і видів злочинів; причини та умови скоєння окремого злочину); за змістом і способом дії (економічні; ідеологічні; організаційні; правові; психологічні); за джерелами.

При вивченні даної теми студентам слід звернути увагу на те, що єдності в розумінні детермінації злочинності серед дослідників немає як в процесі розвитку кримінології, так і в сучасних кримінологічних дослідженнях. Підходи до пояснення злочинності, що склалися в науці, є досить різноманітними та іноді суперечливими.

Студенти повинні засвоїти принципову різницю між підходами до пояснення детермінації злочинності. Так, з позиції розуміння причинності злочинності в межах класичної школи кримінального права (Ч. Беккаріа, І. Бентам та ін.) відбувся перехід від панівних раніше уявлень про надприродні сили, як такі, що визначають поведінку особи, в тому числі злочинну, до концепції свободної волі людини та її умислу. В її межах вперше склалася відносно повна система кримінологічних поглядів.

Позитивістська методологія в кримінології пов’язана з переходом від концепції свободної волі до концепції причинності злочину. На її базі склалися біологічний, психологічний та соціологічний підходи до пояснення криміногенної детермінації.

Зауважимо, що представники біологічного та психологічного напрямків у центр пояснення злочинності ставлять особистісні риси людини, яка вчиняє злочин, а представники соціологічного напрямку вважають злочинність продуктом соціальних передумов. Так, біологічний підхід трактує злочинність через природну, вроджену властивість певних індивідуумів (Ч. Ломброзо); конституціональну (Е. Кречмер; У. Шелдон); расову (Е. Хутен); хромосомну (П. Джекобс); ендокринну схильність і т.і. До цього ж напрямку тяжіє напрям, що отримав назву клінічної кримінології, представники якого пояснювали делінквентну поведінку особи хворобливим станом (Ж. Пінатель, Ф. Граматика, Б. ді Туліо).

Теорії соціологічного напрямку, навпаки, пояснюють походження злочинності через певні соціальні механізми. Ці соціальні механізми можуть бути різними: соціальна дезорганізація і аномія (Е. Дюркгейм; Р. Мертон); наслідування і соціальне навчання (Г. Тард; Е. Сатерленд); інтеракційні механізми стигматизації (Е. Лемерт, Г. Бекер, К. Еріксон) та конфлікту (Г. Зіммель, Д. Волд); економічні процеси (К.Маркс; Я. Тейлор, П. Валтон та Д. Янг); культурологічні фактори (Т. Селлін; А. Коен); віктимологічні умови (Г. фон Гентіг; Б. Мендельсон).

Студентам необхідно засвоїти питання про практичне значення розуміння детермінації злочинності. Адже саме теорії детермінації злочинності слугують теоретичним підґрунтям для побудови концептуальних напрямків протидії злочинності.

При характеристиці сучасних факторів злочинності корисно враховувати думки різних вчених. При цьому варто, застосовуючи системний підхід, мати на увазі, що детермінація злочинності повинна аналізуватися як взаємодія об’єктивних та суб’єктивних факторів, залежність причин та умов злочинності від конкретних соціальних умов.

Причини та умови злочинності є самі по собі системою зв’язків і знаходяться у складній взаємодії із системою злочинності як комплексного соціально-правового явища, що вивчається за певний історичний проміжок часу. У зв’язку з цим важливо з’ясувати із системних позицій поняття причин і умов злочинності та види її детермінації.

При характеристиці сучасного детермінаційного комплексу злочинності студенти повинні звернути увагу на важливі явища соціально-психологічного характеру, які мають безпосередній вплив на стан злочинності. До них відносять, наприклад, наростаючі настрої соціального відчудження, ворожого ставлення до більш заможних членів соціуму, які виникли внаслідок різких процесів розшарування суспільства внаслідок соціально-політичних перетворень, наростаюча аномічність суспільної свідомості. Депресивні настрої та високий рівень тривожності людей, зниження настроїв соціального оптимізму, велика роль у формуванні яких може бути відведена сучасним ЗМІ; деморалізація певних соціальних груп населення; розповсюдження споживацької психології; екстремістських поглядів.