Методичні рекомендації

При вивченні даної теми студенти повинні з’ясувати сутність поняття «особистість особи, яка вчиняє злочин», знати його співвідношення з такими поняттями, як «особа злочинця», «криміногенна особистість», «суб’єкт злочину», «особа винного», а також співвідносити зі специфічною якістю «суспільна небезпечність особи». У цьому зв’язку доцільно акцентувати увагу на позиції, що пов’язує розуміння особи злочинця з її провідною соціальною діяльністю (А.Ф.Зелінський, А.І.Долгова).

Вивчаючи кримінологічну характеристику осіб, які вчиняють злочини, студенти повинні диференціювати це поняття з поняттям особи злочинця як системи соціальних і психічних властивостей, що обумовлюють її суспільну небезпеку та детермінують скоєння злочину. Об'єктом кримінологічного вивчення є окремі особи, які скоюють злочини (наприклад, при біографічному їх дослідженні); різні контингенти осіб, які вчиняють злочини (неповнолітні, рецидивісти, корисливі тощо); різні кримінологічні типи осіб. При дослідженні слід враховувати осіб, які фактично вчиняють злочини, а не лише тих, відносно яких обвинувальний вирок суду набрав законної сили. Не можна забувати, що нерідко уникають кримінальної відповідальності або взагалі не виявляються найбільш досвідчені, організовані і професійні злочинці. Тому робити висновки про характеристики осіб, які вчинили злочини, лише на основі матеріалів кримінальних справ, кримінальної статистики — це означає не врахувати багато важливих моментів, що визначають фактичну злочинність у її розвитку.

Студентам слід мати на увазі, що вивчення кримінологічних особливостей осіб, які вчиняють злочини, не може бути вичерпним дослідженням всієї складної комплексної проблеми людини і її діяльності. Вивчення відбувається в рамках так званого часткового детермінізму, коли розкриття детермінант свідомо неповне з точки зору філософії, всіх наук про людину і суспільство. Повнота тут відносна, прив'язана до предмету і методів кримінології.

За допомогою аналізу спеціальної літератури студенти повинні вивчити дискусійне питання про співвідношення природного та соціального в особистості людини, яка вчиняє злочин. Через це студент повинен визначити своє ставлення до даної проблеми і уміти пояснити, яким чином властивості особи, які мають біологічний характер (ознаки статі, віку, фізичного і конституційного стану, темпераменту, здібностей та ін.) впливають на злочинну поведінку; які соціальні чинники чинять вплив на особу та її поведінку, детермінуючи злочин. При вивченні злочинної поведінки особи необхідно враховувати значення біологічних детермінант, оскільки від них теж залежить, що людина засвоїть від середовища, в якому вона перебуває і розвивається. Біологічні особливості людини мають значення для вибору нею лінії поведінки, вони можуть визначити її підвищену схильність до злочинної (антисуспільної) реакції на конкретну обстановку і при подальшому закріпленні в цілому визначити стереотип особистості та постійну лінію поведінки. Разом з тим біологічні властивості можуть взагалі не проявитись протягом цілого життя людини, якщо вона не опиниться в конкретній життєвій ситуації, що послужить поштовхом до вчинення певних дій. Значення біологічних факторів у процесі виникнення девіантної поведінки особи не слід переоцінювати.

Слід розібратися також в основних властивостях і ознаках особистості особи, яка вчиняє злочин, що становлять її структуру і виражаються в складових її кримінологічної характеристики.

Логічним завершенням вивчення даної теми повинна бути класифікація (групування осіб, які вчиняють злочини, за одним простим критерієм) та типологія (групування за складними комплексними критеріями). Це розділення осіб на певні групи (типи), кожна з яких володіє сукупністю лише для неї характерних ознак. Саме в типології відбувається конкретизація структурних особливостей особистості особи, яка вчиняє злочин.

Проблема розуміння особистості особи, яка вчиняє злочин, є проблемою, що визначає “етичне обличчя” системи кримінальної юстиції. Адже від того, яка модель буде закладена в розумінні особи злочинця, залежить не лише ефективність профілактики злочинів, але і вся спрямованість і жорсткість репресивного апарату, тому студенти повинні виразно уявляти собі, як той або інший підхід до розуміння даної проблематики відбивається на політиці боротьби із злочинністю в країні, на обмеженні прав людини.