Методичні рекомендації

Одним із головних завдань науки кримінології є створення теоретично обґрунтованих рекомендацій щодо протидії злочинності. Відповідно, студент повинен ознайомитися з концептуальними положеннями щодо поняття, мети, об’єктів, суб’єктів, структури, принципів та заходів протидії злочинності, а також набути практичних навичок складання програм протидії різним видам злочинів.

Протидію злочинності слід аналізувати, виходячи з того, що вона є видом соціального контролю – сукупності заходів та методів впливу суспільства на небажані (відхилені) форми поведінки з метою їх мінімізації (Я.I. Гілінський).

Студенти повинні з’ясувати структуру протидії злочинності, яка складається з двох напрямків: 1) запобігання вчиненню злочинів; 2) реагування на вчинені злочини.

При розгляді теоретичних основ впливу на злочинність з метою зниження її рівня та усунення негативних наслідків використовується досить велика кількість термінів: «протидія злочинності», «запобігання», «попередження», «профілактика», «контроль», «боротьба» тощо. На основі аналізу наукової літератури студент повинен вміти обґрунтувати свою думку щодо змісту та співвідношення цих термінів.

Студенти повинні засвоїти загальну характеристику підходів до побудови стратегії протидії злочинності. Серед основних стратегій можна виділити наступні (Д. А. Шестаков):

· психолого-виховна (пропаганда системи самообмежень);

· соціальна (послідовне вирішення криміногенних протиріч у суспільстві);

· репресивна (вжиття жорстких каральних заходів до осіб, що вчинили злочин);

· реститутивна (відновлення стану потерпілого).

Характеризуючи основні положення щодо формування кримінологічної політики держави, студент повинен виходити з того, що кримінологічна політика визначається як складова частина державної внутрішньої соціально-економічної політики, яка на основі Конституції України, теорії кримінології та інтегрованих нею знань визначає методологічні засади та шляхи, якими керується держава при здійсненні нерепресивної протидії злочинності та її проявам. (В.В. Голіна)

Розглядаючи систему заходів протидії злочинності, студенту слід визначитися із змістом кожного з них, а також вміти пояснити їх відмінність один від одного на конкретних прикладах.

При розгляді питань правового регулювання діяльності щодо протидії злочинності варто приділити увагу аналізу законів, указів, програм, концепцій запобігання злочинності та окремим її видам як на внутрішньодержавному, так і на міжнародному рівнях.

Студент повинен засвоїти поняття та систему суб’єктів протидії злочинності. В залежності від мети та завдань, які реалізуються суб’єктами протидії, їх функціональних обов’язків виділяють різні класифікації суб’єктів: загальні та спеціальні; державні, приватні та громадські; національні та міжнародні.

Студент повинен вміти охарактеризувати напрямки діяльності спеціально уповноважених державних органів протидії злочинності. Окремо необхідно зупинитись на діяльності громадськості щодо протидії злочинності.

При вивченні даної теми варто також звернути увагу на діяльність міжнародних установ та організацій у сфері протидії злочинності. Студенту також необхідно звернути увагу на основні напрямки міжнародної співпраці держав у боротьбі зі злочинністю.

Таким чином, вивчення даної теми курсу сприятиме засвоєнню студентом теоретичних положень щодо протидії злочинності на національному та міжнародному рівнях, формуванню практичних навиків складання програм запобігання злочинності та окремим злочинним проявам.