Відповідь

Коротка: Діє з 01.04.2011. У разі укладення договорів, які пере­дбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь не­резидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розра­хунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нере­зидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких това­рів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що ста­новить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Повна: Діє з 01.04.2011. Відповідно до п. 161.2 ст. 161 Податко­вого кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПКУ) у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нере­зидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосе­редньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати плат­ників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг). Правило, визначене цим пунк­том, починає застосовуватися з календарного кварталу, що настає за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України (роз­порядження Кабінету Міністрів України від 24.02.03 № 77-р «Про перелік офшорних зон» зі змінами та доповненнями). У разі необ­хідності внесення змін до цього переліку такі зміни вносяться не пізніше ніж за три місяці до нового звітного (податкового) року та вводяться в дію з початку нового звітного (податкового) року. Згід­но зі п. 161.3 ст. 161 ПКУ під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» розуміються нерезиденти, розташовані на тери­торії офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консуль­ською установою України, що свідчить про звичайний (неофшор-ний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначе­них абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декла­рації.