Речові докази: поняття та види

При огляді місця події головне завдання судового медика – знайти і правильно оцінити сліди речових доказів, які для подальшого розслідування і, головним чином при реконструкції злочину відіграють вирішальну роль.

Згідно зі ст. 98 Кримінального Процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні обʼєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обʼєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Уже з визначення поняття речових доказів зрозуміло, що до­сить значну їх кількість потрібно досліджувати у лабораторних відділеннях бюро судово-медичної експертизи. Частина речових доказів має криміналістичний характер. Це такі, що сприяють: встановленню характеру ушкодження, механізму травми: ототожненню особи, наприклад, методом зіставлення черепа (або його рентгенограм) загиблої людини з її прижиттєвою фото­графією,встановленню конкретного знаряддя злочину (сокира чи ніж, якими вчинено вбивство, можуть бути ототожнені за «трасами» на кістках, хрящах, залишеними їх зазубленими лезами) та ін.

Такі речові докази досліджуються у відділеннях судово-медичної криміналістики.

Інша група речових доказів має біологічне походженні тобто являє собою виділення організму людини чи тварини або частини їхніх органів і тканин. Це кров, сперма, волосся, слина, піт, потожирові нашарування, сльози, молоко, молозиво, лохії, навколоплідні води, вагінальні виділення, сироподібне мастило, меконій, сеча, а також нігті, кістки, частки шкіри, м'язової тканини, мозку та інших внутрішніх органів.

Речові докази біологічного походження досліджуються у відділеннях судово-медичної імунології та судово-медичної цитології. Під час огляду місця події судово-медичний експерт повинен допомогти слідчим органам у виявленні, правиль­ному забиранні та упаковуванні речових доказів. Крім того, він може дати слідчому кваліфіковані поради щодо правильного збе­рігання речових доказів до відправки їх на дослідження, розтлума­чити можливості судово-медичної експертизи речових доказів. Це дасть можливість слідчому направити матеріал на дослідження у потрібне відділення та поставити доречні питання на вирішення судово-медичним експертом.

Пересилати вилучені на місці пригоди речові докази слідчий повинен разом зі своєю постановою. Водночас речові докази, отримані судово-медичним експертом під час розтину чи при об­стеженні потерпілих та обвинувачених осіб (кров, мазки і тампо­ни з вмістом піхви, ротової порожнини, прямої кишки, змиви зі статевих органів підозрюваного у зґвалтуванні і деякі ін.), як правило, направляються до відповідних відділень самим судово-медичним експертом разом з направленням, а отримані результа­ти дослідження враховуються ним при складанні підсумків висновків експерта.