Судово-медична експертиза статевих злочинів

Експертиза зґвалтування. Зґвалтування, згідно з визначенням ст. 152 КК України — це статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Судово-медична експертиза може встановити факт зґвалтування тільки у випадках, коли статевий акт відбувався із застосуванням фізичного насил­ля, а також інколи з використанням безпорадного стану. В інших випадках зґвалтування може бути встановлений тільки факт минулого статевого акту.

При вивченні обставин зґвалтування необхідно детально проаналізу­вати умови, які сприяли скоєнню насильницького статевого акту: безлюдна місцевість, неочікуваність нападу, розгубленість, втома, біль, страх, фізична слабкість, а також стан безпорадності жінки, застосування наркотиків тощо, і, нарешті, наявність погрози.

Зґвалтування із застосуванням безпорадного стану може відбутися, наприклад, при фізичній слабкості жінки, внаслідок хвороб, при непритом­ності, шоковому стані, припадку, при наявності якого-небудь каліцтва, пси­хічній хворобі, стані штучно викликаного сну, алкогольному сп'янінні тощо.

Однією із важливих умов експертизи у випадках зґвалтування є своєчасність її проведення, оскільки час може знищити докази (сліди сперми тощо), а отримані ушкодження можуть втратити свій первинний вигляд. Важливе значення має детальне вияснення обставин події, а саме характеру опору жінки. Дуже необхідною є участь судово-медичного експерта в огляді місця події, що дозволяє уточнити обставини випадку і кваліфіковано вилу­чити речові докази.

Судово-медичне встановлення зґвалтування стосується двох обставин, кожна із яких повинна бути мотивована і науково обгрунтована даними ек­спертизи:

1) Необхідно визначити, що в даному випадку мав місце статевий акт.

2) Що скоєння його супроводжувалось насиллям.

Статевий акт - це фізіологічний акт, спрямований на продовження роду і який полягає у введенні статевого члена у піхву.

Які ж ознаки статевого акту?

1. Якщо жінка не жила раніше статевим життям — це розриви дівочої пліви, при дослідженні якої експерт повинен описати її особливості, інколи
зустрічаються надриви ірозриви стінок піхви, розрив промежини.

За стадіями загоювання розривів установлюється і давність статевого акту.

2. Важливим доказом статевого акту, крім розривів, є також виявлення слідів сперми на шкірі навколо зовнішніх статевих органів і в піхві, що у
свіжих випадках можливо. Це є основним доказом статевого акту у жінок,
які раніше жили статевим життям.

Ознаки насилля виникають при чиненні опору. Це садна і синці (сліди від нігтів і пальців), які розміщуються, як правило, на внутрішній поверхні стегон, над колінами, в ділянці зовнішніх статевих органів, на передпліччі, обличчі, шиї, молочних залозах. Однак необхідно пам'ятати, що яких-небудь ушкоджень, характерних для зґвалтування, немає.

Експертній оцінці піддаються і наслідки, які могли виникнути в ре­зультаті насильницького статевого акту. До них можна віднести фізичну і психічну травму, вагітність, зараження венеричними хворобами, самогубство.

При зґвалтуванні важливо встановити, чи не витирала потерпіла (чи ґвалтівник) після скоєння статевого акту статеві органи яким-небудь предме­том, якщо це було, то необхідно такі предметивилучити і надіслати на ек­спертизу, оскільки на них може бути виявлена сперма.

На одязі потерпілої можуть бути виявлені сліди крові, сперми, волос­ся, які належать ґвалтівнику. Тому одяг ретельно оглядається і відразу ж надсилається на дослідження в лабораторію. Виявлене на ній волосся знімається, упаковується і надсилається на експертизу окремо.

Особу, яка підозрюється у скоєнні зґвалтування бажано якомога швидше після його скоєння притягнути до обстеження. Інколи обстеження звинувачуваного підтверджують заяву потерпілої (виявлення конкретних ушкоджень у місцях, зазначених нею). Такі ушкодження інколи дозволяють упізнати ґвалтівника і є доказом опору, який йому чинився.

Необхідно старанно досліджувати піднігтевий вміст ґвалтівника. У зіскобах із-під нігтів ґвалтівника при мікроскопічному дослідженні можуть бути виявлені волокна одягу, обривки волосся, сліди крові, які належать потерпілій.

Особливої уваги вимагає огляд статевих органів ґвалтівника. На стате­вому члені можуть бути виявлені ушкодження, заподіяні потерпілою при чиненні нею опору і при грубих спробах статевого акту - садна, подряпини, синці, надриви вуздечки, сліди укусів, в препуціальному мішку - волосся, яке належить потерпілій, на статевому члені - кров, елементи вмісту піхви, слина, кал (при спотворених формах статевого акту). Всі речові докази над­силаються на судово-імунологічне дослідження.

При огляді підозрюваного безпосередньо після події в сечовивідному каналі може бу­ти виявлена сперма. Для цієї мети беруть мазки вмісту сечовивідного каналу для мікро­скопічного і бактеріологічного дослідження. Рекомендується брати відбитки зі статевого члена і з внутрішньої поверхні препуціального мішка (для виявлення сперматозоїдів, еритроцитів, клітин піхвового епітелію).

Сліди сперми можуть бути виявлені на білизні і верхньому одязі підозрюваного. При груповому зґвалтуванні на одязі можуть бути плями сперми із різними груповимивластивостями. Це може підтвердити не тільки походження їх від різних осіб, але і послідовність скоєння ними статевих актів. Огляд, опис, вилучення одягу, білизни та інших предметів підо­зрюваного, надсилання їх на експертизу — обов'язок слідчого.

Лабораторні дослідження виявлених на тілі і одязі речових доказів розширюють можливості судово-медичної експертизи і дозволяють отримати об'єктивні докази статевого акту, який мав місце.

Експертиза розпусних дій. Кримінальним чинним законодавством карається скоєння чоловіком чи жінкою розпусних дій щодо особи тієї чи іншої статі, яка не досягла повноліття.

До розпусних дій належать непристойне доторкання руками до стате­вих органів, доторкання статевим членом до статевих органів чи тертя ним між стегнами, заняття онанізмом в присутності дівчинки чи оголення стате­вих органів, ознайомлення неповнолітнього з порнографічною літературою. Існують і інші форми розпусних дій, які у більшості випадків можуть бути встановлені лише слідчим шляхом.

Розпусні дії, як правило, не супроводжуються значними механічними уш­кодженнями і тому експертні дані дуже мізерні. Як доказ цих дій можуть бути ушкодження у вигляді надривів, розривів, крововиливів у дівочу пліву, на­явність сперми чи характерних змін дівочої пліви при тривалому застосуванні розпусних дій. Інколи розпусні дії з дітьми можуть закінчуватись статевим ак­том, що супроводжується масивними ушкодженнями з розривом промежини, стінок піхви, сечівника, з можливим смертельним наслідком.

При виясненні обставин скоєння розпусних дій необхідно враховувати, що діти легко піддаються навіюванню, самонавіюванню, фантазії, дуже лег­ко сприймають погрози, інколи говорять неправду. Розпитування дітей не­обхідно проводити з участю педагога.

Експертиза мужолозтва. Мужолозтво — це статевий акт чоловіка з чоловіком, коли статевий член активного партнера вводиться в пряму кишку пасивного партнера.

Доказові можливості судово-медичної експертизи мужолозтва дуже обме­жені. У активного партнера можна виявити сліди калу на статевому члені, інколи ушкодження самого члена. У пасивного партнера в ділянці заднього про­ходу можна виявити різні зміни: почервоніння, садна, розриви, лійкоподібне поглиблення, грубу складчастість чи зглаженість її. Однак тільки ці ознаки самі по собі не дають підстави для вирішення питання про мужолозтво. Вирішальним доказом акту мужолозтва у пасивного партнера є сперма в ділянці заднього проходу і на слизовій оболонці прямої кишки, а також наявність венеричних захворювань — гонорейного проктиту, твердого шанкру, СНІДу.

Контрольні завдання та запитання

9. Дайте визначення поняттю тілесне ушкодження?

10. Які види тілесних ушкоджень передбачені КК України?

11. Відмежуйте середньої тяжкості тілесні ушкодження від умисного тяжкого тілесного ушкодження?

12. Охарактеризуйте легке тілесне ушкодження?

13. Як характеризується тяжке тілесне ушкодження?

14. Що належить до експертизи статевих станів?

15. Які питання вирішуються судово-медичною експертизою при експертизі статевих станів?

16. Що належить до експертизи статевих злочинів?

17. Охарактеризуйте ознаки зґвалтування?

18. Які питання вирішуються судово-медичною експертизою при експертизі статевих злочинів?

Література:

1. Судебная медицина. Под ред. Самищенко С.С. - Москва., 1996.

2. Концевич І. О., Михайличенко Б.В. Судова медицина. - Київ, 1997.

3. Датши А.В. Судебная медицина й психиатрия. Практикум. -Москва, 1997.

4.Хохлов В.В. Судебная медицина. – Смоленск, 2010.

5. Концевич І. О., Михайличенко Б. В. Судова медицина. - Київ, 1997.

6. Бачинський В.Т., Кулик О.Ф., Савка І.Г., Ванчуляк О.Я. Первинний огляд трупа на місці виявлення – Чернівці,2010.

7. Бачинський В.Т., Кулик О.Ф., Савка І.Г., Ванчуляк О.Я. Судово-медичне дослідження трупа при окремих видах смерті – Чернівці,2010.

8. Марчук А.І. Судова медицина. Курс лекцій. - Київ, 1997.

9. Білкун В.В., Голубович Л.Л. Судова медицина. - Київ, 1999.

10. Практичний коментар Кримінального та Кримінального Процесуального кодексів України.