Святий Інокентій, єпископ Іркутський

Широкі простори Сибіру, заселені численними інород­цями, були полем місіонерської діяльності. У XVIII столітті тут добре попрацював св. Інокентій.

Св. Інокентій народився наприкінці XVII століття в Україні у шляхетній родині. Освіту він здобув у Київській духовній акаде­мії, а в Києво-Печерській лаврі прийняв чернецтво. Деякий час св. Інокентій був префектом та вчителем філософії в Московській Слов'яно-греко-латинській академії. За царювання Петра І, в 1721 році, був призначений начальником Пекінської (китайської) місії. Але йому не довелося працювати в Пекіні, він залишився в Іркут­ську, де став першим Іркутським єпископом. Святитель пропові­дував серед сибірських інородців, навернув до Христа багато бу­рятів. В іркутському Вознесенському монастирі він заклав місіо­нерську школу, в якій майбутні місіонери вивчали китайську та монгольську мови. Тяжка подорож по непрохідному Сибіру, суво­рий клімат, труднощі, пов'язані з облаштуванням Пекінської місії, рано підірвали здоров'я святителя, він спочив від трудів своїх у 1731 р.

На початку XIX століття були відкриті мощі св. Інокентія. Во­ни спочивають в іркутському Вознесенському монастирі.

Пам'ять св. Інокентія відзначається 26 листопада (ст. ст.).

СВЯТИЙ ФЕОДОСІЙ, ЄПИСКОП ЧЕРНІГІВСЬКИЙ

Св. Феодосій був вихідцем із шляхетної родини Полонсь-ких, які згодом отримали прізвище Углицьких (звідси св. Феодосій Углицький). Батько Феодосія був священи­ком. Після навчання в Київській духовній академії св. Феодосій пішов на військову службу. Однак невдовзі він відмовився від усього мирського і почав провадити подвижницьке життя в одно­му з київських монастирів, будучи архидияконом, ігуменом, а по­тім - архимандритом. В 1692 р. св. Феодосій був висвячений на єпископа Чернігівського. У святительському сані він виявив бать­ківське піклування про свою паству, намагався зміцнювати в ній любов до побожного життя, подаючи усім своїм життям високий приклад. Святістю, увагою до людей і поблажливістю до недоліків кожного святитель здобув загальну любов і пошану.

Недовго, усього три з половиною роки, Господь судив бути йо­му на Чернігівській кафедрі. Він помер у 1696 р. і похований у Борисоглібському чернігівському монастирі. Через 200 років були відкриті нетлінні мощі святителя для загального поклоніння.

Пам'ять святителя - 5 лютого, відкриття святих мощей - 9 вересня (ст. ст.).