Короткі відомості про особливості богослужінь річного кола (циклу)

На землі після створення світу Бог освятив для бого­служінь сьомий день (Див.: Бут. 2, 3). Потім законом, даним Мойсееві на Синаї, це служіння поширив на всі дні, повелівши щоденно освячувати ранок і вечір принесенням жертви Богу (Див.: Чис. 28).

Ісус Христос, прийшовши на землю виконувати волю Отця Небесного, і св. апостоли, обрані ученики Господа, своїм прикла­дом і вченням показали віруючим високу важливість і необхідність встановлення і збереження днів для спільного (громадського) бо­гослужіння.

З часів апостольських православна Церква зі щоденним бого­служінням з'єднала різні священні спомини на славу Божу, від чо­го виникли різні дні богослужіння впродовж року.

Кожного дня у році св. Церква, поза тижневим циклом, відзна­чає пам'ять одного чи кількох святих угодників Божих. Певні дні року присвячуються або споминам про важливі події з життя Гос­пода нашого Ісуса Христа, Божої Матері, з історії Церкви Хрис­тової, або на честь різних святих. Крім того, протягом року вста­новлені одноденні чи багатоденні пости і кілька днів призначено для поминання спочилих. Відповідно до цих днів складені особ­ливі піснеспіви і молитви й установлені обряди, які додаються до молитов і піснеспівів тижня. Особливо великі зміни в бого­служінні бувають у дні великих свят і постів.

Дні загального поминання спочилих такі: субота перед масни-цею, суботи другого, третього і четвертого тижнів Великого посту, субота перед святом Св. Тройці і вівторок Фоминого тижня.

Крім того, у православній Церкві встановлено поминання пра­вославних воїнів на полі битви полеглих: у суботу перед днем св. Дмитра Солунського (26жовтня ст. ст.) і в день Усікновення глави св. Іоана Предтечі (29 серпня ст. ст.).