V. Специфіка занять розвитку мовлення в курсі «Світова література»

Уточнення потребують вимоги щодо структури і особливостей проведення уроків розвитку мовлення (матеріал розроблено О.О. Ісаєвою, завідувачем навчально-методичне кафедри методики викладання російської мови і світової літератури Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, доктором педагогічних наук, професором ). Розвиток мовлення учнiв – це система роботи, спрямована на розвиток умiнь і навичок учнiв в усній та писемній формі пе­­­редавати чужi думки та будувати власнi висловлювання.

Cпецифiкою роботи з розвитку мовлення на уроках лiтератури обумовлено появу основних правил, якими прийнято оперувати пiд час удоскона­­­лення мовленнєвої культури учнiв.

Робота з розвитку мовлення має:

· базуватися на безпосереднiх лiтературних та життєвих враженнях учнiв. I завдання вчителя –орга­­­нiзувати цi враження, перш за все зацiкавити художнiм твором, тоб­­­то презентувати книгу, зробити так, щоб учень її прочитав. Якщо ху­­­дожнiй твiр схвилював учня, то у нього з'являться новi думки i по­­­чуття, що є необхiдним першоджерелом слова. Так, культура усного та писемного мовлення передбачає, що необхiдно вмiти складати план твору, продумати аргументи для свого виступу, побудувати композицiю доповіді. Такi вміння школярiв стануть реальними, якщо опановувати ни­­­ми учнi будуть пiд час вивчення тих творiв, якi доступнi їм, вiдпо­­­відають вiковим особливостям, цiкавi їм за тематикою, близькі за проблемами, що порушуються, нетрадицiйними поглядами, що в них висловлюються.

· будуватися в єдинiй системi, використовуючи принцип наступностi навчання. Важливо пiдк­­­реслити, що цей принцип має бути прiоритетним. Потрiбно, щоб кожний вид роботи з розвитку мовлення розглядався вчителем з перспективою послiдовно зростаючих можливостей учнiв. Таким чином, кожний вид роботи з розвитку мовлення учнiв має спиратися на отри­­­манi вже на попереднiх уроках вмiння та навички, розвивати та удос­­­коналювати їх.

· спонукати учнів до творчостi, має сприяти закрiпленню та удосконаленню отриманих знань і умiнь. Рiзноманiтнi види власних висловлювань учителя-сло­­­весника повиннi бути грамотними, логiчними, емоцiйними та виразни­­­ми. Для цього словеснику треба уникати таких якостей мови, як без­­­системнiсть, монотоннiсть, багатослiвнiсть, непереконливість та ін. "Живе слово" вчителя має стати зразком монологiчної мови для учнiв. Таким "живим словом" може бути розповiдь про письменника, про iсторiю створення твору, усний вiдгук на вiдповiдь учня чи на його твiр, коментар до тексту, лекцiя на уроцi лiтератури. Ставлення школярiв до твору, їхнє розумiння його залежить вiд того, наскiльки буде змiстовна, виразна, переконлива i цiка­­­ва розповiдь учителя;

· здiйснюватися на кож­­­ному уроцi лiтератури i закрiплюватися на окремих спеціальних уроках – уроках розвитку мовлення, що є квiнтесенцiєю всiєї роботи з удосконалення мовленнєвих умiнь та навичок учнiв.

З метою розвитку монологічного та діалогічного писемного й усного мовлення школярів учителю доцільно розробити орієнтовну програму уроків розвитку мовлення школярів з методичними рекомендаціями щодо їх проведення. Програма може мати таку структуру:

1.Тема уроку розвитку мовлення.

2. Мета уроку.

3. Місце даного уроку в загальній системі вивчення окремої літературної теми.

4. Методичні рекомендації до уроку.

Серед уроків розвитку мовлення слід відзначити такі види:

1. Уроки навчання написання творчих робіт на основі життєвих вражень.

2. Уроки навчання складання усних відповідей на питання, доповідей.

3. Уроки навчання написання творів різних жанрів.

4. Уроки аналізу письмових робіт школярів.

Пропонуємо орієнтовну структуру уроку розвитку мовлення:

I. Вступне слово вчителя (зразок усного мовлення).

II. Словникова робота(пояснення значення незнайомих учням слів, історичний, лінгвістичний коментар).

III. Бесіда або діалог з учнями, групова робота (на цьому етапі учні розвивають навички чіткого і точного формулювання питання і відповіді).

IV. Переказ тексту (уривку) або розповідь учня (розвиток умінь і навичок роботи з текстом); складання плану.

V. Виразне читання(розвиток умінь учнів виразно читати тексти (уривки) епічних, ліричних, драматичних творів).

VІ. Обговорення, виправлення помилок, коментар.

VІІ. Заключне слово вчителя(короткий висновок, оцінка роботи на уроці).

З огляду на реальні можливості викладання світової літератури, уроки розвитку мовлення слід планувати у такий спосіб, щоб були представлені різні види, прийоми та форми робіт щодо розвитку діалогічного та монологічного усного та писемного мовлення учнів. Учитель має враховувати свої власні напрацювання та інтереси, індивідуальні особливості кожного класу, їхній рівень підготовки і творчо використовувати набутий досвід для організації уроків розвитку мовлення. Водночас слід наголосити, що кожний окремий урок розвитку мовлення має бути не випадковим, а розглядатися як необхідний елемент у системі уроків з вивчення окремої літературної теми, у загальній системі уроків розвитку мовленнєвих умінь та навичок учнів.

До роботи з організації розвитку мовлення учнiв вису­­­ваються такі вимоги:

1) активiзацiя мовленнєвої дiяльностi учнів iз залученням рiз­­­номанiтної лексики та фразеологiї, образних засобiв мови залежно вiд теми висловлювання;

2) вiдповiднiсть запропонованих видiв роботи з розвитку мов­­­лення учнiв їхнiм вiковим та психологiчним особливостям, рiвню роз­­­витку школярiв;

3) врахування iдейно-художньої своєрідності лiтературного тво­­­ру, при вивченнi якого ведеться робота з розвитку мовлення учнiв;

4) спрямованiсть на поглиблене читання лiтературного твору, розширення знань з лiтератури.

Серед видів робіт з розвитку мовлення, які мають готувати учні із світової літератури, зазначимо такі:

· виразне читання текстів (уривків) та читання напам‘ять;

· оповідь про життя письменника, поета;

· підготовка проекту (з можливим використанням мультимедійних технологій) – індивідуального чи колективного – з метою представлення життєвого і творчого шляху, естетичних уподобань письменника тощо;

· переказ зі зміною особи оповідача, переказ з докладним цитуванням авторського тексту;

· оповідь про життя героя твору(персонажа) за колективно (самостійно) складеним простим (складним) планом;

· усний (письмовий) відгук на прочитану книгу;

· усна (письмова) (за планом) характеристика персонажа;

· написання простого (складного) плану твору (уривку);

· складання усної (письмової) оповіді за малюнком, ілюстрацією;

· складанняоповідання (казки) за прислів’ям;

· добір прислів’їв, крилатих виразів, фразеологічних зворотів, що виражають головну ідею твору;

· введення власних описів в інтер’єр, портрет, пейзаж у вже існуючому творі;

· докладна зв’язна відповідь на поставлене запитання;

· перекази (докладний, вибірковий, стислий) невеликих за обсягом

епічних творів чи фрагментів з них;

· реферати на літературну тему (за одним та декількома джерелами);

· письмові творчі роботи, різні за обсягом, характером і жанром;

· план та конспект літературно-критичної статті.

Основний вид письмових висловлювань на уроках лiтератури – це творчi роботи рiзних жанрiв. Творчі роботи розподіляються на дві основні групи: твори на літературні теми та твори на основі життєвих вражень (за М.В. Колокольцевим). Під час оцінювання творчих робіт учитель зазвичай орієнтується на ступінь самостійності у підготовці такого виду робіт, на висловлені у них власні судження та враження від прочитаного твору.

Отже, готуючи різноманітні письмові висловлювання у процесі вивчення літератури, школярі набувають необхідних умінь та навичок, що мають практичний характер, сприяють розвитку їхньої читацької культури.