Список використаних джерел

Список літератури необхідно правильно сформувати й, відповідно до Держстандарту, оформити. Під час фіксації літературного джерела необхідно обов’язково вказувати автора книги або статті, повну назву, місце видання, видавництво, рік, номер видання, сторінки, на яких уміщена стаття, або та частина книги, що була використана магістрантом. Якщо була використана книга в цілому, тоді вказують її загальний обсяг. Зразки належного оформлення різних варіантів бібліографічних джерел дивіться в додатку 7.

До списку літератури вносять друковані видання (книги, брошури, статті в наукових періодичних виданнях), а також технічні звіти, пояснювальні записки до різних документів, доповіді та інші матеріали дослідних, проектних та господарських організацій, інформацію з яких магістрант використовував, і на які є посилання в тексті роботи. На всі матеріали, зазначені в списку літератури, мають бути посилання в тексті.

На початку списку літератури вміщують посилання на державні документи (Укази Президента України, Закони України). Після цього формують список в алфавітному порядку (спочатку вказують прізвище, а потім ініціали автора). Якщо необхідно зробити посилання на декілька праць одного автора, необхідно їх розташувати послідовно за роками окремих видань.

Джерела, видані іноземними мовами (які застосовують латиницю), необхідно так само за латинськималфавітом розмістити наприкінці списку. Якщо в тексті роботи є посилання на іноземне джерело, з яким автор безпосередньо не працював, необхідно вказати, звідки було запозичене це посилання (огляд літератури, реферативний збірник, стаття україномовного автора тощо).

Обов’язковими є посилання на джерела, розміщені на електронних носіях інформації. Їх наводять наприкінці списку літератури, після джерел іноземними мовами.

Якщо в процесі роботи були використані відомчі матеріали (звіти, доповіді, пояснювальні записки тощо), які не опубліковані і є фондовими матеріалами відповідних організацій та установ, на них також необхідно робити посилання. Їх наводять останніми в списку використаних джерел.

Додатки оформлюють як продовження магістерської роботи на наступних сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті.

Кожен додаток повинен починатись із нової сторінки й мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки – „Додаток...”, і далі – велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, (за винятком літер З, О, Ч, Ь), наприклад, „Додаток А”.

Один додаток позначається як „Додаток А”. Якщо додаток містить, наприклад, три таблиці, то вони мають бути пронумеровані в межах додатку таким чином: „табл. А.1” (означає – перша таблиця додатку А); „табл. А.2”; „табл. А.3”. Якщо додаток містить кілька рисунків, то вони нумеруються відповідним чином: „рис. Б.1”; „рис. Б.2” тощо (зразок у додатку 8).

На всі використані в додатках матеріали (статистику, на основі якої проводились розрахунки, картографічні джерела) мають бути посилання.