Трудові ресурси:сутність і зміст

Трудові ресурси – це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві. Кількісно трудові ресурси охоплюють населення в працездатному віці (в Україні працездатним віком вважається для жінок 16–54 роки, для чоловіків – 16–59 років включно), крім непрацюючих інвалідів (непрацездатних осіб, які мають статус інвалідів першої або другої групи, що дає їм право на отримання пенсії незалежно від віку), пільгових пенсіонерів (осіб, для яких пенсійний вік настає раніше на 5–10 років як наслідок роботи у несприятливих умовах або такої, яка вимагає від працівника якостей, що з віком помітно втрачаються: наприклад, спорт, балет) і працюючих осіб, молодших та старших працездатного віку.

Працездатне населення – це сукупність осіб, переважно працездатного віку, здатних з своїми психофізіологічними даними до участі в трудовій діяльності.

Прогнозні величини трудових ресурсів:

– демографічні – ті, які дозволяють визначити чисельність потенційних трудових ресурсів, їх статево-віковий склад (чисельність і статево-вікова структура населення, природний і механічний рух, середня тривалість життя, демографічне навантаження па працездатне населення, міграція населення, чисельність і структура сімей);

– соціально-економічні – ті, які дають можливість оцінити потребу суспільства в трудових ресурсах, кількість і якість робочої сили, тобто обґрунтовують гіпотезу зміни галузевої структури зайнятості й професійно-кваліфікаційного складу.

Відтворення трудових ресурсів – це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Типи відтворення трудових ресурсів порівняно з типами відтворення населення мають різне смислове значення.

Екстенсивне відтворення трудових ресурсів означає збільшення чисельності трудових ресурсів у регіонах та в країні загалом без зміни їхніх якісних характеристик.

Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов’язане зі зміною їхньої якості. Це – зростання освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних та розумових здібностей тощо.

Будь-яке відтворення у своєму розвитку послідовно проходить певні фази.

Щодо трудових ресурсів як специфічного чинника виробництва, процес відтворення складається з таких фаз: формування та відшкодування, розподілу й перерозподілу і оптимального використання (рис 2.4). Усі фази органічно пов’язані між собою.

Рис. 2.4. Фази відтворення трудових ресурсів

Фаза формування та відшкодування трудових ресурсів має на меті найповніше задоволення потреб суспільства у високоосвічених та кваліфікованих громадянах, які здатні забезпечити ефективне функціонування та розвиток усіх сфер організації соціального життя – політичного, економічного та духовного. Вона передбачає:

– відновлення населення;

– підготовку та перепідготовку кадрів;

– відшкодування фізичної та духовної здатності працівників.

Фаза розподілу та перерозподілу передбачає забезпечення найефективнішої зайнятості працездатного населення, оптимальний розподіл та перерозподіл кваліфікованої робочої сили між галузями суспільного виробництва, світового господарства, різними регіонами. Ефективна зайнятість населення досягається завдяки організації та вдосконалення робочих місць як у матеріальному виробництві, так і в невиробничій сфері, оптимізацією їх вдосконалення та збалансованості, розвитком мережі зайнятості населення як у державному, так і всесвітньому масштабах.

Фаза оптимального використання трудових ресурсів є поточною в процесі відновлення, оскільки в ній реалізується здатність людини до творчої праці, виробляються духовні та матеріальні блага, забезпечується збільшення виробництва та підвищення якості суспільної праці. Передусім це залежить від розвитку високих технологій, підвищення продуктивності живої праці, запровадження наукової організації праці, вдосконалення соціального розвитку трудових колективів, використання ефективних форм і методів керування персоналом підприємств та організацій.

Основна література:

1. Акулов М. Г. Економіка праці і соціально-трудові відносини: навчальний посібник / Акулов М. Г., Драбаніч А. В., Євась Т. В. та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2012. –328 с.

2. Іляш О. І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навчальний посібник / О. І. Іляш, С. С. Гринкевич. – К.: Знання, 2010. – 476 с.

Законодавчі та нормативно-правові акти:

1. Закон України про пенсійне забезпечення із останніми змінами і доповненнями № 1788–XII від 05.11.1991 р.

Додаткова література:

1. Єсінова Н. І. Економіка праці і соціально-трудові відносини / Єсінова Н. І. – К.: Знання–Кондор, 2004. – 432 с.

2. Грішнова О. А. Економіка праці й соціально-трудові відносини: підручник / Грішнова О. І. – К.: Знання, 2007. – 559 с.

3. Абрамов В. М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку / Абрамов В. М., Данюк В. М., Колот А. М.. – Одеса: ОКФА, 1995.

Лекція 2 – 2 год; самостійна робота – 5 год; індивідуальна – 0 год

Тема. Соціально-трудові відносини як система.