Активний пасивний

Активний пасивний

(людський організм виробляє антитіла (новонароджена дитина отримує

після перенесеної інфекційної хвороби) готові антитіла з молоком матері)

штучний

активний пасивний

( після введення вакцин) (після введення сироватки та g-глобуліну)

Вакцини виготовляються із збудників Сироватки виготовляють з крові штучно

інфеційної хвороби (мертвих або ослаб- імунізованих людей та тварин. Такі

лених) а також із продуктів життєдіяль- сироватки містять готові антитіла, тому

ності мікробів – токсинів, які знешкод- цей імунітет розвивається швидше. Це доз

жуються до анатоксинів. Після введен- воляє проводити профілактику інф.хвороб

ня вакцини організм починає виробляти

антитіла (впродовж 3-4-х тижнів).

Приклади живих вакцин: поліомієліт, кір, жовта лихоманка – після їх введення імунітет довготривалий (3-5-8 років). Вбиті вакцини - при кишкових інфекціях, кашлюку, лептоспірозі, висипному тифові (імунітет 6-12 місяців). Їх треба вводити повторно. Існують хімічні вакцини, які виготовляють з мікробних клітин та їх компонентів. Приклади анатоксинів: дифтерійний, стафілококовий, правцевий. Є також асоційовані вакцини, які складаються з з декількох антигенів та дозволяють вакцинувати проти декількох хвороб (АКДС – кашлюк, дифтерія, правець).

Органи імунної системи поділяють на:

1). Центральні – це червоний кістковий мозок і вилочкова залоза або тімус (вона розташована за грудиною). В цих органах утворюються та дозрівають імунні клітини – лімфоцити. Спочатку всі вони походять від однієї стовбурової клітини. Потім частина з них дозріває в тімусі - це Т-лімфоцити, інші в залишаються в кісковому мозку – В-лімфоцити. Т-лімфоцити регулюють імунну відповідь та забеспечують клітинний імунітет. В-лімфоцити перетворюються на клітини, які виробляють антитіла, це – гуморальний імунітет.

2). Периферичні органи: селезінка, лімфатичні вузли, мигдалики, кров, лімфа.

В процесі еволюції м/о набули здатності потрапляти в організм людини або тварини. Місце їх потрапляння називають вхідними воротами інфекції. Спосіб проникнення збудника в організм людини покладений в основу класифікацї інфекційних хвороб.

Класифікація інфекційних хвороб

І. Група кишечних інфекцій. Збудник потрапляє через шлунково-кишковий тракт. З організму хворої людини збудник виділяєтьсяз фекаліями. Для тих кишечних інфекцій, збудник яких циркулює в крові (черевний тиф), можливе виділення його назовні з сечею та слиною. Патогенні м/о, які викликають кишечні інфекційні хвороби можуть потрапляти в питну воду, молоко, харові продукти, при вживанні яких здорова сприйнятлива людина може захворіти. Розповсюдженню кишечних інфекцій сприяють мухи, а також забруднені фекаліями руки людей, які не дотримуються правил особистої гігєни.

ІІ. Інфекції дихальних шляхів (через верхні дихальні шляхи). До цієї групи інфекцій належать ті захворювання, збудник яких паразитує на слизових оболнках верхнії дихальних шляхів (ніс, глотка, гортань); виділення збудника в зовнішнє середовище відбувається під час посиленого видиху (кашель, чхання). Під час кашлю, чханні розмови з порожнини рота та носа розбрискуються дрібні часточки слизу, які містять патогенні м/о. Враховуючи такий механізм передачі інфекції дихальних шляхів часто називають крапельними.

ІІІ. Група кров”яних інфекцій. Збудник потрапляє в кров здорової людини з укусом комах, які смокчуть кров (воші, блохи, комари, москіти, кліщі) з наступним паразитуванням збудника в еритроцитах (малярія), в стіночці капілярів (висипний тиф) або в центральній нервовій системі (кліщовий енцефаліт). Історично склалося так, що збудники цієї групи інфекційних хвороб пристосувались до паразитування не тільки в організмі людини, але й в організмі переносників інфеції. Наприклад, збудник висипного тифу – рикетсіі Провачека розмножуються в клітинак епітелію кишечника платяних вошей, які є переносниками даної інфекції від людини до людини.

ІY. Група інфекцій зовнішніх шкірних покривів. Зараження виникає тоді, коли збудник попадає з організму хворої людини чи тварини на зовнішні покриви здорової людини. До данлї нрупи відносять: сибірська виразка, ящур, правець, рожа, трахома та ін. Збудник може передаватись також через заражені предмети.

Властивості збудника:

1. Патогенність – це здатність мікроорганізму (м/о) даного виду викликати захвороювання, яке генетично в ньому закріплено.

2. Вірулентність – це ступінь патогенності. Є індивідуальною ознакою. Вона вимірюється мінімальною смертельною дозою.

3.Токсигенність – це здатність м/о синтезувати та виділяти токсини.

Періоди інфекційного процесу:

1. Інкубаційний - триває з моменту потрапляння інфекції в організм до перших проявів хвороби.

2. Продромальний або період провісників (головний біль, порушення сну, втрата апетититу).

3. Період розпалу хвороби – проявлється найбільш характерними для цієї хвороби симптомами.

4. Період згасання.

5. Період видужання.

Дезінфекція – це знешкодження збудників інфекційних захворювань в навколішньому середовищі. ЇЇ поділяють на:

1. Профілактичну (попередження можливості захворювання).

2. Вогнищеву – поводиться там, де визначено вогнище інфекційної хвороби.

а) поточна – проводять біля ліжка хворої людини. Знезарадується приміщення, білизна, посуд, випорожнення хворого.

б) заключна – проводиться у вогнищі інфекції та в лікарні після виписки хворого.

Методи дезінфекції:

1. Фізичні: сонячне проміння, вогонь (спалюють одяг, мусор), температура праски (вбиває воші, гниди), гаряче повітря (в сухожирових шафах), кип”ятіння, пар водяний (в автоклавах та парових камерах)

2. Хімічні:

- хлорне вапно – білий порошок з різким запахом хлору. Знезаражують воду, посуд, приміщення, випорожнення.

- хлорамін – жовтуватого кольору кристалічний порошок, його розчини більш стійкі.

- фенол або карболова кислота – безкольорові кристали, які при зберіганні на повітрі спочатку стають рожевими, потім червоними. Застосовують 3-5% розчин.

- лізол – прозора густа рідина червоного кольору. Діє на всі види комах та грибки.

- формалін – 40% розчин формальдегіду. Прозора рідина з різким ззапахом.

- перекис водню – прозора рідина без кольру та запаху. Має дуже широкий спектр застосування.

Дезінсекція – знешкодження переносників інфекційних хвороб, які відносяться до членистоногих (кліщі, комахи). Застосовують наступні хімічні препарати:

- ДДТ – воскоподібна маса жовтуватого кольру. Застосовують у вигляді дустів, емульсій, паст, мила ДДТ, аерозолів. Високоефективний по відношенню до різних видів комах та кліщів.

- гексахлоран – кристалоподібна речовина сірого кольру з різким запахом плісняви. Діє на яйця та куколки членистоногих.

- хлорофос – застосоують у вигляді карандашів, отруйних харчових приманок. Застосовують у боротьбі з мухами, побутовими паразитами, парезитами тварин.

- карбофос – густа рідина бурого кольору з специфічним запахом. Застосовують для знешкодження комарів, мошек, тараканів, вошей, клопів.

Дератизація – методи знешкодження гризунів. Використовують капкани, ловушки (механічні методи). З хімічних препаратів застосовують:

- крисід – порошок сірого кольору, не розчинний у воді. Його особливістю є те, що він вибірково токсичний для гризунів. Для людини він безпечний.

- зоокумарін – білий порошок, має характерний запах сіна. Він належить до групи речовин, які перешкоджають згортанню крові та призводить до крововиливів, в результаті чого гризуни гинуть.

- фосфід цинку – є сильною отрутою для людини та гризунів, тому його частіше

застосовують для польової дератизації, ніж у жилих приміщеннях.