Загальні відомості

Утворені у водоймі і ті, що надходять до нього ззовні органічні речовини дуже різноманітні за своєю природою і хімічними властивостями, в тому числі відрізняються по стійкості до впливу різних окислювачів, що відрізняються за своїм потенціалом. Перманганатна окиснюваність має значну ступінь умовності і залежить від процедури аналізу. Органічна речовина мігрує в поверхневих водах як в розчиненої формі, так і в зв'язаній, наприклад у вигляді гумусових речовин, що окисляються перманганатом легше, ніж органічні продукти життєдіяльності водних організмів. Величина перманганатної окислюваності (ПО) коливається в межах від часток міліграмів до десятків міліграмів на літр води. ПО залежить від ступеня забрудненості водойми органічними речовинами і сполуками біогенних елементів, алохтонних речовин природного походження (торфянників, болота). ПО незабруднених поверхневих вод проявляє фізико-географічну зональність.

Окиснюваність поверхневих вод схильна до значних сезонних коливань. Їх характер визначається, з одного боку, надходженням алохтонних органічних речовин з поверхні водозбору у різні гідрологічні періоди, з іншого боку, гідробіологічними причинами біопродукції органічної речовини, його перетвореннями в різних гідрохімічних умовах. На тимчасові зміни потоку органічних речовин можуть накладатися техногенні фактори.

Визначення окиснюваності слід проводити в свіжовідібраних пробах. Якщо це неможливо, проби консервують розчином сірчаної кислоти (1:3) з розрахунку 1 мл на 1 л. Консервовані проби зберігають при температурі 3 - 5 ° C протягом 1доби.

Принцип методу. Окиснення легкодоступних для гідробіонтів органіч­них сполук здійснюють перманганатом калію в сірчанокислому середовищі під час кип'ятіння:

МnО₄^- + 8Н⁺ + 5е^- → Мn²⁺ + 4Н₂0.

Надлишок перманганату після кип'ятіння визначають йодометрично

2 МnО₄^- +10I^- +16Н⁺ → 2Мn²⁺ + 5І₂ + 8Н₂0;

І₂ + 2S₂0₃^- → 2I^- + S₄0₆^2-.

Ступінь окиснення органічних сполук значною мірою залежить від концентрації окисника. Тому органічних сполук у пробі води має бути стіль­ки, щоб після реакції залишалося не менш як 40 % перманганату. У разі більшого вмісту органічних сполук пробу розбавляють бідистильованою водою.

Метод рекомендується для аналізу прісних вод із вмістом хлоридів не більш як 300 мг Сl^-/дм³. Якщо вміст хлоридів вищий, пробу розбавляють бі­дистильованою водою.

Визначенню заважають неорганічні відновники — сульфіди, нітрити, за- лізо(ІІ) та ін. Їх вміст визначають обробкою проби досліджуваної води пер­манганатом калію в кислому середовищі на холоді. Для цього в конічну кол­бу місткістю 250 см³ наливають 100 см³ або менший об'єм проби води, доведе­ний до 100 см³ бідистильованою водою, і далі діють, як описано в методиці визначення, але без нагрівання проби. Якщо вміст неорганічних відновників С_в < 0,1 мг О/дм³, то при визначенні ПО ним нехтують.