Причини демографічної кризи

Причини демографічної кризи можна розглядати, з одного боку, пояснюючи їх підвищенням смертності, а з іншого – падінням народжуваності. Можна брати до уваги тільки соціально-економічні аспекти – і це традиційна точка зору багатьох вчених. Але можна пояснювати причини демографічної кризи переважно з погляду впливу духовно-культурної кризи як першопричини соціально-економічних змін. Це точка зору другої численної групи вчених.

На нашу думку, найбільш докладно пояснює причини різкого підвищення смертності в Росії і Україні теорія духовно-демографічної детермінації, розроблена академіком РАН, д. м. н., демографом І.О. Гундаровим. В дослідження причин різкого збільшення смертності ним було включено 25 чинників, серед них рівень виробництва, рівень медицини, економічні чинники, у тому числі доходи населення, вживання алкоголю і наркотичних речовин та ін.

Аналізуючи показники і чинники, які впливають на смертність, за допомогою методів математичного аналізу він прийшов до висновку, що динаміка здоров'я нації тільки на 16% залежить від соціально-економічних чинників (ті самі 25 чинників), а на 84% залежить від чинників агресивності і безвихідності. Таким чином, як відзначає І. О. Гундаров, є значна залежність смертності саме від духовного стану суспільства [10].

За твердженням демографів, розрив між смертністю і народжуваністю в більшій мірі обумовлений низькою народжуваністю, ніж високою смертністю. В нашому суспільстві і серед багатьох вчених існує думка, що причина низької народжуваності криється у важкому економічному стані. Створюється нібито тупикова ситуація: до тих пір, поки не підвищиться рівень доходів і розмір допомоги на дітей, народжуваність не збільшиться. А без збільшення народжуваності неможливе зростання доходів і допомог.

Проте економічні чинники здійснюють далеко не першорядний вплив на народжуваність. Цю тезу можна проілюструвати так:

1) дослідження, проведені в Росії і європейських країнах, показали обернену залежність між народжуваністю і рівнем благополуччя. В бідних сім'ях в порівнянні з багатими більше дітей і це стосується як вже народжених дітей, так і дітей, яких вони планують мати.

Чим менше дітей в сім'ї, тим дорожче стає кожна дитина і, відповідно, батьки витрачають на цю дитину більше грошей (це підтверджує досвід Китаю, де введена політика штучної заборони народжуваності, а також дослідження, проведені в США). Кошти, які витрачають батьки на утримання і виховання однієї дитини, більші, ніж кошти, які витрачають багатодітні сім'ї на трьох – чотирьох дітей;

2) протягом всієї дореволюційної історії Російської імперії, до складу якої входила і Україна, держава ніколи не виплачувала допомоги на дітей — і при цьому народжуваність була дуже високою. Навіть в роки Великої Вітчизняної війни та у повоєнні роки рівень народжуваності в Україні був вище, а рівень життя незрівнянно нижче, ніж зараз;

3) сім'ї віруючих завжди багатодітні, незалежно від рівня їх доходу;

4) досвід добродійних організацій переконливо доводить, що запропонована матеріальна допомога дуже рідко впливає на рішення жінки зробити аборт, незважаючи на те, що як причина аборту виступають матеріальні труднощі;

5) найсильніший вплив на народжуваність здійснюють розлучення, частота яких ніяк не пов'язана з рівнем доходів населення;

6) французькі демографи довели: якщо сім'ю взагалі звільнити від витрат на дітей (йдеться про економічно розвинуті країни), то сумарний показник народжуваності не збільшиться.

Серед теорій, які пояснюють зниження народжуваності, можна відзначити також теорію, що отримала назву «парадигми перешкод»: кожна жінка хоче мати багато дітей, але цього їй не дозволяють умови, якщо створити відповідні умови – народжуваність підвищиться. Але практичні дослідження спростовують правильність цієї теорії. Мікроперепис населення, проведений в 1994 р. в Москві, містив питання про кількість дітей, яку бажає мати жінка за ідеальних умов (бажана кількість дітей). Обробка показала, що це 1,9 дитини на одну жінку, тоді як для простого відтворювання необхідно більш ніж 2,1 дитини. Те саме доводять соціологічні опитування, проведені в Україні.

Тобто навіть якщо усунути всі чинники, що заважають, і забезпечити ідеальні умови для народження дітей, проблема низької народжуваності не буде вирішена. Отже, основну причину зниження народжуваності треба шукати не в якихось зовнішніх чинниках, як, наприклад, добробут або упевненість в завтрашньому дні, а в суспільній свідомості, в рівні культури і духовності.

Звичайно, не варто взагалі скидати економічний чинник з рахунків, оскільки він, поза сумнівом, має певне значення. Відомо, що економічними заходами – підвищенням допомоги та ін. можна підняти народжуваність, але, на жаль, тільки до рівня бажаного числа дітей в сім'ї, який, наприклад, сьогодні (за даними соціологічних обстежень 2009 року) в Україні складає 1,96 (для чоловіків) та 2,0 (для жінок) дитини на сім'ю, тобто нижче за рівень простого відтворювання населення (2,15). Тому питання полягає в тому, щоб підняти саме рівень бажаного числа дітей в сім'ї, а тут економічні заходи безсилі.

Взагалі, до числа чинників, що впливають на зниження народжуваності, можна віднести такі (див. рис.):

а) ті, які пов’язані із духовно-культурним, морально-психологічним станом суспільства:

1) криза сім'ї, у т.ч. втрата традиційних засад міцної сім'ї, відторгнення жінки від сім'ї, втрата чоловіком ролі глави сім'ї і годувальника;

2) весь комплекс взаємозв'язаних руйнівних явищ так званої "сексуальної революції", в першу чергу - розповсюдження ліберальних поглядів на питання статі і обумовлених цим розлучень, розповсюдження проституції, венеричних захворювань, дошлюбних статевих зв'язків; розтління дітей і молоді; програми "сексуальної освіти та планування сім'ї;

3) відторгнення народу від релігії і моралі, зміна цінностей;

4) насадження "масової культури", що дає простір пропаганді нічим не обмежуваного сексу, насильства, розпусти, що протилежно інтересам сім'ї, суспільства, держави;

5) наркоманія, алкоголізм;

6) рання смертність в результаті нещасних випадків, вбивств і самогубств;

7) перевантаженість негативною інформацією, що створює гнітючу і тривожну атмосферу в суспільстві, яка викликає постійний стрес;

8) держфінансування і державна підтримка заходів щодо контролю над народжуваністю (впровадження програми «планування сім'ї»; фінансування стерилізації, абортів і їх реклами; податкові пільги для тих, хто здійснює цю діяльність; пропаганда малодітності);

9)здійснення тиску на жінку в медичних установах з метою примусити її до відмови від народження дітей;

10) безплідність жінок в результаті абортів;

б) ті, які пов’язані з соціально-економічними та екологічними процесами:

1) реакція на великі зміни соціальних умов, стрес;

2) бідність і погане харчування;

3) розвал системи охорони здоров'я;

4) екологічні проблеми та великі екологічні катастрофи;

5) житлова проблема, падіння рівня і якості життя;

6) від'їзд за кордон громадян репродуктивного віку;

7) процеси, що викликають переміщення великих мас біженців.

На жаль, протягом ХХ - ХХІ сторіч Європа спостерігає кризу сім'ї як соціального інституту. Розглянемо основні риси стану сім'ї, які були характерними для ХІХ - початку ХХ століття (було) та які існують зараз (стало), у вигляді таблиці 14.5.

Таблиця 14.5 – Основні характеристики стану сім'ї

Було	Стало
Ранній та тривалий шлюб. Заборона розлучень, за винятком особливих випадків, пов'язаних із зрадою або з психічними захворюваннями.	Підвищення віку вступу до шлюбу у міру розвитку цивілізації. Зниження терміну шлюбу, у тому числі унаслідок дозволу розлучення.
Заборона штучного переривання вагітності.	Дозвіл в багатьох країнах на аборти.
Висока цінність цнотливості, покарання за незбереження цнотливості.	Цнотливість втрачає свою цінність в моралі суспільства
Ієрархічність в сім'ї, пошана до дорослих, сім'яцентризм.	Зниження авторитету дорослих, у тому числі батьків, порушення ієрархічності, егоцентризм.
Замкнутість сімейного господарства, формування домашньої економіки: в сім'ях виховуються майбутні господарі, відповідальні за всі доручення, діти є своєрідною пенсією для своїх батьків.	Сімейні зв'язки відриваються від економічних справ сім'ї. В сім'ях вже не виховується підприємець і відповідальна людина, якщо сім'я є малодітною. Пенсія і соціальна допомога стає функцією спеціальних інститутів (фундацій).

Криза сім'ї відбувається під впливом так званої інформаційної війни, коли всі засоби масової інформації нав'язують і пропагують певний (аморальний по суті) спосіб життя.

Маніпулювання громадською думкою, створення нових цінностей відбувається з метою отримання влади і коштів.

Основні міфи, які нав’язуються суспільству, насамперед молоді, такі:

1. сенс життя – це матеріальне благополуччя, насолода;

2. людина як товар повинна мати відмінне здоров'я;

3. необхідно бути таким, як всі;

4. позашлюбні стосунки – норма, цнотливість – архаїзм.

Втрачається значення продовження життя, оскільки всі інформаційні джерела надають переважно негативну інформацію щодо теперішнього часу і майбутнього.

Дуже сильний удар – сексуальна освіта, яка зараз починається у гіршому випадку майже з дитячого садка майже з дитячого садка, а у кращому – із середнього шкільного віку.

Аналізуючи сучасні соціальні стереотипи повсякденної культури України, можна сказати, що вони не є просімейними. Рольові моделі поведінки, очікуваної від жінок, чоловіків, від батьків, від дітей, згенеровані для зображення родини в негативному світлі. Імідж успішних чоловіків і жінок аж ніяк не сприяє ні здоровій, ні міцній, ні тим більше багатодітній родині.

Молоді люди все частіше віддають перевагу кар’єрі й особистій свободі. Вітчизняні експерти вбачають у цих процесах ознаки глибокої кризи традиційної родини. Довгостроковий шлюб все частіше заміняється серією короткострокових союзів. У сучасному суспільстві відроджуються й такі соціальні атавізми, аморальні за суттю, як багатоженство, багаточоловіцтво, союз між декількома чоловіками й жінками. Найбільш перспективним у плані продовження любові вважається гостьовий шлюб. Чоловік і жінка живуть окремо, зустрічаючись у вільний час. Найбільш оригінальним ставленням до шлюбу варто визнати послідовників принципу Childfree, або «бездітності».

Сучасна масова культура піклується про те, щоб давати такі поняття про роль чоловіків і про чоловічу поведінку, які малосумісні зі здоровим способом життя й здоровою родиною. Важливою проблемою є деградація батьківства. Зростаюча на тлі кризи інституту родини кількість матерів-одинакчок говорить про формування субкультури й тенденції свідомо обирати модель «я сама». З огляду на ще одну особливість – значну кількість розлучень, можна зрозуміти, що підростаюче покоління усе більше складається з вихідців з дисфункціональних родин. Утворилося таке поняття, як «культура малодітності».

Закінчуючи стислий аналіз причин демографічної кризи, ми наголошуємо на тому, що коріння цієї катастрофи, яка торкнулася і України, – це суттєві негативні зміни у духовно-моральному стані суспільства, негативні зміни у культурному середовищі, які характеризуються зміною цінностей населення. Криза моралі, вихід на перше місце у системі ціннісних пріоритетів матеріальних цінностей, успіху – ось істинні причини демографічної катастрофи.

Дослідження вчених доводять, що у країнах, які зберегли традиційну релігійну мораль та ціннісні настанови, народжуваність набагато вище, ніж в країнах західної цивілізації, населення яких має високий рівень матеріального забезпечення, але зовсім іншу систему цінностей. В ній на першому місці знаходяться: прибуток, задоволення, кар’єра, а вже потім – сім’я, діти, які потребують самопожертви.

В Україні ситуація погіршується ще тими обставинами, що люди втратили надію на майбутнє. Цей песимізм та панічні настрої населення - теж наслідок духовної кризи, коли люди не мають надії на Творця. Але в умовах соціально-економічної кризи, нестабільності, недовіри до влади ці настрої ще більше підвищуються, що більше ускладнює демографічну проблему.

На жаль, дуже великий негативний вплив на демографічний стан здійснюють ЗМІ та масова культура, які все далі сприяють руйнуванню сім’ї.