Правила ведення діалогу

Все наше життя триває у процесі діалогу: вдома, на роботі, під час відпочинку, навіть із самим собою. Для того щоб діалог дав позитивні результати, запрошуємо ознайомитися з такими правилами.

Правила для того, хто говорить:

• доброзичливість, повага до партнера, з яким спілкуєтесь;

• ввічливість, відсутність категоричності;

• скромність у самооцінках, ненав'язливість;

• орієнтація на партнера, створення для нього психологічного комфорту;

• постійне стимулювання зацікавленості партнера до проблем спілкування;

• логічність у викладі своїх поглядів та пропозицій;

• підтримка уваги партнера, стимулювання його активності в сприйнятті;

• вибір такого стилю розмови, який був би сприятливим не тільки для ситуації спілкування, а й для сприйняття партнером.

• враховувати дистанцію в спілкуванні, систему жестикуляції і міміки тощо.

Правила для тих, хто слухає:

• не шкодувати часу для того, щоб вислухати партнера;

• терпимо й шанобливо ставитись до того, хто говорить;

• не перебивати партнера, вислухати його до кінця;

• дати партнерові виявити себе в спілкуванні, стимулювати його активність;

• використовувати мовні, жестові, мімічні засоби емоційно-психологічної підтримки того, хто говорить.

Питання 21: Словотворчі засоби стилістики (суфікси, префікси, складні слова). Словотворчими засобіми сталістики вважаються суфікс, префікс та осново- і словоскладання. Нові слова здебільшого утворюються за допомогою словотворчих афіксів. Словотворчий афікс (кольори …) — це префікс, суфікс чи постфікс, який приєднується до твірної основи для творення нового слова. Префіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів: заходити — ходити, перенавантаження — навантаження, прехороший — хороший, безвідповідально — відповідально.
Суфіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів: холодненький — холодний, дубок — дуб, вітерець — вітер, читання — читати, молодість — молодий. Основоскладання — спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки — підрядної чи сурядної. Наприклад: хмарочос — хмари чесати, життєпис — життя писати, хвилеріз — хвилі різати, лісостеп — ліс і степ, синьо-жовтий — синій і жовтий, кисло-солодкий — кислий і солодкий. Словотворчим афіксом у таких випадках виступає інтерфікс — морфема, яка сполучає твірні основи. Цей спосіб творення — морфема, яка сполучає твірні основи. Окремо виділяють складання слів: батько-мати — батько і мати, хліб-сіль — хліб і сіль, мед-пиво — мед і пиво, срібло-золото — срібло і золото, туди-сюди — туди і сюди. Слова, утворені способом складання, називаються складними. Одним із різновидів складних слів є складноскорочені слова (абревіатури). Вони можуть утворюватися:складанням частин кожного із твірних слів, що входять до базового словосполучення: завмаг — завідуючий магазином,складанням частини твірного слова і цілого твірного слова: держадміністрація — державна адміністрація, медсестра — медична сестра,складанням назв початкових букв твірних слів: УТН — Українські телевізійні новини, ЛПУ — Ліберальна партія України,складанням початкових звуків твірних слів: загс — запис актів громадянського стану, складанням початкових частин і звуків, букв, цифр тощо: облвно — обласний відділ народної освіти.

Питання 22: Основні ознаки та особливості розмовного стилю української мови.

Розмо́вний стиль мо́влення — це стиль, який використовується в усному повсякденному спілкуванні у побуті, у родині, на виробництві.

Основне призначення розмовного стилю — бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з'ясування побутових стосунків.

У розмовному стилі відсутній попередній відбір мовного матеріалу. Вживаються разом із нейтральною лексикою стилістично знижені мовні засоби: фразеологізми,діалектизми,жаргонізми тощо. Часто вживаються в розмовній мові вигуки, частки, вставні слова, неповні речення, повтори, неузгоджені словосполучення тощо.

У розмовній мові велику роль грають невербальні засоби спілкування: міміка, жестикуляція, ситуація.

Основні ознаки:

· безпосередня участь у спілкуванні,

· усна форма спілкування,

· неофіційність стосунків (неформальна),

· невимушеність спілкування,

· непідготовленість до спілкування (неформальна),

· уживання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, паузи, інтонації),

· уживання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка),

· емоційні реакції,

· потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, закцентувати головне.

Основні мовні засоби:

· емоційно-експресивне забарвлення (метафори, порівняння, синоніми тощо.),

· суфікси суб'єктивного оцінювання (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості),

· прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові),

· часте вживання різноманітних займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-),

· специфічні фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки тощо,

· заміна термінів розмовними словами (електропотяг — електричка, бетонна дорога — бетонка, залікова книжка — заліковка).

Розмовний стиль має два підстилі:

· розмовно-побутовий,

· розмовно-офіційний.

Типові форми мовлення — усні діалоги та полілоги.

Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією — їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець.

Питання 23: Основні ознаки та особливості офіційно-ділового стилю української мови.

Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності.