Обладнання для технічного обслуговування шин

Обслуговування шин виконують при відповідних видах ТО
автомобіля: поточний ремонт – на шиномонтажній ділянці; капітальний ремонт (відновлення шини накладенням нового протектора) на спеціалізованих підприємствах. В умовах ПАТ шини потребують проведення монтажно-демонтажних робіт, контролю тиску повітря, балансування, ремонту ушкоджень камери та незначних ушкоджень покришки, а також деяких робіт, пов’язаних з оглядом зовнішнього вигляду шин і веденням обліку їхньої роботи.

Збирання або розбирання шини з ободом виконуються в основному при заміні шин, що вичерпали свій ресурс, або при ушкодженні камер. Основна складність при демонтажі – це відтиснути борти шин від закраїн обода. Для цих цілей випускаються промисловістю або виготовляються силами ПАТ різні стенди.

До промислових зразків для шин легкових автомобілів належать стенди моделей Ш-501М, Ш-514. Вони обладнані натискними пневматичними пристроями, що створюють зусилля 2…3 кН для поступового (по окружності обода) відтиснення бортів шини. Для шин вантажних автомобілів випускаються стенди моделей Ш-509,
Ш-513. Вони постачені натискними гідравлічними пристроями, що створюють зусилля до 2,5 кН для одночасного відтиснення бортів шини по всьому колу обода.

При відсутності стендів демонтаж проводять за допомогою підручних засобів. При цьому часто ушкоджують боковини, тому шини передчасно виходять із ладу. У безкамерних шин, до того ж, ушкоджується прошарок гуми на бортах, що забезпечує герметизацію.

Вулканізацію покришок проводять за допомогою спеціального устаткування, на якому встановлюють покришку, а усередину покришки розміщують вздовж її профілю натискний пристрій. Обігрів ушкодженого місця може бути одно - або двобічним, завдяки чому час вулканізації знижується на 25...30 %. Промисловість випускає електровулканізатори моделей Ш-116 і Ш-117. Для ремонту камер і некрізних ушкоджень покришок випускаються електровулканізатори 6134, 6140. Ш-109, Ш-112, Ш-113.

Змонтовану шину накачують повітрям до необхідного тиску. При накачуванні вантажних шин, щоб уникнути нещасного випадку при мимовільному вискакуванні замкового кільця колеса, їх розміщують у спеціальну металеву кліть. Якщо накачування відбувається в дорозі, колесо кладуть замковим кільцем долілиць.

Накачують шини на ПАТ різними способами. Найбільш прогресивний – із застосуванням повітророздавальних колонок. Вони не вимагають постійної присутності оператора, автоматично вимикаються в разі досягнення нормативного тиску. Складніше забезпечити дотримання допуску на нормативний тиск поміж черговими обслуговуваннями: ± 0,02 МПа для вантажних автомобілів і
± 0,01 МПа для легкових.

Проведені спостереження на ПАТ показали, що близько 40…60 % шин тиск повітря не відповідає нормі. Щільності ймовірностей розподілу тисків, з якими експлуатуються шини, мають такі характеристики: математичне очікування на 5…10 % менше нормативу, коефіцієнти варіації 0,06…0,15. Витрати ресурсу шин становлять 4…10 %. Пояснюється це складністю виміру тиску у внутрішніх колесах, псуванням золотників при частому їхньому розкритті, закупоркою вентилів брудом і т.ін.