Для виправлення деформованих ділянок кузовів автомобілів

Форма ручних інструментів дозволяє правити деталі різноманітної конфігурації – плоскі, кутові, сферичні, жолобоподібні. Інструменти й пристосування мають захисне покриття. Всі приналежності набору розміщені в триколісному візку-шафі.

Силовий пристрій з механічним приводом (рис. 17.11) являє собою два стрижні 2 і 4 із внутрішнім лівим і правим різьбленням, з’єднаних гвинтом 3 з воротком. На протилежних кінцях стрижнів закріплюються різні наконечники й подовжувачі 1 і 5, що дозволяють витягати деформовані частини кузова зсередини, спираючись у конструкції кузова й спеціальні упори шляхом обертання гвинта.

Рис. 17.11. Гвинтове рихтувальне пристосування
с механічним приводом

Гідравлічні силові пристрої для виправлення кузовів складаються, як правило, з гідравлічного насоса, силового циліндра, запірних арматур, шлангів подовжувачів і упорів.

Гідравлічні розтяжки – це основні пристрої для виправляння аварійних автомобільних кузовів, що дають змогу створювати зусилля виштовхування, розпирання та відтягування. Використовуючи їх, можна виправити кузов зсередини. Базовими елементами в цьому разі слугують деталі кузова, що мають велику жорсткість.

Гідравлічні розтяжки комплектуються наборами пристроїв (рис. 17.12), що різняться їхніми кількістю та функціональними можливостями. Залежно від потреб і програми ремонтної майстерні (підприємства) обирається відповідний комплект.

Типовими елементами гідросистеми розтяжки (рис. 17.12) є: насос, масляний бачок, зворотний клапан, робочий гідроциліндр і з’єднувальний шланг. Під час подавання оливи в гідроциліндр із нього висовується шток (поршень). Зворотний хід штока відбувається під дією пружини, встановленої в циліндрі. Вона починає працювати після відкривання зворотного клапана рукояткою 4.
Насос розвиває тиск 30…50 МПа, а зусилля на штоку гідроциліндра досягає 40…100 кН. Хід поршня гідроциліндра визначає довжину робочого ходу розтяжки. В більшості таких пристроїв хід штока становить 150…250 мм і його можна регулювати.

Рис. 17.12. Елементи гідросистеми розтяжки:

1 – з’єднувальний шланг; 2 – робочий гідроциліндр; 3 – опора;

4 – рукоятка зворотного клапана; 5 – насос; 6 – масляний бачок

З гідравлічного циліндра й трубчастих подовжувачів, що вмонтовані в днище циліндра й навертаються на його плунжер, складають потрібної довжини домкрат і закріпляють на одному його кінці інструмент, а на іншому – шарнірний упор. Домкрат встановлюють у розпір між підлягаючою виправленню ділянкою кузова й місцем опори.

За допомогою гідроприводу виправляють кровлю і її кути, бічні й передні стійки кузова, капот, кришку багажника. У місцях, де неможливо розмістити домкрат (крила, двері, нижні кромки кузова), використовують розтискне пристосування, що навертається на циліндр і його плунжер.

Технічна характеристика. Тип набору – переносний, комбінований з гідроприводом і ручний. Кількість предметів у наборі – 57. Силовий гідравлічний циліндр: максимальне зусилля на плунжері – 50 кН; робочий хід плунжера 120 мм; гідравлічний насос: тип – ручний, плунжерний; розвивається тиск – до 25 МПа; максимальне зусилля на рукоятці – 150 Н; робоча рідина – масло веретенне «12» в’язкістю 2,8…3,5; габаритні розміри візка – 830´430´700 мм; маса набору, включаючи масу візка – 130 кг.

Для видалення деформованої частини кузова сучасна технологія його ремонту вимагає застосування механізованого інструмента замість традиційного газового пальника.