У зв’язку із цим можна сформулювати 10 основних етапів ІАД

Етап 1. Загальне знайомство з проблемою.

Етап 2. Визначення термінів та понять, які планується використати (факти науки).

Етап 3. Збирання фактів. Накопичення знань та відомостей (факти дійсності).

Етап 4. Розтлумачення фактів. Осмислення матеріалу.

Етап 5. Постановка проблеми.

Етап 6. Побудова гіпотези.

Етап 7. Побудова моделі, доказ.

Етап 8. Висновки. Умовиводи (наукові здогади) та висновки.

Етап 9. Перевірка висновків.

Етап 10. Викладення (написання інформаційного, інформаційно-аналітичного документу).

Усі ці теоретичні положення мають безпосередній зв'язок з практичною діяльністю.

Наступний фрагмент із спогадів П.Судоплатова є досить цікавим щодо ролі аналітичних служб в системі розвідки. «... «холодна війна» прийняла запеклий характер, що в кінці 1947 року призвело до важливої реорганізації структур наших розвідорганів. Війна показала, що політична та воєнна розвідка не завжди кваліфіковано справлялися з оцінкою та аналізом всієї інформації, яку вони отримували по своїм каналам. І тоді Молотов, котрий перед Ялтинською конференцією декілька разів головував на нарадах керівників розвідслужб, запрошував об`єднати їх в одну централізовану організацію. Сталін погодився з цією пропозицією - так з`явився Комітет інформації, куди увійшли 1-е управління МГБ і ГРУ МО...

... Навіть зараз, після розпаду Радянського Союзу, я все ще впевнений: ефективне функціонування спецслужб Росії залежить від їх тісного співробітництва з органами безпеки. Ми не маємо спільної оперативної самостійної бази для роботи, наприклад, податкової поліції, митної служби і т.п. На Заході всі ці служби мають серйозні важелі контролю над вадливими сферами життя суспільства. В Росії ж всі ці служби лише народжуються. Разом з тим орган аналізу та оцінки розвідданих повинен діяти самостійно, безпосередньо обслуговувати керівництво країни, а не бути в підлеглому становищі у бюрократів й тих, чи інших впливових політиків або керівників спецслужб...» (22, с. 386, 388).

Дуже цікаво викладено те, як аналітична робота може використовуватись в активних діях розвідки в книзі Л.В.Шебаршина «Із життя начальника розвідки». «...Декілька десятків досвідчених та інтелігентних людей, які спеціалізуються по політичним, військовим та економічним проблемам, виявляють вразливі місця в позиціях міжнародних опонентів Радянського Союзу, відшуковують або винаходять факти (винаходять дуже правдоподібні), оголошення яких ставить опонента в труднощі, примушує виправдовуватись, шукати винних на своїй стороні, втрачати впевненість на переговорах. Опонент відчуває, що проблеми в ньому, навряд чи виникли випадково, що за цим стоїть КДБ, але все виглядає цілком природно, ніяких доказів немає - громадськість, преса, законодавці втрачають довіру до політиків; країни «третього світу» отримують все нові й нові докази підступництва західних імперіалістів; європейські союзники турбуються із-за переозброєння Західної Німеччини; громадськість збуджена американськими планами розміщення нейтронної зброї в Європі... (25, с. 61).

Цей приклад показує, що аналітично оброблена інформація у визначеному напрямку може суттєво впливати на політичний клімат.

Цікавим є й наступний епізод. «... Аналітична записка щодо впливу проблеми «північних територій» на радянсько-японські відносини. Наші експерти зазирнули в книжки по історії, переробили масу матеріалів і, спираючись на надійні дані, приходять до висновку, що територіальні поступки з нашої сторони не призведуть до якісного стрибка в економічних відносинах Японії з СРСР і тим більше не дозволять розраховувати на значну японську допомогу. Єдність політики й економіки для японців лише тактика. Як тільки вони отримають своє, це гасло буде забуто й відносини Японії з Союзом в самій важливій для нас області будуть будуватись на основі жорстокого економічного розрахунку. Нашому керівництву не слід мати ілюзій щодо цього...» (25, с. 91).

Цей приклад показує, як використання методу аналізу може допомогти керівництву країни щодо прийняття важливого політичного рішення.

Наступний епізод є досить цікавим щодо аналізу його керівником ПГУ.

«... наша діяльність у ФРН в останній час ніяк не активізувалась. Якщо німці серйозно говорять про протилежне, це значить, що вони помітили щось таке, що раніше проходило повз їхню увагу. З цього для нас випливає висновок - ретельно проаналізувати стан роботи з кожним джерелом, особливо тими, що займаються економічною проблематикою. На нараді було відмічено особливий інтерес радянської розвідки саме в цій області. Ми не використовуємо в розвідувальних цілях колишніх співробітників й агентуру МВБ НДР, хоча, треба признатись спокуса є великою, але ризик ще більший. Кожний співробітник МДБ знаходиться під підозрою і може бути об`єктом контрозвідувальної розробки. Зв`язуватись з такою людиною надзвичайно небезпечно. Зваживши всі «за» та «проти», політичні втрати пов`язані з можливим провалом. Перше головне управління прийняло рішення відмовитись від використання агентів та співробітників східнонімецького МДБ. Німецька сторона конфіденційним порядком була про це проінформована. В цьому випадку висновки німців щодо нашої активізації можуть означати, що під нашою вивіскою працює ГРУ. Це тема для розмови з начальником ГРУ Михайловим й дружня порада не бавитись з вогнем...» (25, с. 94).

Досить цікаву інформацію щодо ведення аналітичної роботи в системі ЦРУ дає Філін Ейджи в своїй книзі «За кулісами ЦРУ». «...Питання про те, чи використовувати потенційного агента, вирішується контррозвідкою в процесі оперативної оцінки. Це невід`ємна частина любих взаємовідносин між ЦРУ та іноземними агентами, незалежно від того, які завдання міг би виконувати той чи інший з них. Процес оперативної оцінки починається з моменту виявлення та початкової оцінки й характеристики потенційного агента й продовжується шляхом перевірки матеріалів, які на нього маються в резидентурі і в штаб-квартирі, в тому числі й матеріалів про діяльність цього агента в минулому...» (26, с.55-56).

«...Інформаційне управління визначає завдання, частково приймає участь у зборі інформації, оцінює й ретельно зіставляє отримані відомості та готовить підсумкові інформаційні доповіді. Це управління складається з декількох відділів, кожний з яких виконує координаційну функцію в рамках всього розвідувального співтовариства. Такими відділами є: відділ повсякденної інформації, відділ національних оцінок, відділ загальної інформації, відділ наукової інформації, інформаційно-дослідницький відділ, обліково-довідковий відділ, оперативний відділ, служба перехоплення іноземних радіопередач, національний центр аналізу аерофотозйомки. Ми отримали учбові завдання по написанню різних типів спеціалізованих доповідей, складених цими відділами й службами, й відвідали деякі з них. Цікаво відмітити той факт, що більш ніж 80% відомостей, які вносяться в підсумкові інформаційні доповіді, беруться з таких відкритих джерел, як наукові й технічні журнали, політичні виступи окремих діячів і, з інших надрукованих документів. Решту 20; останні, звісно, відрізняються більш високою якістю та важливістю...»% відомостей отримують від таємних агентів чи з допомогою технічних засобів (26, с. 36).

Важливість ведення аналітичної роботи також випливає з третьої функції, покладеної на ЦРУ.

«...3. Виявити взаємозв`язок й оцінювати розвідувальну інформацію, яка має відношення до національної безпеки й забезпечуватиме відповідне доведення цієї інформації до уряду...» (26, с.32).

Підводячи підсумок цієї роботи я хотів би вказати, що всі, вище наведені приклади вказують на надзвичайну важливість та актуальність використання в повсякденній діяльності співробітника СБ всього комплексу методів наукового пізнання та їх застосування в ІАД. Без перебільшень можна вказати, що використання цих методів може стати ефективним засобом в практичній діяльності фахівця з питань безпеки підприємництва.