Знакомісця

Вище було показано, як формується окремий знак. Тепер слід розглянути, як його слід розмістити відповідним чином на екрані дисплея. Будемо вважати, що на екрані можна розташувати 32 рядки знаків, по 64 знаки в рядку, тобто 2048 знаків на екрані¹. Кожний із цих знаків має бути індивідуально визначений і може змінюватися в процесі роботи.

Для зберігання та модифікування цих знаків служить спеціальний ОЗП індикації, в який записується інформація, що

підлягає виведенню на дисплей. Цей ОЗП зручно уявити у вигляді матриці, що складається з 64 стовпців і 32 рядків (рис. 11.6). Тоді

¹ На реальних дисплеях кількість рядків і знаків у рядку може бути іншою. Але для спрощення подальших розрахунків ми оберемо саме ці числа.

² Це може бути також спеціально зарезервована область загального ОЗП основної пам'яті. В IBM-машинах під блок екранної пам'яті резервується область адрес від АОООО до СОООО, з них під відеобуфер монохромного дисплея - від ВОООО до В8000, тобто 32768 комірок пам'яті.

розташування елементів цього ОЗГТ буде подібним до розташування знакомісць на екрані. І в момент, коли електронний промінь буде проходити, наприклад, через знакомісце №133, у нього має бути закладено інформацію, що зберігається в комірці пам'яті №133 ОЗП індикації. Така відповідність досягається за допомогою синхроімпульсів рядка, котрі з одного боку запускають хід променя по рядку, а з другого - починають перебирати адреси комірок пам'яті відповідного рядка в матриці ОЗП.

Звичайно, при одному горизонтальному проходженні променя по рядку знак не створюється цілком. Створюється лише один рядок елементів знаків і тому для повної побудови знаків промінь має пройти через знакомісця вісім разів. І щораз на виході ОЗП повинна відтворюватися 7-розрядна адреса того знака, котрий має бути побудований (2 розряди вибору ІМС знакоформувача та 5 розрядів для вибору знака). Щодо вибору номера рядка елементів (А2 - АО), то тут підрахунок веде сам знакоформувач.