Класифікація хімічно небезпечних об’єктів

Хімічно небезпечні об’єкти в Україні в залежності від кількостінаселення, що проживає у зоні можливого хімічного забруднення, розподілені за ступенями хімічної небезпеки:

І ступінь – у зоні можливого хімічного забруднення проживає понад 75 тис. чол. (76 об’єктів.)

ІІ ступінь – у зоні можливого хімічного забруднення проживає від 40 до 75 тисяч чол.(60 об’єктів).

ІІІ ступінь – у зоні можливого хімічного забруднення проживає менше 40 тис. чол. – (1134 об’єкта).

ІV ступінь – у зону можливого хімічного забруднення може потрапити персонал об’єкту. (540 об’єктів.)

Всього на території України у зонах можливого хімічного забруднення від цих об’єктів мешкає близько 20 млн. чол. В м. Києві таких об’єктів 40, з яких 8 віднесені до 1 ступені небезпеки.

Хімічно небезпечні об’єкти характеризуються:

1. Ступенем хімічної небезпеки (виділяють 3 ступені небезпеки об’єкта), в залежності від кількості СДОР.

По хлору:	По аміаку:
І ст. – 250 т і більше.	1ст.2500 т
ІІ ст. – 250 – 50 т.	11 ст.2500 – 500 т.
ІІІ ст. – 50 –0,8 т.	ІІІ ст. 500 – 10 т.

2. Коефіцієнтом еквівалентності отруйної речовини до однієї тонни хлору:

аміак – 10; сірководень – 10; оксид азоту – 6; синильна кислота – 2;

фосген –0,75.

Причинами аварій на виробництві, що використовує хімічні речовини, найчастіше бувають порушення правил транспортування, зберігання, недотримання правил охорони праці, вихід з ладу агрегатів, механізмів, трубопроводів, несправність засобів транспортування, розгерметизація ємностей зберігання, перевищення нормативних запасів.

Найбільш типові аварії на підприємствах хімічної і нафтохімічної промисловості можна розділити на три групи:

- пожежі і згоряння в технологічних установках, які не призводять до утворення вибухонебезпечних сумішей не тільки в апаратах, але й в атмосфері виробничих будівель;

- вибухи на відкритих установках і у виробничих приміщеннях, викликані викидами вогненебезпечних і вибухонебезпечних продуктів в атмосферу;

- вибухи у середині технологічного устаткування, що супроводжуються його руйнуванням (розгерметизацією) і викидом вогненебезпечних і вибухонебезпечних продуктів, що спричиняє вторинні вибухи або пожежі.

Хімічні аварії за масштабом поділяються на наступні категорії:

- цехові – аварії, у результаті яких взагалі не було викиду СДОР або він був незначним, і заражена територія обмежена територією цеху;

- об’єктові – аварії, пов’язані з витіканням СДОР з технологічного устаткування, але заражена територія не перевищує санітарно-захисної зони навколо підприємства;

- місцеві – аварії, викликані руйнуванням великої ємності або складу СДОР, а хмара отруйних речовин досягає житлових кварталів і тому необхідно евакуювати населення з найближчих будинків;

- регіональні – аварії, що характеризуються значним викидом СДОР, хмара яких поширюється в глиб житлових кварталів;

- глобальні – аварії на великому об’єкті з повним руйнуванням усіх сховищ СДОР, що спричиняє необхідність застосування термінових заходів щодо захисту людей на значній території.

Спроможність СДОР спричиняти ураження організму має назву токсичність. Ступінь впливу СДОР на організм проявляється у вигляді токсичної дії або токсичного ефекту. Токсичний ефект може проявлятися у вигляді:

- раптового різкого погіршення здоров’я, включаючи загибель;

- захворювання при систематичному впливі НХР;

- зниження працездатності.

Токсичний ефект може бути разовим за однократного впливу СДОР та багатократним, який проявляється за багатократного впливу. Проявлятися токсичний ефект може одразу після впливу СДОР, у віддалені терміни життя одного покоління і в житті наступних поколінь.

Токсична дія СДОР на організм людини визначається наступними чинниками:

- фізико-хімічними властивостями: агрегатним станом – (рідина, аерозоль), розчинністю у воді, жирах, швидкістю гідролізу, леткістю, температурою кипіння, затвердіння, спалаху;

- шляхами надходження СДОР в організм – інгаляційний, через шкірний покрив та слизові оболонки, через шлунково-кишковий тракт, а також через опікові поверхні та рани. При будь-якому шляху надходження СДОР в організм людини можливі три види дії (рефлекторна, місцева та загально резорбтивна);

- концентрацією СДОР або щільністю зараження;

Концентрація СДОР – це кількість речовини, яка міститься в одиниці об’єму повітря або рідини (кг/м³, кг/л, моль/м³, моль/л, %).

Щільність зараження СДОР – це кількість речовини, яка знаходиться на одиниці зараженої поверхні, вимірюється кг/км².

- часом впливу СДОР на організм людини (або експозицією) - це час дії СДОР на організм, вимірюється у хвилинах;

- метеорологічними умовами – напрямок та швидкість вітру, температура повітря та ґрунту, опади, вертикальна стійкість повітря.

Токсична концентрація СДОР в повітрі, в воді, продуктах харчування та інших середовищах визначається:

- гранично допустимою концентрацією (дозою) – найбільша кількість токсичної речовини, при якій симптоми отруєння не наступають;

- пороговою концентрацією (дозою) – найменша кількість токсичної речовини, яка викликає початкові симптоми отруєння;

- середньо смертельною дозою, яка викликає загибель 50,0% уражених LD₅₀;

- абсолютно смертельною дозою, яка приводять до загибелі 100,0% уражених.