Методичні рекомендації

Після Другої світової війни в середовищі української еміграції з новою силою прозвучав голос Володимира Винниченка, який мовчав довгі роки, не беручи участі в еміграційних державних інституціях і урядах, вважаючи їх грою амбіцій і плодом невгамованого честолюбства та ілюзій. Однак за два роки до смерті він написав унікальний твір під назвою «Заповіт борцям за визволення», в якому відображена еволюція його політичних поглядів на засоби й методи боротьби за незалежність України. Стисло їх можна викласти у двох політичних заповідях В. Винниченка. Опрацюйте роботу В.Винниченка „Заповіт борцям за визволення” та визначте суть його заповідей. Охарактеризуйте ставлення автора до української діаспори та її прагнення очолити національно-визвольний рух. У чому полягають основні пункти концепції В.Винниченка „колектократії” та „конкордизму”? У яких ще працях Винниченка цього періоду прослідковуються його суспільно-політичні ідеали?

У повоєнний період серед української еміграції одним із найвизначніших вчених, які розвивали політичну думку і політичну науку, був Іван Лисяк-Рудницький (1919—1984). Він уперше здійснив глибокий аналіз історії української політичної думки з другої половини XIX ст. до середини 80-х років XX ст.

І. Лисяк-Рудницький був і далекоглядним політологом, прогнози якого здебільшого справдилися. При підготовці другого питання уважно прочитайте передмови до видань праць І.Лисяка-Рудницького. У яких працях вченого розглядаються суспільно-політичні ідеї, критика політичних концепцій та окремих діячів? Проаналізуйте ідею І. Лисяка-Рудницького про подвійний вплив на Україну двох традицій — Західної і Східної. Охарактеризуйте проблему історичних і неісторичних народів та теоретичне обґрунтування І. Лисяк-Рудницького завдань, цілей української еміграції – порівняйте його з думками Винниченка.

У післясталінський період дисиденти першими порушили українську проблему, заявили про невирішеність національного питання в СРСР, зокрема в Україні, вступили в нерівну боротьбу за право українського народу на незалежне існування на своїй землі. Однією з основних форм організованого протесту в 60 – 80-ті роки було створення і діяльність різноманітних політичних організацій і невеликих груп. Серед них — «Українська робітничоселянська спілка». В Одесі виникла «Демократична спілка соціалістів». У Західній Україні діяли невеликі нелегальні, переважно культурологічні, групи — «Об'єднана партія визволення України», «Український національний комітет», «Український національний фронт», — які виступали за українську самобутню культуру, чистоту мови, вивчення історичного минулого українського народу. Розкрийте роль українських «дисидентів» в історії вітчизняної суспільно-політичної думки. Проаналізуйте форми дисидентського руху у 60-80-ті роки ХХ ст. Підготуйте порівняльну таблицю. Визначте внесок дисидентських творів у розвиток української суспільно-політичної думки.

Працю І. Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" можна розглядати як важливий етап боротьби української інтелігенції з тоталітарним режимом. Це гостро-полемічний твір, який в свій час став маніфестом українських «шістидесятників». За гостротою і сміливістю порушених проблем, за резонансом у світі цій праці важко знайти аналог в історії української публіцистики ХХ століття. Проаналізуйте аргументи І.Дзюби по критиці радянської національної політики. Чи містяться у праці прямі заклики до повалення режиму? Які перспективи змальовуються для України? Дуже цікаво подивитися на думку Івана Дзюби щодо своєї праці, через 25 років він розповідає про свою роботу над "Інтернаціоналізмом чи русифікацією?" (Передмова до публікації в журналі "Вітчизна, 13 січня 1990 року, м. Київ).