Паскаліна

Француз Блез Паскаль начал создавать суммирующую машину «Паскалину» в 1642 году в возрасте 19 лет, наблюдая за работой своего отца, который был сборщиком налогов и часто выполнял долгие и утомительные расчёты.

Машина Паскаля представляла собой механическое устройство в виде ящичка с многочисленными связанными одна с другой шестерёнками. Складываемые числа вводились в машину при помощи соответствующего поворота наборных колёсиков. На каждое из этих колёсиков, соответствовавших одному десятичному разряду числа, были нанесены деления от 0 до 9. При вводе числа, колесики прокручивались до соответствующей цифры. Совершив полный оборот, избыток над цифрой 9 колёсико переносило на соседний разряд, сдвигая соседнее колесо на 1 позицию. Первые варианты «Паскалины» имели пять зубчатых колёс, позднее их число увеличилось до шести или даже восьми, что позволяло работать с большими числами, вплоть до 9 999 999. Ответ появлялся в верхней части металлического корпуса. Вращение колёс было возможно лишь в одном направлении, исключая возможность непосредственного оперирования отрицательными числами. Тем не менее машина Паскаля позволяла выполнять не только сложение, но и другие операции, но требовала при этом применения довольно неудобной процедуры повторных сложений. Вычитаниевыполнялось при помощи дополнений до девятки, которые для помощи считавшему появлялись в окошке, размещённом над выставленным оригинальным значением.

Несмотря на преимущества автоматических вычислений, использование десятичной машины для финансовых расчётов в рамках действовавшей в то время во Франции денежной системы было затруднительным. Расчёты велись в ливрах, су и денье. В ливре насчитывалось 20 су, в су — 12 денье.

Анілітична машина, спроектована видатним англійським математиком і винахідником Чарльзом Беббідж, є значною віхою в історії розвитку засобів обчислювальної техніки. При її проектуванні в 1836-1848 роках Беббідж фактично поставив напрям всьому подальшому розвитку електронно-обчислювальних машин (далі - ЕОМ). Адже проект створення аналітичної машини передбачав цілий ряд механізмів, властивих нинішнім ЕОМ. По-перше, передбачалося наявність тих самих п'яти пристроїв (арифметичне, пристрої пам'яті, управління, введення і виведення). По-друге, до числа операцій, крім чотирьох арифметичних, була включена операція умовного переходу та операції з кодами команд. Крім того, слід виділити, що всі програми обчислень в аналітичній машині Беббіджа записувалися на перфокартах пробивки.

Машина Бебіджа була спроектована ще у дев’ятнадцятому сторіччі, проте через недосконалість технологій та фінансові проблеми так і не була побудована. Ця машина була складним калькулятором, і разом з аналітичною машиною, яка існує лише на папері, вважаються прототипом усіх сучасних комп’ютерів.

Машина є механічною версією сучасних комп’ютерів, але з шестернями, шківами та валами замість мікросхем.

Перший екземпляр було створено у 1991 році спеціалістами Лондонського музею науки, на втілення в життя креслень Беббіджа у них пішло 6 років.

Тепер існує ще один екземпляр суперкалькулятора 19 сторіччя, створений інженером з того ж лондонського музею та одним помічником, але вже удвічі швидше.

Всі частини унікальні та змонтовані вручну, більша частина деталей виготовлена з дотриманням точності, характерної для механіки 19 століття. Єдиним виключенням стали 248 коліс з цифрами, їх зробили на сучасному станку щоб зекономити час.

Основна різниця між двома машинами — у нової версії є принтер, спроектований Бебіджем.

Машина вже доставлена у музей історії комп’ютерів у Маунтін Вью у Каліфорнії. Створення та доставку суперкомп’ютера оплатив мультиміліонер Натан Мілворд, один з топ-менеджерів Microsoft.