Вектори на основі вірусу SV40

Геном вірусу SV40 складає 5200 т.п.н. та поділяється на ділянки ранніх та пізніх білків. Продуктами ранньої ділянки є великі Т-білки та малі t-білки одно, що транслюються з однієї ділянки ДНК внаслідок диференційованого сплайсингу загального первинного раннього транскрипту з утворенням двох різних м-РНК.

Наявність Т-білку є необхідною для ініціації реплікації вірусної ДНК. Клітини, що підготовлені для початку реплікації називають пермісивними, в непермісивних клітинах відбувається злоякісна трансформація. Пізня ділянка геному кодує з різних рамок зчитування три вірусні структурні білки капсиду. Рання ділянка експресується протягом всього літичного циклу, пізні гени починають транскрибуватись тільки після ініціації реплікації. Для створення векторних систем на основі вірусу SV40 використовують два методи. В першому випадку рекомбінантні молекули, що складаються з фрагментів ДНК SV40 та фрагментів екзогенної ДНК, вводяться в пермісивні клітини, які продукують морфологічно нормальні віріони. В другому випадку рекомбінантні молекули не спаковуються у віріони, рекомбінантна ДНК або реплікується як плазміда, або вбудовується в хромосому.

Векторні системи із заміщенням ділянки пізніх білків

Вектор містить активну ділянку ранніх білків та сайт ініціації реплікації, ділянка пізніх білків вірусної ДНК заміщують фрагментом екзогенної ДНК. Використовують разом з допоміжним мутантним в ранній ділянці вірусом SV40, який продукує капсидні білки і має мутації в ділянці ранніх білків.