Література

Самостійна робота № 5

Розділ 3. Правові засади діяльності кооперативних організацій в Україні

Тема 3.1. Законодавство про кооперацію

План

1. Внутрішньокооперативні акти в системі кооперації.

2. Реалізація кооперативних принципів у правових докумен­тах, що регулюють діяльність кооперативів.

Питання 1. Внутрішньокооперативні акти в системі кооперації.

Вивчаючи це питання, необхідно звернути увагу на те, що Внутрішньокооперативні акти в системі кооперації — це акти, що приймаються її органами управління для врегулювання господарської, соціальної та іншої діяльності і організації самоуп­равління.Залежно від відносин, що вимагають врегулювання, вони поділяються на:

а) нормативні акти щодо врегулювання економічної і соціальної діяльності кооперативних товариств та їх спілок;

б) нормативні акти щодо врегулювання внутрікооперативного будівництва.

Право приймати нормативні акти визначається компетенцією кооперативного органу, закріпленою в статуті. Скажімо, споживча кооперація має власну систему кооперативних організацій та орга­ни управління (з'їзд споживчої кооперації, Рада Укоопспілки, прав­ління), яким споживчі товариства в установленому порядку деле­гували право прийняття ряду нормативних актів, обов'язкових для всіх кооперативних органів і організацій та підпорядкованих їм підприємств і інших організацій.

До внутрішньокооперативних нормативних правових актів у системі споживчої кооперації належать статути, положення, по­станови, розпорядження та ін. Ці акти створюють організаційні засади функціонування споживчої кооперації як системи коопера­тивних організацій.

Як зазначалося вище, органи споживчої кооперації прий­мають переважно примірні нормативні акти, до яких належать примірні статути різних рівнів кооперативних формувань, примірні положення, примірні договори тощо. Тому вони належать до реко­мендаційних норм, володіють юридичною силою взірця норма­тивного акту для низових кооперативних об'єднань, організацій і спілок. На їх основі регіональні формування споживчої кооперації приймають свої статути і положення, укладають договори, видають нормативні інструктивні листи та ін., які в галузевій літературі прийнято називати локальними нормативними актами для регу­лювання внутрішньокооперативних відносин.

Примірні нормативні акти мають значення для уніфікації врегулювання однотипних внутрішньокооперативних відносин в си­стемі споживчої кооперації. Вони дають можливість державним органам перевіряти, наскільки локальний нормативний акт регіо­нальної структури споживчої кооперації враховує рекомендації примірного нормативного акту, прийнятого вищими органами спо­живчої кооперації: наскільки він відповідає актам законодавства.

Локальні акти щодо врегулювання економічних і соціальних відносин поширюються на торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність споживчих товариств та їх спілок. Вони надають їм можливість виробити певні правила для поліпшення власної діяльності, а також сприяти соціальному і культурному розвитку села.

Оскільки споживчі товариства та їх спілки мають певну господарську і управлінську самостійність, то прийняття локальних актів може мати місце тоді, коли потрібно виробити єдині правила дляусієї кооперативної організації. Це означає, що їх зміст пови­нен мати нормативні вимоги, які поширюються на все кооперативне об'єднання, організацію чи спілку.

Локальні нормативні акти щодо регулювання кооперативного будівництва охоплюють:

а) умови та підстави створення споживчих товариств та їх спілок і підпорядкування їм підприємств і організацій;

б) колективне і індивідуальне членство в кооперації та права і обов'язки членів кооперативу;

в) умови та порядок формування органів управління споживчою кооперацією та їх компетенцію;

г) засади договірних відносин між споживчими товариствами та їх спілками і умови делегування товариствами своїх повноважень спілкам;

д) реорганізацію та ліквідацію споживчого товариства або спілки.

Локальним нормативним актам належить велика роль у забез­печенні законності та правопорядку в системі споживчої кооперації. Так при розгляді конкретних справ і вирішенні певних питань правоохоронними та судовими органами вони повинні керуватися внутрішньокооперативними нормативними актами і закладати їх в основу своїх рішень. Проте, самі судові рішення не є витоками кооперативного права. Вони є лише актами застосування існуючих норм кооперативного права.

Питання 2. Реалізація кооперативних принципів у правових докумен­тах, що регулюють діяльність кооперативів.

Кооперативні закони, національні і регіональні, покликані формувати таке правове поле, в якому організаційна структура кооперативу працювала б ефективно. Для цього повинні існувати певні юридичні норми, які не знайшли або недостатньо знайшли висвітлення у кооперативних принципах, і які по суті є продов­женням або розвитком цих принципів. Ці юридичні норми, на­приклад, забезпечують демократичний стиль управління на всіх його рівнях, постійну увагу обраних лідерів і найманого управлін­ського персоналу до рядових членів кооперативу, визначають поря­док інвестування і повернення паїв тощо. Таким чином, завдяки певним юридичним нормам організаційна структура кооперативу підтримує баланс між демократичним управлінням і ефективною роботою кооперативу (що часто буває альтернативою). Це є основою конкурентоспроможності кооперативної форми бізнесу. В деяких країнах, де не існує спеціального кооперативного законодавства, визначення і юридичні норми щодо організаційної структури кооперативів передбачені їх статутами.

Кооперативні закони регулюють не лише діяльність первин­них кооперативних товариств, але їх об'єднань, спільних і дочірніх підприємств. Центральні постачальницькі, маркетингові, банків­ські інституції, створені кооперативами на кооперативних засадах, в більшості випадків є винятком для антимонопольного законо­давства. У розвинутих країнах держава і уряд прагнуть не втруча­тися у справи кооперативів, обмежуючи свою роль реєстрацією кооперативу, регулюванням щодо здійснення аудиту, контролем за виконанням кооперативного законодавства та фіксацією факту ліквідації кооперативу.

Верховна Рада України ухвалила базовий кооперативний Закон України "Про кооперацію", в якому уніфіковані найважли­віші нормативно-правові акти, що стосуються всіх видів коопера­ції:

Прийняття базового Закону України "Про кооперацію"

Уніфікація спеціальних кооперативних законів

Прийняття Законів України про інші види кооперації

Прийняття Законів України "Про споживчу кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про кредитні спілки"

Під уніфікацією кооперативних законів слід розуміти приве­дення цих законів до єдиної теоретико-методологічної основи, структурної побудови та загальної ідеології, що визначається природою кооперативних організацій. Таким чином, Закон узагальнює деякі спільні принципи побудови кооперативних організацій, узго­джує їх з міжнародними принципами кооперації, що сприяє солі­дарності і стратегічній взаємодії усіх гілок кооперації в Україні.

Контрольні запитання

1. Що називають внутрішньокооперативними актами в системі кооперації?

2. Як поділяються внутрішньокооперативні акти залежно від відносин, що вимагають врегулювання?

3. Що належить до внутрішньокооперативних нормативних правових актів у системі споживчої кооперації?

4. Як здійснюється реалізація кооперативних принципів у правових докумен­тах, що регулюють діяльність кооперативів?

5. Що розуміють під уніфікацією кооперативних законів?

Література

1. Закон України "Про споживчу кооперацію".

2. Бабенко С. Г. Основи кооперації: навч. посіб. / С. Г. Бабенко, С. В. Галей, Я. А. Гончарук, Р. Я. Пастушенко. - К.: Знання, 2004.