Особливості організації змісту занять спортивно – масової роботи зі студентами ВНЗ

З'ясовано, що фізичне здоров'я і фізична підготовленість найбільш ефективно розвиваються засобами і методами фізичної культури, що, як відомо, є одним з показників культури людини, окремого народу і суспільства.

Одна з проблем нашого суспільства полягає в тому, що місце фізичної культури в системі культурних цінностей не відповідає її значенню, як найважливішого фактора прогресу та досягнення високого рівня культури людей. Це підтверджується, як існуючим протиріччям між рівнем і обсягом суспільного знання, суспільно-культурної спадщини у цій галузі (про що свідчить світове визнання наших учених), рівнем і обсягом індивідуальних знань та потенціалу особистої культури переважної більшості людей у цій сфері, практичними результатами втіленого загальновідомого у цій сфері в реальне життя.

Ці положення підтверджуються висновками низки досліджень проблем фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів (Бородін Ю.А., 2002; Гуменний B.C., 2002).

За останні роки введено в дію більше двадцяти документів, що регламентують викладання дисципліни "Фізичне виховання" у вищих навчальних закладах (Єрмаков С.С., 2002). Серед них такі як:

· Закон України про утворення (1060-12) (зі змінами та доповненнями).

· Закон України "Про фізичну культуру та спорт" (3808-12) (зі змінами та доповненнями).

· Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.05.2001, № 203-р (203-2001-р)" Про удосконалення систем організації по фізичному вихованню і спорту в навчальних закладах".

· Рішення колегії Міносвіти України від 23.04.1997р.(протокол 7/6-18) "Про концепцію фізичного виховання в системі утворення України".

· Указ президента України "Цільова і комплексна программа "Фізичне виховання - здоров'я нації" - прийнятий 01.09.1998р.

· Наказ президента України "Про додаткові заходи забезпечення розвитку утворення України" - прийнятий від 9.10.2001р. № 941/2001.

Аналіз нормативних документів свідчить, що при якісному виконанні всіма структурними підрозділами системи фізичного виховання студентів, результати діяльності мають бути відповідними. Втім, на практиці спостерігається зниження показників здоров'я студентів впродовж останніх років. Ті ж тенденції стосуються й занять фізичною культурою та спортом. Більше 75% студентів не займаються регулярно фізичною культурою та спортом (Бородін Ю.А., 2002; Гуменний B.C., 2002).

Одною з причин такого стану є недотримання основних педагогічних умов організації занять з фізичного виховання. Ці причини закладені в протиріччях як самих нормативних документів, що регламентують навчальний процес, так і у відсутності контролю за їх виконанням. Так, відповідно, до певних нормативних документів, фізичне виховання у ВНЗ повинне проводиться з розрахунку 4-х кредитів (це приблизно менше 4 семестрів) по 4 години на тиждень із загальним обсягом тижневої рухової активності 8-10 годин. Згідно з документами органів акредитації й атестації ВНЗ фізичне виховання повинне проводиться на всіх курсах навчання за винятком останнього семестру в обсязі 4 годин на тиждень. Разом з тим Міністерство освіти та науки України скоротило загальний тижневий обсяг годин занять студентів за всіма предметами навчання з 36 до 30 годин, визначаючи частину цього навантаження як самостійні заняття. Усе це змушує ВНЗ скорочувати обсяг годин на непрофілюючі предмети, до яких ВНЗ відносять і фізичне виховання (Єрмаков С.С., 2002).

Як наслідок цього, значна частина вищих навчальних закладів знижує обсяг навантаження на фізичне виховання до 2 годин на тиждень на 2-3-х курсах навчання та практично ігнорують організацію масової спортивної роботи поза сіткою розкладу навчальних занять.

Це особливо неприйнятно, тому що основним організаційним формам фізичного виховання у ВНЗ - навчальним заняттям і спортивно-масовій роботі об'єктивно притаманні визначені функції. Для навчальних занять - це функції передачі знань і умінь, а для спортивно-масової роботи - цінісно-орієнтовні чи виховні.

Спортивно-масова робота в загальному бюджеті часу ВНЗ, що відводиться на фізичне виховання, з урахуванням стратегії виховання повинна мати перевагу перед навчальними заняттями з фізичного виховання, тому що її значення щодо формування цілісного ставлення до регулярних занять спортом і фізичними вправами більш значна.

Аналіз результатів низки досліджень з питань фізичного виховання студентів і його місце в системі підготовки сучасного фахівця, показав, що одними з головних завдань системи фізичного виховання практично усіх ВУЗ є:

· зміцнення здоров'я і підвищення фізіологічної бази працездатності;

· участь у комплексному рішенні навчальних завдань на різних етапах навчання, сприяти зниженню впливу негативних факторів навчання;

· розвиток важливих психічних і психофізіологічних якостей, найбільш значимих для професійної діяльності;

· розвиток мотивації до самостійних занять фізичними вправами і спортом, формування рис фізичної культури особистості;