Обмін голок та шприців

Пункти обміну використаних голок та шприців на стерильні (далі — пункти обміну шприців — ПОШ) стали першим дієвим інструментом реалізації стратегії зменшення шкоди серед СІН. Відкриття ПОШ дозволяє забезпечити СІН стерильним ін'єкційним інструментарієм та налагодити стабільні контакти з представниками цієї прихованої соціальної групи. ПОШ, як в принципі і вся програма зменшення шкоди, є "низькопороговою" службою — для участі в програмі клієнт має надати мінімум інформації про себе, всі послуги надаються безкоштовно, місце розташування пункту, як правило, зручне для відвідування, тощо.

При цьому виділяють декілька основних видів пунктів обміну шприців (ПОШ):

1. Стаціонарний ПОШ — обмін шприців відбувається в спеціально відведеному та обладнаному приміщенні, що дає одразу декілька переваг: можливість надання консультативної та медичної допомоги клієнтам, проведення обстеження (тестування на ВІЛ, наприклад), робота пункту не залежить від погодних умов, всі необхідні матеріали знаходяться "під рукою". Серед недоліків цієї форми обміну можна виділити потенційно незручне розташування пункту (наприклад, у лікарні на околиці міста), недовіру з боку клієнтів, якщо пункт розташовано на базі державної установи, тощо.

2. Мобільний ПОШ — сама назва передбачає, що для реалізації цієї форми обміну знадобиться засіб пересування (автомобіль або мікроавтобус), що буде рухатися за встановленим графіком та маршрутом окремими районами міста. Така форма роботи ефективна для великих міст, для міст, де споживачі наркотиків проживають у віддалених районах або де погано налагоджена система громадського транспорту.

Подібні пункти дозволяють оперативно реагувати на зміну наркосцени у вашому місті та здійснювати обмін шприців саме у місцях концентрації СІН. Серед основних недоліків можна виділити затратність (витрати на бензин та ремонт автомобіля) такого виду обміну.

3. Польовий ПОШ — обмін здійснюється соціальними вуличними працівниками проекту в місцях зустрічі СІН. Серед переваг цієї форми обміну — відносна мобільність та ефективність роботи, можливість зустрічатися з СІН "на їх території", що сприяє формуванню довірливих відносин та залученню нових учасників програми, дешевизна, тощо. Недоліком такої форми роботи є короткий проміжок часу, що відводиться на спілкування з клієнтом проекту, що ускладнює процес надання кваліфікованої консультації чи медичної допомоги. Серед інших недоліків — залежність від погодних умов, можливе виникнення непорозумінь з місцевим населенням та ППС, обмежена кількість роздаткових матеріалів.

4. Вторинний обмін — ще один вид обміну шприців, який відрізняється від усіх попередніх тим, що здійснюється не співробітниками проекту, а волонтерами (самими СІН) або прихильниками ідеї програми (мережею аптек чи поліклінік). Волонтер отримує певну кількість стерильних шприців, обмінює їх у місці збуту наркотичних речовин або в місці проживання СІН (квартири), накопичує використані шприці та здає їх у проект для безпечної утилізації. Перевага очевидна — така форма роботи надає доступ до прихованої цільової групи. Недоліком є, по-перше, правові та медичні питання, що при цьому виникають, — волонтер зберігає вдома потенційно заражені шприці, та, по-друге, необхідність мотивувати потенційних волонтерів для проведення подібної роботи.

Хочеться одразу відзначити, що обмін голок і шприців має здійснюватися лише за умови використання відповідного обладнання, відпрацьованої системи утилізації використаних шприців, виконання всіх норм та правил безпеки спеціально підготованими співробітниками проекту.

Важливо також пам'ятати, що обмін шприців є важливим, але не єдиним компонентом роботи за стратегією Зменшення Шкоди. Проведення лише обміну шприців не є ефективним. Ефективність програми Зменшення Шкоди залежить від комплексності послуг, що надаються, та не можливе без використання інших інструментів, описаних нижче.