За причинами виникнення

Відповідно до чинників, які можуть зумовити виникнення НС на території України, розрізняють:

НС техногенного характеру – транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи та їх загроза, аварії з викидами (загрозою викидів), небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

НС природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

НС соціально-політичного характеру – пов’язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і утримання важливих об’єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв’язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного або морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.

Залежно від територіального поширення, розмірів технічних та матеріальних ресурсів, які необхідні для ліквідації наслідків НС, економічних збитків та кількості потерпілих серед населення розрізняють чотири рівні НС: 1) загальнодержавний; 2) регіональний; 3) місцевий та 4) об’єктовий.

До загальнодержавного рівня належать НС, що поширюються на території двох (або більше) областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожують транскордонним поширенням, а також у випадку, коли для їх ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси, що перевищують можливості окремої області, але не менше ніж 1% розміру витрат відповідного бюджету.

До регіонального рівня належать НС, що поширюються на території двох або кількох адміністративних районів (міст обласного значення, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожують перенесенням на територію суміжної області України, а також у випадку, коли для їх ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси, що перевищують можливості окремого району, але не менше ніж 1% розміру витрат відповідного бюджету.

До місцевого рівня належать НС, що виходять за межі потенційно небезпечного об’єкта, загрожують поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на навколишнє середовище, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також якщо для їх ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси, які за розмірами перевищують можливості потенційно небезпечного об’єкта, але не менше ніж 1% витрат відповідного бюджету. До місцевого рівня належать також всі НС, що виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затвердженого переліку потенційно небезпечних об’єктів.

До об’єктового рівня віднесені всі НС, що не підпадають під наведені вище визначення.

У поняття медико-тактичної характеристики катастроф входять: величина і структура втрат серед населення, ступінь виходу із ладу територіальних сил і засобів охорони здоров’я, наявність або відсутність зараження місцевості в районі катастрофи, розміри осередку ураження тощо. Перелічені умови становища головним чином впливають на склад сил і засобів охорони здоров’я у надзвичайних ситуаціях, форми і методи їх роботи щодо ліквідації медико-санітарних наслідків катастроф.

Катастрофи характеризуються раптовістю виникнення і багатьма чинниками. Самі катастрофи, як і кількість втрат від них, заздалегідь дуже важко передбачити як щодо місця, так і щодо часу. Ці обставини не дозволяють органам охорони здоров’я забезпечити планову і повну готовність своїх сил і засобів на кожний конкретний вид і розмір лиха. Але життя свідчить, що цілком реально мати певну готовність з урахуванням можливого характеру катастроф на об’єктах народного господарства, в регіонах. Вирішенню такого завдання значною мірою сприяє знання уражаючих чинників катастроф.

Основними уражаючими чинниками є:

ü механічний (вибухова хвиля, повторні снаряди, падіння з висоти, притискання зруйнованими конструкціями будівель та іншими важкими предметами);

ü хімічний (сильнодіючі отруйні речовини – СДОР);

ü радіаційний (іонізуючі випромінювання у разі аварій на об’єктах, які використовують ядерне паливо, та радіонукліди);

ü термічний (високі і низькі температури);

ü біологічний (бактеріальні засоби, токсини).

За низкою показників ці чинники аналогічні або майже ідентичні впливу на людей сучасної зброї, в тому числі – масового ураження.

Ці чинники можуть діяти одночасно або послідовно, зумовлюючи численні, поєднані, комбіновані ураження різного ступеня важкості.