Виверження вулканів

У результаті вулканічної діяльності потерпають тисячі людей, наносяться величезні збитки господарству і майну населення. Тільки за останні 500 років від вивержень вулканів загинуло більше 200 тис. чоловік. Їхня смерть - результат як безпосереднього впливу вулканів (лави, попелу, отруйних розпечених газів, механічні пошкодження), так і непрямих наслідків (голод, матеріальні втрати). Тільки в XX сторіччі від вивержень загинули кілька десятків тисяч людей.

У 1902 р. на острові Мартиніка під час виверження вулкану було знищене ціле місто Сент-П’єр, розташований у 8 км від кратера діючого вулкана Мон-Пеле. Загинуло майже все населення (близько 28 тис.). Виверження Мон-Пеле спостерігалось і в 1851 р., але тоді обійшлося без жертв і руйнувань. У 1902 р., за 12 діб до виверження, експерти передбачили, що за своїм характером воно буде аналогічним попередньому, і тим самим заспокоїли жителів. Найбільше по кількості жертв і матеріальних збитках виверження вулкану відбулася в 1985 р. у Колумбії. "Прокинувся" вулкан Руїс, що не проявляв активності з 1595 р. Головні трагічні події відбулись в місті Амеро, розташованому в 40 км від кратера Руїса. Викинуті з жерла вулкана розпечені гази і лава, що виливалася, розтопили сніг і лід на його вершині. Утворився селевий потік, який повністю зруйнував Амеро, у якому проживала 21 тис. жителів. При цьому загинули близько 15 тис. чоловік. Було зруйновано і кілька інших населених пунктів. Великий збиток був нанесений 20 тис. га сільськогосподарських плантацій, автодорогам, лініям зв'язку. Загинули близько 25 тис. чоловік, а загальне число потерпілих перевищило 200 тис.

В XIX ст. найвідомішим було виверження вулкану Кракатау (27 серпня 1883 р., Індонезія) – стовп попелу, газів, уламків сягнув висоти 70-80 км, хвилі в морі (цунамі) досягали 30 м, міста, селища, ліси, залізниця на узбережжі о. Ява й Суматра були стерті з лиця землі, загинуло біля 40 тис. населення. Вибух від виверження чути було за 4700 км (о. Мадагаскар). Вибуховою хвилею на о. Ява (за 150 км) в багатьох будинках вибило вікна та двері. Повітряна хвиля, викликана цим веверженням, тричі обійшла нашу планету. В Берліні перша повітряна хвиля була зафіксована через 10 годин після катастрофи, її швидкість наближалася до 1000 км/год.

У наші дні вулканічна діяльність приносить людству не менше шкоди, чим у попередні сторіччя. І це дуже дивно, тому що шляхом спостережень вдалося досить точно встановити розміри зон небезпечного впливу вулканів. Лавовий потік при великих виверженнях поширюється на відстань до 30 км. Розпечені, а також кислотні гази становлять небезпеку в радіусі декількох кілометрів. На набагато більшу відстань, до 400-500 км, поширюються зони випадіння кислотних дощів, що викликають опіки в людей, отруєння рослинності, посівів, ґрунту. Грязьокам’яні потоки, що виникають на вершинах вулканів під час раптового танення снігів у період виверження, поширюються на відстань у кілька десятків кілометрів, нерідко до 80-100 км.

Топологічні стихійні лиха

Повені. Це тимчасове затоплення значної частини суші водою в результаті дій сил природи. Відбуваються вони по трьох причинах. По-перше, в результаті рясних опадів чи інтенсивного танення снігу. Таке часто буває у гірській місцевості, у районах з великою сіткою річок, каналів та озер. За даним ЮНЕСКО, від повеней у ХХ столітті загинуло 9 млн осіб. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини – це вода і вогонь. Повені завдають і великих матеріальних збитків – в деяких країнах до 50% їх національного прибутку. Тільки за рік збитки у всьому світі становлять мільярди доларів. Збитки від повеней зростають. Суттєвим фактором, який сприяє зростанню збитків від повеней, є техногенний вплив на природне середовище. Йдеться, передусім, про вирубування лісів. Після рубок інфільтраційні властивості грунту знижуються в 3,5 рази, а інтенсивність його змивання збільшується в 15 разів. У тропічних лісах суцільні вирубування призводять до збільшення стоку в 2-2,5 рази. Кількість повеней зростає також зі збільшенням кількості міст.

Значні, до катастрофічних, повені відбуваються на морських узбережжях, в тому числі і в помірних широтах. Зазвичай вони пов’язані з циклонами, штормовими вітрами, рідше з вулканічною діяльністю та землетрусами (цунамі). Найчастіше затоплення узбережжя спостерігається в країнах північно-західної Європи (Англія, Бельгія, Голландія, Німеччина). Руйнування спричинені не тільки морськими хвилями, які сягають 3-4 і більше метрів заввишки, але й значними повенями, пов’язаними з виходом рік з берегів. Території затоплення досягають декількох десятків кілометрів завширшки й сотень завдовжки. Під час повені 1962р. на узбережжі поблизу міста Гамбург (Німеччина) води проникли до 100 км вглибину країни. При цьому загинуло 540 осіб. Величезних збитків нанесла повінь країнам Центральної та Східної Європи влітку 2002 року – більше 2 млрд євро.

Повінь в Хуанхе, Китай (1931) призвела до загибелі 3700000 людей, а повінь в Бангладеш (1970) до гибелі більше 300000 населення.

Крім того, сильний нагонний вітер, що спостерігається на деяких морських узбережжях, наприклад, Чорного, Північного морів, Каспію, в устях рік, що впадають у море (заливи), а особливо на узбережжях океанів сприяє виникненню топологічних стихійних лих. Нагонний вітер затримує воду в устя річок, в результаті чого підвищується її рівень. Повені такого роду характерні для Санкт-Петербурга, населених пунктів низов'я рік Волги й Уралу. Так, двічі 3 і 11 травня 1990 р., у місці впадання ріки Урал у Каспійське море висока морська хвиля, піднята сильним вітром, як би наповнила ріку і погнала її назад, заливаючи все навколо на ширину до 20 км. Виявилася затоплена частина Гур’євської області.

Підводні землетруси або виверження вулкану викликають гігантські хвилі – цунамі. Швидкість їхнього поширення досягає 400 – 800 км/година. Вони з колосальною силою обрушуються на узбережжя, змиваючи усе на своєму шляху. Так в 1976 на Філіппінах внаслідок дії такої велетенської хвилі загинуло більше 5 тисяч населення.

Тією чи іншою мірою повені періодично спостерігаються на більшості великих річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Прип’ять, Західний Буг, Тиса та інші. Повені бувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел. У цих районах повені формуються за рахунок зливових опадів.

Катастрофічний паводок наприкінці 1988 та впродовж 1999р. в Закарпатті за своїми наслідками, жертвами і залученнями сил став найбільшою після Чорнобиля надзвичайною ситуацією. Буквально за 12 год. У 269 населених пунктах було зруйновано 2695 житлових будинків, понад 12 тис. – серйозно пошкоджено. 10680 осіб опинилися просто під небом. Значних руйнувань зазнали водозахисні споруди, водопровідне і каналізаційне господарство, мости, автошляхи, енергетичні лінії і зв’язок, відчутних втрат зазнав агропромисловий комплекс.