Заходи безпеки після землетрусу

ü перед тим як ввійти в будь-який будинок, переконаєтеся, чи не загрожує воно обвалом сходів, стін і перекриттів; не підходите до явно ушкоджених будинків;

ü у зруйнованому приміщенні через небезпеку вибуху газів, що зібралися, не можна користатися відкритим полум'ям (сірниками, свічами, запальничками і т.п.);

ü будьте обережні поруч з обірваними й оголеними електричними проводами, не допускайте до них дітей;

ü повернувшись в квартиру, не включайте електрику, газ і водопровід, поки їхню справність не перевірять комунально-технічні служби;

ü не пийте воду з ушкоджених (затоплених) колодязів до перевірки її придатності санітарно-епідеміологічною службою;

ü при великій кількості загиблих людей чи домашніх тварин і небезпеки виникнення епідемії під час роботи з ліквідації наслідків стихії надягайте гумові чоботи, рукавички і ватно-марлеву пов'язку.

На Україні зона сильних землетрусів з інтенсивністю коливань ґрунту на поверхні Землі більше ніж 7 балів охоплює територію майже 27 000 км², де чисельність населення перевищує 2 000 000 осіб, і поширюється на території Автономної Республіки Крим, Закарпатської, Одеської, Чернівецької областей. Зона землетрусів з інтенсивністю коливань ґрунту від 8 до 9 балів охоплює територію площею майже 14 000 км² з кількістю населення майже 800 000 осіб і поширюється по значній території автономної Республіки Крим і Одеської області. До розряду стихійного лиха належать землетруси силою до 5 балів: площа території, де можуть виникнути землетруси такої сили, складає більше ніж 120 000 км² з населенням більше ніж 10 000 000 осіб. У цій зоні знаходяться 11 областей – Одеська, Закарпатська, Івано-Франківська, Хмельницька, Вінницька, Чернівецька, а також Автономна Республіка Крим, Миколаївська. Всього в Україні площа сейсмонебезпечних зон складає 123 700 км², а кількість населення, яке проживає на їх території, 10 929 200 осіб.

Землетруси продовжують залишатися грізними ворогами людства. У сейсмоактивних районах світу в даний час проживає близько 2 млрд людин. Серед густонаселених районів найбільш небезпечними через можливість руйнівних підземних поштовхів варто назвати Китай, Японію, Індонезію, Центральну Америку, захід США і південь Середньої Азії.

Землетруси серед усіх стихійних лих складають 15%.

Величина санітарних втрат у разі землетрусів залежить від сили і площі району стихійного лиха, щільності населення в осередку землетрусу, ступеня руйнування будівель, раптовості виникнення та низки інших чинників.

Аналіз втрат у місті Ашгабаті і м. Скоплє (Югославія) свідчить, що орієнтовно структура травматичних ушкоджень під час землетрусів може бути такою:

· ушкодження нижніх та верхніх кінцівок – 26%;

· забій м’яких тканин з численними крововиливами – 21%;

· множинні ушкодження – 14%;

· інші травми – 39%.

Внаслідок землетрусу в значної кількості людей виникають різні нервово-психічні розлади, що ускладнюють надання першої медичної допомоги. Спостерігається стан значного емоційного напруження, збудження, роздратування тощо. За існуючими даними, до 10% населення в зоні землетрусу буде потребувати невідкладної психоневрологічної допомоги та стаціонарного лікування і майже все населення – вживання седативних та інших заспокійливих засобів. Це необхідно враховувати органам охорони здоров’я сейсмонебезпечних зон та прилеглих до них районів (міст) під час визначення кількості та профілю ліжок, які плануються та розгортаються додатково, а також у процесі підготовки медичних кадрів для медичного обслуговування населення в умовах землетрусу.

Надаючи медичну допомогу потерпілим під час землетрусів, необхідно передбачити:

1. Своєчасне надання усіх видів медичної допомоги у разі всіх можливих видів уражень. Відповідно до міжнародної статистики, якщо рятівники прибудуть в зону землетрусу в перші три години, вони можуть врятувати до 90% людей, які залишилися живими, через 6 годин – 50%. У подальшому шанси на порятунок зменшуються, і через 10 днів ведення рятівних робіт втрачає сенс.

2. Надання медичної допомоги особовому складу формувань, які ведуть рятівні роботи. Психологи стверджують, що рятівники, в тому числі і медичні працівники, працювати тривалий час у зоні катастрофи не зможуть. Через дві доби у них порушується сон, уві сні вони бачать, як падають будинки, безліч трупів, чують жіночий плач. Тому дуже часто рятівники також потребують невідкладної медичної допомоги.

3. Проведення лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на зменшення кількості людей з нервово-психічними розладами, загостреннями соматичних захворювань, а також надання допомоги у разі передчасних та нормальних пологів.

4. Запобігання виникненню і ліквідація можливих спалахів інфекційних захворювань.