Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на:

v підприємствах хімічної промисловості;

v підприємствах нафтопереробної промисловості;

v підприємствах целюлозно-паперової промисловості;

v підприємствах харчової промисловості;

v водопровідних і очисних спорудах;

v при транспортуванні сильнодіючих отруйних речовин.

викиди та витоки небезпечних хімічних речовин

загорання різних матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій, яке супроводжується забрудненням навколишнього середовища

аварії на транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та пожежонебезпечних вантажів

Безпосередніми причинами цих аварій є:

¨ порушення правил безпеки при транспортуванні;

¨ недотримання техніки безпеки;

¨ вихід з ладу агрегатів, механізмів, трубопроводів;

¨ ушкодження ємностей тощо.

Одним з найяскравіших прикладів аварій може служити аварія, яка трапилась на хімічному підприємстві американської транснаціональної корпорації “Юніон Карбайд” в індійському місті Бхопал 1984р.. Викид стався раптово, в нічний час. У результаті аварії в атмосферу потрапило декілька десятків тонн газоподібного компонента – метилізоционату. Ця сполука – дуже сильна отрута, яка викликає ураження очей, органів дихання, мозку та інших життєво важливих органів людини. Загинуло більше 2,5 тисяч осіб, 500 тисяч осіб отруїлося, з них у 70 тисяч отруєння зумовили багаторічні захворювання. Збитки від цієї техногенної катастрофи оцінюються в 3 мільярди доларів США.

Офіційне розслідування причин цієї катастрофи виявило значні прорахунки в проектуванні підприємства, недосконалість системи попередження витоків отруйних газів. Місцева влада та населення не були заздалегідь сповіщені про потенційну небезпеку для місцевих жителів, пов’язану з технологією виробництва отрутохімікатів.

!	Головною особливістю хімічних аварій (на відміну від інших промислових катастроф) є їх здатність розповсюджуватися на значні території, де можуть виникати великі зони небезпечного забруднення навколишнього середовища.

Повітряні потоки, які містять гази, пароподібні токсичні компоненти, аерозолі та інші частинки, стають джерелом ураження живих організмів не тільки в осередку катастрофи, а і в прилеглих районах. У США для кожної з 336 особливо небезпечних хімічних речовин, які можуть потрапити у навколишнє середовище внаслідок аварії, встановлено три рівні впливу:

1. Виникає дискомфорт у постраждалих.

2. З’являється втрата працездатності.

3. Виникає загроза життю.

До числа небезпечних для здоров’я людини газоподібних сполук, які забруднюють атмосферу при хімічних аваріях та катастрофах, можна віднести: Cl, HCl, HF, HCN, SO₃, SO₂, CS₂,CO,CO₂, NH₃, COCl₃, оксиди азоту та інші.

þ Сильнодіючими отруйними речовинами називаються хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеню.

Сильнодіючі отруйні речовини можуть бути елементами технологічного процесу (аміак, хлор, сірчана й азотна кислоти, фтористий водень та інші) і можуть утворюватися при пожежах на об’єктах народного господарства (чадний газ, оксиди азоту та сірки, хлористий водень).

На території України знаходиться 877 хімічно небезпечних об’єктів та 287 000 об’єктів використовують у своєму виробництві сильнодіючі отруйні речовини ат їх похідні (у 140 містах та 46 населених пунктах). Нарощення хімічного виробництва призвело також до зростання кількості промислових відходів, які становлять небезпеку для навколишнього середовища і людей.

Транспортні аварії

Необхідність транспорту в наш час не викликає жодного сумніву. Транспортні засоби мають великий позитивний вплив на економіку країни, створюють зручність і комфорт для людей. Розвиток транспорту, підвищення його ролі у житті людей супроводжується не тільки позитивним ефектом, а й негативними наслідками, зокрема, високим рівнем аварійності транспортних засобів та дорожньо-транспортних пригод (ДТП).

Будь-який транспортний засіб – це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху.

þ Автомобільний транспорт. Причини дорожньо-транспортних випадків можуть бути всілякі. Це насамперед порушення правил дорожнього руху, технічна несправність автомобіля, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка осіб, що керують автомобілями, слабка їхня реакція, низька емоційна стійкість. Нерідко причиною аварій і катастроф стає керування автомобілем в нетверезому стані. До серйозних дорожньо-транспортних випадків призводять невиконання правил перевезення небезпечних вантажів і недотримання при цьому необхідних вимог безпеки.

Усім пам'ятний випадок, що відбувся в 1994 р. у Москві на Дмитровском шосе, коли бензовоз врізався в тролейбус. Бензин розлився по бруківці, спалахнуло полум'я. Жах охопив людей. Багато хто вискакували з тролейбуса і бігли як палаючі смолоскипи. Інші згоряли тут же, на місці. Загинули пасажири, ні в чому не винні люди. І сьогодні на місце цієї трагедії громадяни приносять живі квіти. А усьому провиною недбалість, зневага елементарними правилами. Так, 3 листопада 1982 року стався вибух цистерни з бензином під час зіткнення в тунелі Саланг, який призвів до загибелі більше 2000 осіб.

Іншою причиною дорожніх аварій є незадовільний стан дорогий. Іноді на проїзній частині можна бачити відкриті люки, не обгороджені і неосвітлені ділянки ремонтних робіт, відсутність попереджуючих про небезпеку знаків. Усе це в сукупності приводить до величезних утрат.

Тільки в Москві на дорогах міста за рік гинуть до 60 дітей, це два повних класи. Травми одержують 1000 – ціла школа. У Росії за рік під колісьми машин і в дорожніх аваріях гинуть 36 – 37 тис. чоловік. Це майже в три рази більше, ніж за дев'ять років війни в Афганістану. У нас, на Україні ситуація не краща – від 4 до 5 тисяч загиблих, щоденно гине 2 дітей, кожні 45 хвилин ДТП. В США щорічно гине близько 42000 людей, в Німеччині більше 9000, а в Польщі–біля 7000.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, в результаті дорожньо-транспортних випадків у Західній Європі щорічно гинуть близько 100 тис. чоловік і понад 200 тис. одержують серйозні травми, у світі гине 250 тисяч і приблизно в 30 разів більше отримує різного характеру травми. По кількості загиблих на 100000 населення лідером є ПАР (99,4), потім ідуть Латвія, Південна Корея (35,3 і 33,1 відповідно). Частіше гинуть люди у віці від 15 до 29 років.

Цифри кричать. А кількість аварій у нас поки що не скорочується, а навпаки зростає.

При автокатастрофі головне – вчасно надати першу медичну допомогу потерпілим. І повинно бути це зроблено не пізніше перших 20, від сили 30 хв. Інакше буде пізно.

Треба мати на увазі, що водій і пасажири найчастіше одержують поранення голови, кінцівок і грудної клітки від ударів конструкціями дверей, кермового стовпчика, передньої стінки кузова і вітровим склом. Додаткові травми наносять предмети, що знаходяться в машині. Пішоходи найбільші ушкодження одержують від ударів бамперами, крилами, фарами і капотом. Близько 60% усіх поранень – результат вторинного удару об дорожнє полотно, бордюр.

Рекомендації щодо правил поведінки при автомобільних аваріях

· кожен водій, кожен пішохід зобов'язані негайно прийняти всі можливі заходи для порятунку людей, наданню їм найпершої медичної допомоги, особливо зупинка кровотечі, боротьба з асфіксією, больовим шоком; · до місця події необхідно викликати працівників ДАІ, швидку медичну і технічну допомогу. Місце катастрофи слід відгородити попереджувальними знаками; · постраждалі після надання їм першої медичної допомоги доставляються в найближчі лікувальні установи; · основні роботи при великих автомобільних аваріях проводять спеціальні команди, що мають автокрани, машини техдопомоги з пристосуваннями для різання металу, рейковими домкратами, клинами, тросами й іншим необхідним інструментом;

Для ліквідації наслідків аварій з автомобілями, що перевозять хімічно небезпечні, вибухові, отрутні, радіоактивні речовини, залучаються спеціалізовані формування МНС, сили протипожежної служби.

þ Повітряний транспорт. Авіаційні аварії – це авіапригоди, які не призвелии до людських жертв, але викликали руйнування літака різного ступеня.

Катастрофа – це аварія з людськими жертвами. А відбувається їх досить багато. Так, у 1994 р. у результаті 20 авіакатастроф у Росії загинуло в два рази більше пасажирів, а ніж у попередньому році. Страшна цифра жертв наближається до чотирьохсот. Прикладів шодо великих авіакатастроф в історії досить, так 27 березня 1077 р. в Танеріфе (Канарські острови), після помилки диспетчера зіткнулись на посадочній полосі два “Боїнга 747” загинуло 583 пасажира., Кіншаса, Заїр, 8 січня 1996 р. “АН-32” впав після вильоту на місцевий ринок, загинуло біля 300 осіб. В Іркутську в 1997 р. “АН -124” врізався в жилий будинок, загинуло 63 людини.

У середньому щорічно в світі стається близько 60 авіаційних катастроф, в 35 з яких гинуть усі пасажири та екіпаж. Близько двох тисяч людських життів щорічно забирають авіаційні катастрофи, а на дорогах світу щорічно гине понад 250 тисяч чоловік. Отже, ризик потрапити під колеса машин в 10-15 разів вищий від ризику загинути в авіакатастрофі.

До подібних наслідків призводять руйнування окремих конструкцій літака, відмова двигунів, порушення роботи систем керування, електроживлення, зв'язку, пілотування, обмеження палива, перебої в життєзабезпеченні екіпажа і пасажирів. На сьогодні, мабуть, найбільш небезпечною трагедією, яка часто виникає на борту літака є пожежа і вибухи.

Рятувальні й аварійні роботи можна розділити на два види: перші– проведені членами екіпажу, другі – ті що організуються наземними службами. Екіпажу для вживання заходів, як правило, бракує часу. Все відбувається украй швидко. Екіпаж подає сигнал нещастя і приземляється в найближчому аеропорту. Перед самою посадкою відкриваються усі вхідні двері і люки, звільняються проходи до них. Як тільки літак зупинився, організується негайна евакуація людей на безпечну відстань.

Потерпілим негайно надається перша медична допомога. Усіма роботами керує командир корабля. Його розпорядження обов'язкові як для екіпажа, так і для всіх пасажирів.

До місця посадки прибувають аварійно-рятувальні команди, медичні працівники, пожежні, підрозділи охорони, що і проводять основні роботи по наданню допомоги людям, ліквідації наслідків аварій.

þ Аналіз авіаційних катастроф у світовому масштабі показує, що загальний шанс на спасіння в авіакатастрофах при польотах на великих реактивних авіалайнерах значно вищий порівняно з невеликими літаками.

Наслідки при авіакатастрофах для пасажирів можуть бути: від слабкого невротичного шоку до тяжких чисельних травм. Це можуть бути:

─ ушкодження тазових органів;

─ ушкодження органів черевної порожнини;

─ ушкодження грудної клітки;

─ поранення голови;

─ поранення шиї;

─ опіки;

─ переломи, особливо нижніх кінцівок;

─ асфіксія, яка настає внаслідок дихання парами синильної кислоти, що виділяється при горінні пластикових матеріалів корпусу літака.

При катастрофах деяких травм можна уникнути, якщо дотримуватись певних рекомендацій. Ці рекомендації збільшують шанси пасажирів на спасіння в будь-якій ситуації.

þ Залізничний транспорт. Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є:

¨ залізничні колії;

¨ переїзди;

¨ посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди.

Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки. Крім цього, залізничними коліями перевозять небезпечні вантажі: від палива та нафтопродуктів до радіоактивних відходів та вибухових речовин.

Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі у вагонах. Зумовлюється це тим, що у вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика кількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечними є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.

Згадаємо Арзамас. 9 год 30 хв 4 червня 1988 р. у 300 м від вокзалу вибухнули три вагони з промисловою вибухівкою. Знищені: локомотив, 11 вагонів, 250 м залізничних колій, зруйновані вокзал і 185 прилеглих будинків. Після вибуху утворилася воронка глибиною 26м, діаметром 53м.

Треба відзначити, що начальник ЦО і штаб ЦО спрацювали оперативно і грамотно. Вже через17хв була подана перша інформація про те, що сталося. Населення призвали зберігати спокій і по можливості надавати допомогу потерпілим. Керівникам підприємств і служб ЦО міста були поставлені чіткі задачі.

Першими у вогнище прибули пожежники служби ЦО, що локалізували пожежу і перекрили газ на порушеній магістралі. Основна важкість роботи в цей час полягла на медиків.

Наступного дня в 11 год 40 хв через станцію Арзамас проїхав перший потяг по відновленому шляху.

Рівно через рік 3 червня 1991 року в Башкортостані, поблизу Уфи відбулася страшна залізнична катастрофа. У зоні вибуху продуктопроводу знаходились два зустрічні поїзди. Зруйновано 350 м шляху. Вибухова хвиля скинула з полотнини 11 вагонів, 7 з який цілком згоріли. У потягах знаходилися 1284 пасажира і 84 працівника з поїзних бригад. Більшість з них загинули, багато одержали опіки і травми.

Протягом 10 хв були сповіщені керівники республіки і члени комісії з НС. Для проведення рятувальних і інших невідкладних робіт залучалися значні сили ЦО і ЗС.

У ході робіт вирішувались головні задачі – надання постраждалим першої медичної допомоги і відправлення їх у найближчі медичні установи. Місце проведення робіт було оточено й обгороджене. На жаль, кількість аварій на залізничному транспорті не скорочується. Щорічно гинуть люди (до 3 тис. чоловік по даних Росії), знищується майно, держава несе величезні збитки.

!	Дотримання правил безпеки як пасажирами і машиністами, так і пішоходами, значно зменшує ризик потрапляння в надзвичайні ситуації, а саме:

· під час руху вздовж залізничної колії не дозволяється підходити ближче ніж на 5 м до крайньої рейки;

· на електрифікованих ділянках залізничної колії не підніматися на опори, а також не торкатися спуску, який відходить від опори до рейок, а також дротів, які лежать на землі;

· залізничні колії можна переходити тільки у встановлених місцях (по пішохідних містках, переходах тощо); перед переходом колій необхідно впевнитись у відсутності потяга або локомотива і тільки після цього здійснювати перехід;

· підходячи до переїзду, уважно простежте за світловою та звуковою сигналізацією та положенням шлагбаума; переходити колії можна тільки при відкритому шлагбаумі, а при його відсутності – коли не видно потяга;

· забороняється бігти по платформі вокзалу вздовж потяга, що прибуває чи відходить;

· під час проходження потяга без зупинки не стояти ближче двох метрів від краю платформи;

· підходити до вагона дозволяється тільки після повної зупинки потяга;

· посадку у вагон та вихід з нього здійснювати тільки з боку перона і бути при цьому обережним, щоб не оступитися і не потрапити у зазор між посадочною площадкою вагона та платформою;

· на ходу потяга не відкривайте зовнішні двері тамбурів, не стійте на підніжках та перехідних майданчиках, а також не вихиляйтесь з вікон вагонів; при зупинках потяга на перегонах не виходьте з вагонів;

· забороняється використовувати у вагонах відкритий вогонь та користуватися побутовими приладами, що працюють від вагонної електромережі (чайники, праски і т. ін.); перевозити у вагонах легкозаймисті та вибухонебезпечні матеріали;

· при екстреній евакуації з вагона зберігайте спокій, з собою беріть тільки те, що необхідно, великі речі залишайте у вагоні, тому що це погіршить швидкість евакуації; надайте допомогу в евакуації пасажирам з дітьми, літнім людям, інвалідам та іншим;

· при виході через бокові двері та аварійні виходи будьте обережними, щоб не потрапити під зустрічний потяг.

þ Морський транспорт. Як і всі інші види транспортних засобів, мореплавство пов’язане з можливістю аварій, катастроф та ризиком для життя людини.

!	Можливий ризик для життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних.

У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів, з них гине понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 людей, з яких близько 2000 гине.

Найтяжча в історії мореплавства катастрофа пасажирського судна “Дона Пас” в районі Філіппін забрала 3132 життя. Того ж року в катастрофі англійського пасажирського порому “Геральд офф фри ентерпрайз” загинуло 1193 особи. При розслідуванні останньої катастрофи виявилось, що безпосередньою причиною стала колективна помилка капітана і команди. Людські помилки призвели до загибелі технічно справних кораблів “Михайло Ломоносов” та “Адмірал Нахімов” при спокійному морі та ясній погоді.

У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля постає необхідність вжити заходів для швидкої евакуації пасажирів. Операція з евакуації вже сама по собі пов’язана з ризиком для життя людей, особливо в умовах штормової погоди. Найбільша небезпека виникає тоді, коли відмовляють пристрої. Неможливість залишити в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спасіння і потрапляють в надзвичайно складну ситуацію. Ризик для життя пасажирів виникає при спуску на воду рятувальних засобів, а

саме:

· при перекиданні шлюпки;

· при сильних ударах об борт корабля і т.ін.

Втрата шансів на врятування може виникнути внаслідок неправильного використання рятувальних жилетів або коли люди стрибають з висоти 6-15 м з борту корабля, який тоне.

При тривалому перебуванні у воді причинами смерті можуть стати гіпотермія (переохолодження організму) та виснаження. Гіпотермія становить головну небезпеку і для тих пасажирів, які рятуються в шлюпках або на плотах.

Ä Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживання при низьких температурах води, необхідно голову тримати якомога вище над водою тому, що понад 50% всіх тепловтрат організму припадає на голову. Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати фізичні зусилля.

Ä Перебуваючи на рятувальному плоті, шлюпці чи у воді, людина повинна намагатися подолати паніку, розгубленість, вірити в те, що її врятують. Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання.

Пожежі та вибухи

Вибухи і їх наслідки – пожежі виникають на об’єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть, частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, соляної й мурашиної кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин.

Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропилену тощо.

!

В останнє десятиріччя від третини до половину усіх аварій на виробництві пов’язано з вибухами технологічних систем та обладнання: реактори, ємності, трубопроводи тощо. Пожежі на підприємствах можуть виникати також внаслідок ушкодження електропроводки та машин, які перебувають під напругою, опалювальних систем.

Певний інтерес (щодо причин виникнення) можуть становити дані офіційної статистики, які базуються на проведених в США дослідженнях 25 тисяч пожеж та вибухів:

· несправність електрообладнання – 23%;

· куріння в неналежному місці – 18%;

· перегрів внаслідок тертя в несправних вузлах машин – 10%;

· перегрів пальних матеріалів – 8%;

· контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димарів – 7%;

· контакти з полум’ям, запалювання від полум’я горілки – 7%;

· запалювання від іскри з установок та устаткування для спалювання – 5%;

· самозапалювання пальних матеріалів – 4%;

· запалювання матеріалів при різці та зварюванні металів – 4%.

Пожежі відбуваються усюди: на промислових підприємствах, об'єктах сільського господарства, у навчальних закладах, дитячих дошкільних установах, у житлових будинках.

Вони виникають при перевезеннях пального усіма видами транспорту. Самозаймаються такі хімікати, як скипидар, камфора, нафталін. У процесі горіння поролону виділяється отрутний дим, що призводить до небезпечних отруєнь.

У процесі виробництва за певних умов стають небезпечними і займаються деревний, вугільний, торф'яний, алюмінієвий, борошняний, зерновий пил, а також пил бавовни, льону, пеньки.

Улітку 1985 р. тонкий бавовняний пух, який утворювався після прання і сушіння білизни в пральні готелю «Космос» (Москва), забив вентиляційну шахту. Працівники пральні вирішили позбутися від нього за допомогою... вогню, забувши, що за певних умов він вибухає, як порох. Так, власне, і відбулося. Як тільки чиркнули сірником – прогримів вибух. Вісім чоловік одержали опіки і поранення. Ударна хвиля розвернула перекриття. Здається пральня – виробництво саме мирне – прання білизни. Але ж вибухнуло і ще як. Пожежа в універмазі м. Брюссель (1967) призвела до загибелі 322 людей, а від пожежі в психлікарні Гватемала-сіті загинуло 220 осіб.

Так за даними МНС Росії кожні 4-5 хв спалахує пожежа. Щорічно в дим і попіл перетворюються цінності на мільярди карбованців. Щогодини у вогні гине 1 людина і близько 20 одержують опіки і травми. Так, 14 березня 1993 р. Сталася найбільша за останні 10 років пожежа в Росії. Вщент згорів на Камазі завод з виробництва двигунів. Загальна площа пожежі 200 тис. квадратних метрів. Відновленням, а точніше будівництвом нового займаються дотепер.

Рекомендації щодо правил поведінки при ураганах

· При катастрофі чи великій аварії дуже важливо вчасно сповістити й організувати захист робітників та службовців, і всього поблизу проживаючого населення, якому теж може загрожувати небезпека. · У першу чергу необхідно організувати рятувальні роботи, надати постраждалим першу медичну допомогу і доставити їх у лікувальні установи. Тому знання щодо надання медичної допомоги на догоспітальному етапі потерпілим є досить важливими, і не тільки для медичних працівників, а й для пересічних громадян. · Після розвідки організується локалізація і гасіння пожеж, приймаються міри до запобігання подальших руйнувань. Окремі конструкції, що загрожують падінням, валять чи навпаки зміцнюють, проводять невідкладні роботи на комунально-енергетичних мережах. При цьому величезне значення має дотримання вимог безпеки. Наприклад, забороняється без потреби ходити по завалах, входити в зруйновані будинки, проводити роботи поблизу споруд, що загрожують обваленням. Не можна доторкатися до оголених проводів і різних електричних пристроїв. · Ділянки рятувальних і відбудовних робіт повинні бути обгороджені, вчасно виставлені охорона і спостерігачі. В результаті аварії чи катастрофи можуть розтікатися пальне й агресивні рідини. Це треба враховувати при організації робіт.

Найбільш характерними видами травм при аваріях і катастрофах бувають поранення, забиті місця, переломи кісток, розриви і роздавлювання тканин, травматичний шок, кровотечі, ЧМТ, політравми, ураження електричним струмом, опіки, отруєння. Усі ці питання будуть розглянуті в наступних темах.

екологічні катастрофи

Особливе місце в сучасному світі займають питання екології та пов’язані з цим екологічні лиха. Деякі вчені вважають їх проміжним ланцюгом між технологічною і природною катастрофою. Однак, якби не було втручання людини в оточуюче довкілля – не існувало б і проблеми. Діяльність людини, особливо в останнє десятиріччя, все більше носить природоруйнівний характер. Тільки за один рік людство переміщує при проведенні будівельних та вибухових робіт більше 4 тис. км³ ґрунту; добуває 100 млрд. т руд, паливних та будівельних матеріалів; спалює 10 млрд. т палива; використовує на полях більше 300 млн. т отрутохімікатів. Тому не дивно, що в останні роки, особливо в районах розташування рудників, збагачувальних фабрик, металургійних заводів все частіше реєструються випадки захворювання людей на силікози, бериліози, ртутні, свинцеві, ванадієві та інші токсикози.