У дорослих пацієнтів з аритміями, що призводять до зупинення кровообігу, найчастіше виявляють ФШ та ШТ без Ps (під ШТ без Ps розуміють довготривалий пароксизм ШТ з вираженими порушеннями гемодинаміки, аж до «аритмічного шоку», на відміну від ШТ з Ps, до якої відносять усі інші короткочасні або довготривалі пароксизми ШТ без порушень гемодинаміки).
Малюнок 7 – Дефібрилятор
Заходи, що покращують віддалену виживаність після названих станів, це перш за все – дефібриляція та подальша СЛР. Успіх дефібриляції прямо пропорційний часу її початку. Розряди повинні наноситися групами по три, з енергією 200Дж, 200Дж, 360Дж (раніше рекомендували режим – 200-300-360Дж). Для проведення трьох поступових кардіоверсій дається 1 хвилина.
Малюнок 8 – Проведення дефібриляції постраждалому
Існує два способи проведення дефібриляції:
1. Один електрод розміщуємо під праву ключицю біля краю грудини, інший – під лівий сосок. Електроди потрібно притискати дуже щільно як для зменшення опору, так і для зменшення вірогідності опіку шкіри. З цією ж метою їх необхідно змастити гелем.
2. Один електрод розміщуємо під ліву лопатку, інший – у ділянці основи серця.
Безпосередньо перед дефібриляцією необхідно дати команду всім відійти та впевнитися, що пацієнт відключений від апаратури.