старший лейтенант міліції В.В. Боднар

«____» травня 2011 р.

С.І. Яковенко

ПІДГОТОВКА КАДРІВ КРИМІНАЛЬНОЇ МІЛІЦІЇ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ

Розглянуто особливості підготовки кадрів кримінальної міліції у справах дітей в умовах ВИЗ МВС України (у період отримання базової вищої освіти або підвищенням кваліфікації) до здійснення профілактичної роботи. Головна увага приділяється результатам аналізу профілактичної діяльності, її вимогам до компетентностей та особистісних якостей працівників.

Ключові слова: професійна діяльність, компетентність, профілактика.

Постановка проблеми. В Україні жоден навчальний заклад не готує фахівців для служби кримінальної міліції у справах дітей (далі -КМСД), яка створена з метою профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли 18-річного віку. Функціонально ця служба належить до блоку кримінальної міліції МВС України. Згідно чинного законодавства КМСД проводить роботу, пов'язану із запобіганням правопорушенням дітей; виявляє, припиняє та розкриває злочини, вчинені дітьми; здійснює досудову підготовку матеріалів про правопорушення, проводить дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством; проводить розшук дітей, які залишили сім'ї, навчально-виховні заклади та спеціальні установи для дітей; розглядає у межах своєї компетенції заяви і повідомлення про правопорушення, вчинені дітьми.

Працівники КМСД виявляють причини та умови, що сприяють вчиненню правопорушень дітьми, вживають в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення, беруть участь у правовому вихованні дітей; повертають дітей до місць постійного проживання, навчання або направляють їх до спеціальних установ для дітей, яких було підкинуто або які заблукали чи залишили сім'ю, спеціальних навчально-виховних закладів.

КМСД веде профілактичний облік дітей; виявляє дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну діяльність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво; а також осіб, які займаються виготовленням та розповсюдженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насильство, жорстокість, сексуальну розпусту; інформує відповідні служби про дітей, які потребують посиленої уваги, проведення з ними профілактичної роботи.

КМСД здійснює свою діяльність у тісній взаємодії з іншими правоохоронними органами, Міносвіти, Мінсім'їмолодьспортом, Мінпраці, МОЗ та їх органами на місцях, надсилає їм у разі потреби інформацію, пропозиції про поліпшення роботи щодо здійснення соціального захисту дітей та профілактики правопорушень серед них, а також про усунення недоліків у цій роботі. Гранична чисельність КМСД затверджуються Кабінетом Міністрів України, на даний час вона становить близько 4 тис. осіб.

З наведених відомостей зрозуміло, які складні та різноманітні завдання виконують працівники КМСД і яким рівнем компетентності вони повинні володіти. Подеколи виникає питання, чи спроможна одна особа одночасно займатися оперативно-розшуковою діяльністю та здійснювати профілактичну діяльність в середовищі неповнолітніх; одночасно мати високий рівень підготовленості з юриспруденції, психології, педагогіки й соціальної роботи.

Комплексний міждисциплінарний підхід до дитини свого часу був реалізований педологами. Аналогічний підхід покладено в основу девіантології, галузі науки й практики, що фактично утворилася на перетині кримінології, соціології, психології, психіатрії, наркології, дефектології, педагогіки й має за мету дослідження різних форм поведінки, що відхиляється від норми, їх попередження та корекцію [1, 3, 6].

Вищенаведене питання аж ніяк не риторичне, адже необхідно визначитися, який диплом буде отримувати майбутній працівник КМСД після закінчення ВНЗ МВС України? юриста, психолога, педагога чи соціального працівника. На початку 90-х років XX ст. в дитячих кімнатах міліції працювали переважно жінки з педагогічною освітою. Здійснюючи реформу системи МВС, Ю.Ф. Кравченко вважав за потрібне звільнити відомство від не властивих для правоохоронних органів функцій. Так було утворено Державний департамент виконання покарань, пожежна служба передана в МНС, завдання профілактики правопорушень планувалося покласти на соціальні служби.

На сьогодні КМСД організує свою діяльність за територіальним принципом, поділ працівників за напрямами діяльності (оперативно-розшукова, профілактична) відсутній. Працівників КМСД головним чином звітуються про розкриття злочинів, скоєних неповнолітніми, профілактична діяльність не сприймається ними як важлива. Разом з цим, працівники КМСД визнають важливість знання ними не тільки специфіки застосування норм права стосовно неповнолітніх, але й знання психолого-педагогічних аспектів роботи з дітьми, з врахуванням їх вікових особливостей.

В КМСД працюють переважно чоловіки з юридичною освітою, педагоги складають 17 %, психологи? З %. Такий стан справ вказує на більшу готовність відомства готувати працівників КМСД саме як юристів, фахівців блоку кримінальної міліції. У такому випадку КМСД треба або відмовитися від здійснення профілактики (це завдання треба покласти на інші державні й недержавні інституції), або ввести посади “профілактологів”, укомплектовані фахівцями психолого-педагогічного профілю. Щоб підготовку таких фахівців зробити цілеспрямованою, необхідно здійснити психологічний аналіз профілактичної діяльності і на цій основі визначити кваліфікаційні вимоги (перелік знань, умінь, навичок) й психограму (перелік професійно значущих психологічних якостей), окреслити зміст підготовки фахівців з профілактичної діяльності, рівні, форми і методи такої підготовки, що і є метою даної статті.

Вихідні положення. Аналізуючи теорію і практику професійної освіти, зазначимо, що поняття особистість й діяльність є ключовими для нашого дослідження, оскільки вони мають провідне значення для розуміння змісту та засобів становлення особистості правоохоронця як суб'єкта діяльності, на всіх етапах професіогенезу в системі вищої освіти МВС України: при отриманні вищої освіти, підвищення фахової кваліфікації, перекваліфікації та спеціалізації. Не зайвим буде нагадати, що Міністерством науки та освіти України розроблена “Концепції розвитку професійної освіти і навчання”. Вона ґрунтується на основних положеннях Національної доктрини розвитку освіти, яка враховує положення міжнародних конвенцій, декларацій і рекомендацій 00Н, ЮНЕСКО, Міжнародної організації праці та Європейського фонду освіти щодо неперервної освіти як світової тенденції. Мета Концепції полягає в обґрунтуванні стратегії розвитку професійної освіти і навчання та визначенні шляхів її реалізації в Україні на період до 2014 року.

У преамбулі до Концепції констатується, що соціально-економічний розвиток держави зумовлює необхідність посилення ролі професійної освіти як динамічної системи, що забезпечує випереджувальну загальноосвітню і професійну підготовку кадрів, наступність і взаємозв'язок усіх видів і рівнів професійної освіти. В умовах ринкової економіки, інтенсивного інформаційно-технологічного розвитку суспільства зростає потреба наукового супроводу, нормативно-правового забезпечення функціонування системи професійної освіти та навчання, врахування світових тенденцій з метою модернізації підготовки кваліфікованих робітників і службовців. Концепція враховує об'єктивні потреби оновлення професійної освіти, а також результати наукових досліджень, вітчизняний і зарубіжний досвід.

Приєднання України до Болонського процесу передбачає послідовне виконання рекомендацій ООН, ЮНЕСКО, МОП, ЄФО та інших міжнародних організацій. Реалізація Концепції потребує об'єднання зусиль та координації діяльності органів законодавчої та виконавчої влади щодо модернізації професійної освіти і навчання, навчальних закладів і наукових установ, відомств - замовників кадрів, роботодавців та професійних спілок.

Реформування відомчої професійної освіти є пріоритетним завданням МВС України. Про це свідчить прийняття низки нормативних документів - Наказів МВС України: “Про затвердження програми розвитку системи відомчої освіти і вузівської науки на період з 2001 по 2005 роки” від 11.05.2001 р. № 356; “Про реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ” від 28.10.2007 р. № 411; “Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України” від 25.02.2008 р. № 69. В пункті 2.2.2.2 цього наказу зазначається, що структура та зміст освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ) випускників ВНЗ МВС України повинні відповідати “методології суб'єктно-діяльнісного підходу” (підкреслено нами).

Вищеназвана методологія, на відміну від традиційного, предметно-орієнтованого, передбачає не стільки нагромадження знань основ окремих наук (через вивчення відповідних навчальних дисциплін), скільки підготовку до самої практичної діяльності. Ефективність такого навчання залежить від якості аналізу майбутньої професійної діяльності та її вимог до рівня компетентності й особистості професіонала.

Проведені нами впродовж 2004-2008 pp. тренінг-семінари працівників КМСД виявив низку невирішених проблем, зокрема проблему цілеспрямованої підготовки курсантів ВНЗ МВС саме до здійснення профілактичної роботи. Ключовими питаннями підготовки визначені такі: формування відповідної мотивації та професійної спрямованості; знання законодавчо-нормативної бази, основ педагогіки, психології, дефектології, психіатрії та наркології; умінь аналізувати криміногенну ситуацію на місцевому рівні, виокремлювати предмет профілактики, планувати та здійснювати заходи загальної, спеціальної, та індивідуальної профілактики; знання форм і методів первинної профілактики (з усіма дітьми), вторинної (дітьми “групи ризику” девіацій) й третинної (тими, хто скоїв правопорушення чи злочин); уміння взаємодіяти з іншими суб'єктами профілактичної діяльності на різних її рівнях, здійснювати моніторинг та оцінку результативності профілактичної роботи.

КМСД - не єдиний в державі суб'єкт профілактики правопорушень, тому її працівникам треба добре зрозуміти відмінності їх завдань та методів роботи від аналогічних завдань та методів роботи інших суб'єктів (що належать до Міносвіти, Мінпраці, МОЗ, Мінсім'ямолодьспортом та ін. інституцій), громадськістю, уяснити порядок взаємодії з ними на місцевому рівні.

У контексті соціально-екологічного підходу та спираючись на ідей проективного управління криміногенною ситуацією, ми вважаємо, що у профілактиці правопорушень неповнолітніх провідне місце має надаватися не індивідуальній, а загальній профілактиці. У свою чергу, вона повинна бути спрямована на усунення передумов виникнення відхилень у розвитку особистості дитини, яка ще не стала на шлях злочинів. У цьому зв'язку, рання (первинна) профілактика тлумачиться нами як сукупність заходів, що здійснюються державними органами і громадськими організаціями для:

- покращання умов життя та виховання неповнолітніх у випадках, коли зовнішні обставини загрожують їх нормальному розвитку;

- знешкодження джерел антисоціального впливу на них;

- корекції розвитку особистості неповнолітніх, які мають некримінальні відхилення у поведінці.

Вторинна профілактики полягає в усуненні факторів, що зумовили злочини неповнолітніх, з метою виключення можливості їх вчинення у майбутньому. Сюди входять: а) своєчасне припинення злочинів, унеможливлення їх продовження; б) порушення кримінальної справи, вибір запобіжних заходів; в) забезпечення виховно-профілактичного впливу кримінально-процесуальними методами; г) застосування правових заходів до осіб, які залучили неповнолітніх до злочинної діяльності або тих, хто не виконує своїх обов'язків з виховання дітей; д) оздоровлення соціально-психологічного середовища дітей та молоді.

Третинна профілактики спрямована на боротьбу з рецидивною злочинністю. Вона включає такі заходи: а) перевиховання та виправлення неповнолітніх злочинців; б) надання допомоги у працевлаштуванні осіб, звільнених з місць позбавлення волі; в) усунення джерел криміногенного впливу на них у побутовому оточенні.

Профілактика правопорушень неповнолітніх - інтелектуально складний вид діяльності, її результати, насамперед, залежать від якості аналітичної роботи уповноважених осіб, які мають здійснюватися на засадах системного й проективного підходів, враховувати всі без винятку об'єкти профілактики, використовувати увесь наявний потенціал суб'єктів профілактики й громади загалом. Працівники КМСД повинні діяти активно, компетентне, комплексно, одночасно в багатьох напрямах і на всіх рівнях. Акції загальнодержавного рівня (такі, як “Канікули”, “Урок”, “Вулиця”) необхідно доповнити спеціальними заходами місцевого рівня, які неможливо передбачити в “центрі” але вони можуть бути сплановані на місцях, з урахуванням регіональних відмінностей. їх може планувати Координаційна рада с профілактики правопорушень, яку ми рекомендуємо створювати при органах місцевого самоврядування.

Оцінка криміногенної ситуації на регіональному рівні є основою для планування профілактично-коригувальних заходів, які повинні включати широкий діапазон управлінських, загально-виховних, профілактичних і каральних, забезпечуючи усунення наявних та упередження нових негативних тенденцій у молодіжному середовищі на популяційному, соціально-екологічному та індивідуальному рівнях.

Посилення практичної спрямованості навчання курсантів, дефіцит часу та викладачів, які компетентні в галузі девіантології, вимагає створення спеціального курсу з профілактики правопорушень неповнолітніх, теоретичний зміст якого вони повинні опанувати самостійно. Для цього за участі авторів створено відповідні навчальні посібники [2, 5]; проведено декілька тренінг-семінарів з цих питань для викладачів ВНЗ МВС України; апробовано зміст та інноваційні форми професійно-психологічної підготовки курсантів до профілактики правопорушень неповнолітніх.

Враховуючи сказане вище (розуміння профілактичної діяльності як багатоаспектної, багаторівневої, інтелектуально ємкої), завдання та методи роботи працівників міліції на різних рівнях профілактичної діяльності будуть різними, в межах компетенції, передбаченої чинним законодавством. Отже навчання повинне формувати не тільки необхідні знання та уміння, а світогляд, правосвідомість, гуманістичну спрямованість і професійну мотивацію, чітке розуміння місця органів міліції у профілактичній діяльності та особливостей взаємодії з іншими суб'єктами цієї діяльності.

Профілактична діяльність тлумачиться нами як інтелектуально складна, що потребує різноманітних знань та аналітичних здібностей, в процесі підготовки до якої доцільно використовувати методи інтелектуального тренінгу, моделювання ситуацій майбутньої професійної діяльності та розробок, спрямованих на вирішення виявлених проблем.

Очікуваний результат навчання полягає у формуванні у курсантів знань та умінь, необхідних для аналізу ситуації стосовно злочинності неповнолітніх в Україні на загальнодержавному та місцевому рівнях, виробленні плану власних дій, скерованих на усунення причин та умов найбільш поширених видів злочинів, вплив на популяцію та вдосконалення інфраструктури регіону, що сприятиме покращенню умов для соціалізації та самореалізації дітей і молоді у позитивних формах зайнятості та дозвілля.

Для досягнення названих цілей у нашому дослідженні проходили апробацію інтерактивні методи навчання. Зокрема йдеться про метод кейсів або метод аналізу ситуацій. Суть методу: курсантам пропонується певна ситуація, опис якої водночас відображає практичну проблему, актуалізує комплекс знань, які необхідно застосувати (отримати) для вирішення проблеми, що не може мати беззаперечно правильного рішення. Будучи інтерактивним методом навчання, він отримує схвалення студентів, які бачать в ньому гру, сприятливу для засвоєння теорії та оволодіння практичними уміннями.

Кейс являє собою систему умов та ролей. Під роллю розуміється сукупність повноважень осіб, що знаходяться на визначених соціальних позиціях, які вимагають від “виконавців” знань та умінь, інтелектуально виважених дій в ігровій контрольованій ситуації, спрямованих на вирішення проблеми. Предметом аналізу виступає певна ситуація, яка локалізована в часі та просторі, є неоднозначною, плинною, такою, що може змінюватися за волею людини за умов правильної оцінки параметрів ситуації, її детермінант, обґрунтованості та реалістичності прийнятих рішень.

Для успішної профілактичної роботи курсантам необхідно оволодіти методами аналізу ситуації. Йдеться про проблемний, системний (структурно-функціональний), праксеологічний (планування дій, створення моделей та алгоритмів) та прогностичний аналіз. В системі МВС уміння аналізувати ситуацію особливо важливе для керівників, працівників штабів, дільничних інспекторів міліції, інспекторів КМСД. Запропоновані ситуації можуть бути простими чи складними; дії можуть як вирішувати проблему, так і не вирішувати, залишаючи її без змін чи навіть погіршуючи ситуацію. Головне - розуміти перебіг ситуації та виокремити “ключових гравців”. За суб'єктом дій їх можна поділити на ті, що ініційовані приватними або юридичними особами, групами людей, що належать до державних чи не державних організацій, громадою, зумовлені процесами, що охоплюють суспільство в цілому, є оптимальними чи хибними за своїми наслідками. Для моделювання реальних ситуацій слугують організаційно-діяльнісні (ОДІ) та організаційно-навчальної ігри (ОНІ). У нашій роботі ми застосували технологію ситуаційного аналізу, яка складається з восьми кроків і може повторюватися циклічно.

1. З'ясування ситуації. На цьому етапі необхідно визначити низку питань, що характеризують конкретну ситуацію, зокрема, проблеми має вирішувати організація, чи є ці проблеми повсякденними, чи це нові проблеми, з якими раніше організації зустрічатися не доводилося. Наявність певного кола проблем може бути “нормою”, адже організація й була створена для їх вирішення, наприклад, для розкриття злочинів чи здійснення їх профілактики. Але і в цьому випадку корисне періодичне переосмислення суті цієї проблеми, уточнення того, у чому вона полягає, адже з часом розуміння проблеми може змінюватися, так само, як і підходи до її вирішення. Якщо перед організацією постають нові проблеми, їх необхідно ідентифікувати, визначити, встановити наявність “розриву” між бажаним та реально існуючим станом речей. Часто на цьому етапі проблема формулюється у надто загальному плані, не конкретно, а уявлення про те, що заважає її вирішенню, є спрощеним - не вистачає коштів, персоналу, матеріальних ресурсів тощо.

2. Пошук додаткової інформації. На цьому етапі роботи необхідно уточнити факти, кількісні та якісні показники, що характеризують проблему: наприклад, чи зростає рівень злочинності неповнолітніх, які саме види злочинності потребують першочергової уваги, чи достатнім є фінансування організації, чи оптимально витрачаються кошти, чим реально займається персонал, чи має він необхідну кваліфікацію та мотивацію тощо. Завдяки уточненню параметрів проблеми стає зрозумілим, що вона має об'єктивну природу, існують відповідні форми і методи роботи з цією проблемою, утім за їх допомогою не можливо остаточно вирішити проблему.

3. Пєрєформулювання проблеми. На цьому етапі аналітичної роботи увага спрямована на те, що заважає вирішенню проблеми, наприклад, відсутність важелів впливу на її причини, брак ресурсів, неефективність методів, перевантаження невластивими функціями, великий обсяг “паперової” роботи, низька оплата праці, відсутність помітних результатів, неефективність традиційних форм і методів роботи. Результатом роботи є позитивне розуміння того, що можна зробити для оптимізації діяльності, наприклад, скоротити обсяг “паперової” роботи, заборонити відволікання працівників від виконання фахових завдань, перенесення акценту на запобігання злочинності завдяки роботі з неблагополучними сім'ями, покращення взаємодії з іншими інституціями, що породжує питання поділу повноважень та координації зусиль.

4. Висунення ідей і розробка пропозицій щодо вирішення проблеми. На цьому етапі роботи використовується метод “мозкового штурму” за участю всіх зацікавлених сторін, що забезпечує генерування ідей, пропозицій, їх узагальнення. На цьому етапі не допускається критика чи заперечення, заохочується оригінальність та конкретність пропозицій.

5. Оцінка і відбір пропозицій щодо вирішення проблеми. Головні питання при оцінці ідей та пропозицій такі: чи доцільно використати пропозиції зараз чи це зробити згодом? Чи приведе реалізація ідеї до вирішення проблеми загалом чи лише її частини? Що може завадити реалізації ідеї? Чи не виникнуть внаслідок цих дій якісь нові проблеми? Таким чином формується “банк ідей”.

6. Опрацювання ідей та пропозицій. З'ясовується, що саме необхідно зробити для втілення ідеї у життя, що слід змінити, які ресурси необхідні для цього, які вірогідні перешкоди можуть завадити реалізації ідеї, чи потрібна допомога “зовнішніх” організацій (вищих або рівних за статусом) тощо.

7. Розробка плану дій При традиційній формі планування заходів (визначається назва заходу, хто і коли його проводить) дуже часто поза увагою залишаються такі важливі питання, як мета заходу (для чого він проводиться), очікуваний результат, механізми, що забезпечують належний результат та критерії його оцінювання.

8. Етап дії та оцінки результату. На цьому етапі роботи необхідно переконатися в тому, що заплановані заходи виконані у повному обсязі та вчасно, а бажаний результат досягнуто повністю чи частково; з'ясувати, що завадило повному успіху й може бути враховано у майбутньому й чи можливо було передбачити ці ризики наперед (а також зрозуміти, чому це не було зроблено завчасно); що нового про проблему чи її окремі аспекти стало відомо під час здійснення плану дій, якого нового досвіду набула організація. Як вже зазначалося вище, аналіз ситуації здійснюється постійно, циклічно.

Показниками сформованості адекватних професійних установок виступають: здатність до актуалізації власної позиції щодо конкретної ситуації з рефлексивним осмисленням її головних характеристик; здатність до об'єктивації засобів професійної дії в конкретних ситуаціях; здатність до особистісної та професійної рефлексії щодо цінностей і засобів власної діяльності. Важливе також те, що в суб'єктивному плані учасники занять більш чітко окреслюють перспективи власного професійного розвитку. Саме з цього моменту з'являються психологічні засоби саморозвитку.

Одним з різновидів ділових ігор є “метод проектів”, сутність якого полягає у розробці пропозицій щодо вирішення проблеми, параметри якої або задані заздалегідь, або ймовірні, але цілком та повністю не задані. Цінність цього методу зумовлена не тільки можливістю отримати корисні практичні результати, а й можливістю навчити членів навчальної групи способам спільної інтелектуальної (аналітичної, проектної) діяльності, правильному оформленню її результатів. Учасники такого роду гри набувають можливість дізнатися про свої сильні та слабкі сторони, навчитися висувати та відстоювати ідеї, конкретизувати їх у програми дій, конструктивно критикувати інших тощо. Проект може слугувати засобом контролю якості отриманих знань та умінь. Ще одним ресурсом підвищення практичної спрямованості навчання та виховання курсантів може стати їх участь у волонтерській роботі в з дітьми.

Для працівників ОВС важливо розуміти поведінку та вчинки людей. З огляду на предмет юридичної, зокрема, кримінальної психології, злочин може бути розглянутий як аналог вчинку. В практичному сенсі нас цікавитиме:

1. Мета та мотиви вчинку. Чи свідомо діяла людина? Які потреби (ваблення, бажання, мрії та т. ін.) спонукали її до вчинку, які мотиви вона усвідомлювала, які цілі ставила?

2. Які засоби досягнення мети були використані”? Йдеться не тільки про матеріальні знаряддя злочину, а й психологічні: чи людина планувала місце та об'єкт злочину, готувала собі алібі, шляхи відходу, обдумувала тактику захисту в суді. Можливо, що подія стала раптово, використані “підручні засоби”?

3. Прийняття рішення щодо реалізації намірів (досягнення мети певними засобами). Задум формувався довго чи діяв раптово? Чи були сумніви, коливання. Рішення приймав самостійно, раціонально чи під впливом емоцій, алкоголю, інших людей. Був спровокований діями потерпілого?

4. Виконавча ланка: діяв рішуче та зухвало, впевнено та наполегливо. Можливо мало місце добровільна відмова від завершення злочину?

5. Оцінка вчинку: визнає провину, жаліє (кого саме -себе, рідних, потерпілого), готовий покаятися, відшкодувати заподіяну шкоду, прости прощення. Чи навпаки, поводиться зухвало, хизується злочином. Вважає, що зробив помилки і іншим разом діятиме більш хитро?

6. Місце вчинку в житті людини: він для неї типовий, відповідає попередньому досвіду, системі цінностей, світогляду, чи це ексцес, що суперечить всій логіці життя. Наведена запитання розкривають структура вчинку й визначають ключові питання, відповідь на які дозволяють зрозуміти людину й оцінити її морально-психологічний потенціал.

Метод кейсів в цьому випадку являє собою детальний опис обставин й поведінки (ролі) персонажа. Під роллю розуміється сукупність зовнішніх обставин та індивідуально-психологічних властивостей, які проявляються у конкретних діях. Виконання ролі вимагає від „виконавців” знань й умінь, інтелектуально виважених дій в ігровій контрольованій ситуації. Підбір виконавців на виконання ролі “злочинця”? справа делікатна. У роль треба не тільки ввести, а і вивести з неї, розділити роль й виконавця ролі. Як Інтерактивний метод, він подобається курсантам, які бачать в ньому гру, сприятливу для засвоєння теорії та оволодіння практичними уміннями. Важлива перевага методу аналізу ситуацій полягає в тому, що він прискорює професіоналізацію курсантів, підвищує їх інтерес і позитивну мотивацію до навчання. За фабулою справи та поставленими запитаннями проводиться чергове обговорення, яке допомагає курсантам зрозуміти природу проаналізованого вчинку й особливості його суб'єкту. Треба обов'язково підводити підсумки такої дискусії.

При опрацюванні теми “корекція особистості, схильної до злочинів” предметом навчання може стати планування коригувально-виховного впливу. Головна ідея заняття полягає в тому, що суб'єкт, який не робить нічого поганого, не стає на шлях виправлення. Він має робити щось корисне, значуще, щоб довести свою відповідальність та соціальну зрілість. Такий підхід може тлумачитися як соціальна інженерія, проектування належних вчинків. Для нього необхідно з'ясувати, чи спроможний суб'єкт правильно оцінювати свої вчинки, критично ставитися до себе, чи прагне виправитися. Які недоліки в структурі особистості треба виправляти? Якими соціальне корисними вчинками ти зможе довести своє виправлення? Чи може суб'єкт виправитися сам, чи він потребує підтримки, поради, контролю зі сторони? За результатами обговорення цих питань слід розробити план дій, що мають довести виправлення суб'єкта. Це може вибачення перед потерпілим та відшкодування заподіяної шкоди; відмова від шкідливих звичок та від “старих друзів”, покращення навчання, працевлаштування і т. ін. [4, 7].

Висновки. Апробація змісту навчального курсу та інтерактивних методів навчання курсантів свідчить, що набуті знання та уміння мають практичне значення та можуть суттєво вплинути на результативність профілактики правопорушень. Майбутні дільничні інспектори міліції, працівники КМСД, НІ ІОН мають отримати знання та практичні уміння, які виходять за межі Існуючих навчальних планів підготовки правоохоронців. Отже треба змінити навчальні плани, передбачити вивчення курсу “Профілактична діяльність”, внести відповідні зміни до програм проходження курсантами практики та стажування.