Загальні підходи до контрольно-аналітичної діяльності

Лекція 4. Контроль як функція управління

Розпочата модернізація освіти, пов’язана з інтеграцією в європейський освітній простір, суттєво змінює підходи до контрольно-аналітичної діяльності керівника школи. І хоча контроль завжди був і залишається однією з основних функцій керівника школи, його завдання змінюються у відповідності до змін сучасної освітньої парадигми. Сьогодні ми говоримо про те, що директор школи — це, перш за все, менеджер освіти. А тому і здійснення контрольно-аналітичної функції керівника повинно відповідати основним вимогам до контролю як функції менеджменту. Актуальність контролю визначається необхідністю попередження негативних тенденцій, кризових явищ, виявлення проблем; виявлення позитивного, підтримки успішної діяльності, оцінки успіхів, забезпечення ефективного досягнення мети за допомогою постійної корекції розбіжностей між планом та реаліями.

Згадаємо, що в менеджменті контроль визначається як процес співвимірювання фактично досягнутих результатів із запланованими, як процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей. Змістовно контроль складається з визначення стандартів, вимірювання результатів, порівняння результатів і стандартів та проведення корекції. Правда, існує проблема щодо наявності об’єктивних і валідних засобів вимірювання досягнутих результатів. Хоча ми маємо Державний стандарт освіти, ряд нормативних документів щодо атестації освітніх закладів, проте сам процес вимірювання, як правило, здійснюєть­ся за старими методиками, схемами, анкетами тощо. А основний метод оцінки — спостереження за навчально-виховним та педагогічним процесами — по суті своїй є суб’єктивним, бо залежить від уподобань експерта. Спроби вимірювати лише кіль­кісні показники в освіті збільшили рівень об’єктивності, проте реальні і суттєві результати освіти не завжди можна виміряти кількісними показниками, навіть якщо застосовувати кваліметричні характеристики, факторно-критеріальні моделі тощо. Саме тому одним із визначальних чинників ефективної контрольно-аналітичної діяльності є професійна компетентність суб’єкта контролю.

Ще однією суттєвою проблемою сучасної контрольно-аналітичної діяльності є відсутність простої і надійної технології педагогічного аналізу (якщо така взагалі може існувати). Більшість керівників шкіл здійснюють аналіз або на рівні вимог, розроблених у 70-і роки (перш за все, Ю. А. Конаржевським), або виходячи з позицій здорового глузду, інтуїції, досвіду. Погодьтесь, і перший, і другий підхід не відповідають сучасним вимогам до контрольно-аналітичної діяльності. Автор не претендує на розробку нового механізму педагогічного аналізу або внутрішньошкільного контролю, мова йде лише про окремі аспекти здійснення цих важливих функцій директора школи.

Зрозуміло, що застарілі моделі контролю не здатні забезпечити реалізацію сучасних завдань освіти. Хоча б тому, що вони не враховують такі суттєві речі, як формування життєвої компетентності учнів, професійної компетентності вчителя. Десятиріччями в освітню практику школи впроваджувався системно-комплексний підхід (контролювати треба все і постійно), який, звісно, має свої позитиви. Проте на реалізацію такого підходу до внутрішньошкільного контролю у сучасного керівника навчального закладу просто не вистачить часу. Більшість директорів шкіл сьогодні вимушені витрачати набагато більше, ніж раніше, часу на обробку інформації, підготовку звітів, планів розвитку, інших документів. Крім того, сучасний директор школи не просто керує адміністративно-господарською роботою, а частково виконує ролі економіста, бухгалтера, менеджера в широкому значенні цього слова. А тому актуальною проблемою є розробка такої моделі внутрішньошкільного контролю, яка б забезпечувала відстеження основних результатів освітнього процесу, негативних і позитивних процесів розвитку навчального закладу і, як результат, забезпечувала б досягнення організацією своїх цілей за відносно ма­лий проміжок часу.

Про моделі контролю написано багато. Та чи не дивно, що найбільш поширеним джерелом побудови моделей залишається посібник Н. О. Шубіна «Внутрішньошкільний контроль» [44], написаний майже сорок років тому. Сучасними науковцями (В. С. Пікельною [36], Б. Л.Тевліним[39]) розроблено більш сучасні підходи до побудови організаційних моделей внутрішньошкільного контролю. Але проблемою залишається відсутність у моделях обґрунтованої мети та методів контролю. Чомусь вважається, що обов’язково потрібно щорічно контролювати результати навчальних досягнень учнів з державної мови, або раз на п’ять років перевіряти стан викладання окремих предметів, або відвідувати уроки вчителів у кількості 5–6 на тиждень кожному адміністратору школи. Може й так, але чому? Ким і коли обґрунтовано і доведено саме такі показники? Аналогічні речі ми зустрічаємо і в нормативних документах міністерства. Розроблені критерії атестації навчальних закладів містять окремі показники, але чому саме ці? Хіба проводились у нас дослідження щодо показників ефективності навчальних закладів? До речі, такі дослідження проводяться вже багато років у інших країнах. І там показники ефективності шкіл дещо інші: загальні цінності, використання навчального часу тільки для освіти, високоопераційні вимоги до учнів, збалансованість навчального плану, мотиви навчання учнів і мотиви про­фесійної діяльності вчителів, участь учнів, батьків і вчителів у керівництві тощо. А ефективною вважається школа, результати навчання у якій вищі за очікувані (зрозуміло, що реалізація такого підходу потребує серйозної системи діагностики учня на «вході»). Невже така різниця між цінностями освітніх результатів у нас і за кордоном? Тоді про яку євроінтеграцію йде мова? Як бачимо, запитань набагато більше, ніж відповідей. І, зрозуміло, дати відповідь на ці питання зараз неможливо. Та й узагалі, суспільство змінюється надто швидко, щоб освіта могла на кожному етапі розвитку держави повністю відповідати нагальним завданням. Але намагатися модернізувати систему управління школою, у тому числі, і систему внутрішньошкільного контролю потрібно. А тому актуальним є оновлення контрольно-аналітичної діяльності керівника школи.

Перш за все, нагальною проблемою сучасного керівника є цілепокладання в системі контрольно-аналітичної діяльності. Визначення цілей контролю залежить від результатів педагогічного аналізу підсумків навчального року, методикою якого володіє далеко не кожний директор школи. Проблема полягає в умінні відбирати для аналізу релевантну інформацію, встановлювати причини негативних і позитивних тенденцій, враховувати стратегічні шляхи розвитку школи, актуальні орієнтири сучасної освіти. У моделях контролю часто відсутні (або недостатньо відображені) такі питання, як контроль за здоров’ям дітей, виконанням навчальних планів, формуванням мотивації пізнавальної діяльності школярів, створенням системи психологічного забезпечення навчально-виховного процесу тощо. Не всі керівники шкіл враховують, що одним із головних результатів функціонування школи є сформованість компетентностей учнів, а тому суттєве місце в системі контрольно-аналітичної діяльності повинні посідати перевірки, експертизи процесу формування ключових, навчальних, життєвих компетентностей учнів. На жаль, у більшості випадків адміністра­ція школи перевіряє, як і раніше, знання, уміння і навички. Що й зрозуміло, бо таку ж позицію займає і міністерство.

В основі контрольно-аналітичної діяльності лежать два види управлінської діяльності:

- перцептивний, пов'язаний зі збором інформації щодо ходу та розвитку навчально-виховного процесу, який передбачає порівняння дійсного стану справ з еталоном через безпосереднє сприймання педагогічної діяльності керівником;

- комунікативний, що передбачає створення комунікативної мережі, по якій іде інформація, необхідна для управління педагогічним процесом, спілкування директора, його заступників з учителями, учнями.

Внутрішньошкільний контроль повинен виконувати діагностичну, коригуючу та регулюючу функції. За результатами контролю приймаються управлінські рішення для регулювання об’єкта, який контролюється.

Актуальність контролю визначається:

· необхідністю попередження негативних тенденцій, кризових явищ, виявлення проблем;

· необхідністю виявляти позитивне, підтримувати успішну діяльність, оцінювати успіхи;

· необхідністю забезпечувати ефективне досягнення мети за допомогою постійної корекції розбіжностей між планом та реаліями.

Таким чином, під внутрішньошкільним контролем розуміють таку систему управлінських дій, що визначає відповідність ходу та результатів навчально-виховного процесу завданням, які стоять перед школою та шляхи виправлення недоліків, помилок та причин, що їх породжують.