Класифікація гіпертонічних кризів

· ускладнені кризи – невідкладні стани, представляють пряму загрозу життю пацієнта, потребують зниження АТ протягом години з використанням внутрішньовенного введення препаратів. Це інфаркт міокарду, інсульт, гостра лівошлуночкова недостатність, аритмії, еклампсія, кровотечі тощо.

· Неускладнені кризи – стани, при яких немає гострого ураження органів і загрози життю пацієнта, потребують зниження АТ протягом 24 годин з призначенням гіпотензивних препаратів швидкої дії.

Загальні принципи лікування хворих на гіпертонічний криз.

- зниження АТ під строгим його контролем протягом усього періоду кризу;

- зниження проникності судинної стінки;

- призначення засобів, які покращують мозковий, коронарний, нирковий кровообіг;

- призначення петльових діуретиків всім хворим, за виключенням церебрального ішемічного кризу;

- нормалізація гемокоагуляційної системи та попередження тромбоутворення;

- оксигенотерапія;

- всім хворим показана психотерапія, терапія транквілізаторами;

- дієта з обмеженням харчової солі, рідини, жирів.

ЗАСОБИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЮ НИРОК

1. Салуретики

2. Калійзберігаючі діуретики

3. Осмотичні діуретики.

4. Рослинні діуретичні засоби

5. Засоби, які гальмують утворення сечових конкрементів і полегшують їх

виділення з сечею.

Сечогінні засоби (діуретики) - лікарські речовини, які збільшують виведення сечі з організму (посилюють діурез), виділення солей і води з сечею, зменшують вміст рідини в тканинах і порожнинах організму, сприяють виведенню з організму продуктів обміну речовин. Ці препарати призначають переважно при зниженому сечоутворенні, набряках, гіпертонічній хворобі, порушеннях кровообігу у хворих на серцеву недостатність, глаукомі, для форсованого діурезу при отруєннях.

Салуретики.

- тіазидні діуретики