Професійна етика менеджера

Аналіз інформаційно-смислового компонента технології передбачає детальний розгляд таких основних питань щодо формування професійної етики менеджерів:

• важливість професійної етики менеджерів у діяльності сучасних організацій;

• зміст та особливості універсальної і професійної етики;

• сутність етичних дилем у професійній діяльності менеджерів;

• зміст та структура професійної етики як складової професійної культури менеджерів;

• ступінь орієнтації менеджерів на розв´язання етико-психологічних проблем в управлінській діяльності.

Стосовно важливості професійної етики менеджерів у діяльності сучасних організацій варто наголосити, що у процесі створення в Україні ринкових інституцій в умовах аморфної пострадянської економіки вітчизняним менеджерам протягом останнього десятиріччя доводилося долати величезний опір як соціального середовища, так і самих себе. Більшою чи меншою мірою реконструкції у їхній свідомості зазнали такі соціально-психологічні детермінанти їх поведінки, як ціннісні орієнтації, стереотипи мислення й поведінки, спрямованість соціальних установок, мотивація економічної поведінки, стильові характеристики споживчої поведінки. Відбувалося це через те, що фахівцям, які сформувалися професійно поза ринковою економікою, психологічне прийняття навіть елементарних правил культури управління було надзвичайно важким.

Відколи американський соціолог Е. Мейо (1880-1949) обґрунтував доктрину «людських стосунків» як відповідь на виникнення в сфері виробництва психологічних проблем. Основними її положеннями були наступні:

1. Вирішальний вплив на трудову активність людей здійснюють не стільки матеріальні, скільки психологічні умови.

2. У формуванні ставлень, почуттів, настроїв працівників доволі істотною є роль як раціональних, свідомих, так і «нераціональних», підсвідомих чинників, глибинних інстинктів, прагнень.

3. Настрої, почуття працівників є не тільки результатом розвитку їхньої індивідуальної психіки, але й продуктом впливу групової, колективної психології, результатом морально-психологічного клімату колективу.

Успіхи розвитку психологічної теорії й практики зумовили посилення уваги до формування професійної етики менеджерів в процесі їх професійної підготовки. Поступово в усіх розвинених країнах серйозна етико-психологічна підготовка стала невід´ємною складовою підвищення кваліфікації у галузі менеджменту та бізнесу, а вимірювання рівня сформованості професійної стики — однією з визначальних умов їх професійного відбору. З переходом до ринкової економіки застосування західного досвіду етико-психологічної підготовки менеджерів стало актуальним і в Україні.

Переходячи до аналізу змісту та особливостей універсальної і професійної етики, слід насамперед розкрити сутність поняття «культур».

Культура як сфера духовного життя людини включає в себе предметні результати її діяльності, а також індивідуальні особливості, які із цій діяльності виявляються: знання, уміння, павички, рівень інтелекту, моральний та естетичний розвиток, світогляд, засоби і форми спілкування з іншими людьми.

Мораль та різні етичні системи її обґрунтування, підстави цих систем і логічну структуру понять, які описують моральні феномени, колізії і ситуації вивчає етика, про яку ще часто говорять як універсальну етику. Універсальна етика виступає, з одного боку, як орієнтир для морального розвитку особистості, як складова її духовної культури, а з іншого — як узагальнення моральних норм, що характеризують відповідність поведінки людини вимогам морального закону й узвичаєним в суспільстві зразкам моральної поведінки. Необхідно підкреслити, що універсальна етика узагальнює норми поведінки, які є обов´язковими для всіх людей, незалежно від їхньої професійної приналежності або соціальних функцій.

У межах реалізації професійної діяльності виділяється окремий вид етики — професійна етика, під якою розуміють узагальнення специфічних моральних норм, пов´язаних з особливостями функціонування різних професій, зокрема таких, які передбачають безпосередній вплив на психічну реальність людини.

Професійна етика часто забезпечує позитивний вплив на розв´язання етично спірних питань, що виникають у процесі здійснення різних професійних діяльностей, зокрема у процесі професійної діяльності менеджерів. Наприклад, менеджеру слід вирішити, звільнити або не звільнити з роботи недбалого працівника, якщо в нього па утриманні знаходиться сім´я.

Необхідно зазначити, що багато етичних проблем, що асоціюються з професійного діяльністю менеджера, включають певний вид протиріччя між універсальною та професійною етикою. Коли трапляється такий конфлікт, він створює серйозну етичну проблему для менеджера — якими зобов´язаннями, універсальними чи професійними, він має керуватися, щоб прийняти рішення.

Щодо сутності етичних дилем у професійній діяльності менеджерів слід наголосити, що для вимірювання етичних ставлень менеджерів як важливих складових їх професійної етики часто використовують оцінювання складних з етичної точки зору ситуацій. Такі ситуації, в яких вибір однієї з протилежних можливостей є однаково ускладненим, називають етичними дилемами.

Етичні дилеми, з якими безпосередньо стикається менеджер під час професійної діяльності, можна поділити на дві основні групи.

Етичні дилеми першої групи виникають всередині організації і поділяються па дві підгрупи.

До першої підгрупи відносяться стичні дилеми, що виникають у менеджера н стосунках «по вертикалі». Вона включає два тини стичних дилем:

а) етичні дилеми, що виникають у процесі взаємодії менеджера з його керівником;

б) стичні дилеми, що виникають у процесі взаємодії менеджера з працівниками керованого ним підрозділу.

До другої підгрупи належать стичні дилеми, що виникають у менеджера в стосунках «по горизонталі». Вона також включає два типи етичних дилем:

а) етичні дилеми, що виникають у стосунках між менеджерами-колегами;

б) стичні дилеми, що виникають у стосунках між підпорядкованими менеджеру працівниками. У разі виникнення стичної дилеми такого типу менеджер, як правило, виконує роль медіатора.

Етичні дилеми другої групи можуть також виникати у процесі взаємодії організації з іншими інституціями. Вони поділяються па три типи:

а) стичні дилеми, що виникають у процесі взаємодії організації з іншими комерційними структурами;

б) стичні дилеми, що виникають у процесі взаємодії організації з неприбутковими інституціями;

в) стичні дилеми, що виникають у процесі здійснення організацією зовнішньоекономічної діяльності та міжнародної співпраці.

В сучасному світі існують два шляхи пояснення процесу прийняття індивідом етичного рішення — нормативний та дескриптивний.

Нормативний підхід, винайдений філософами, відкриває шляхи прийняття етичних рішень індивідом як свідомим представником моралі, який старанно думає про свій моральний вибір. Моральні тюрми були винайдені для того, щоб допомогти прийняти найкраще можливе етичне рішення. Проте відомо, що люди не завжди приймають найкращі рішення. Встановлені норми не завжди виконуються.

Дескриптивний підхід базується па результатах психологічних досліджень і описує те, як люди насправді приймають стичні рішення. Зокрема, він зосереджується па когнітивних процесах і обмеженнях, які часто утримують менеджерів від прийняття найкращих можливих рішень.

Професійна етика сучасного менеджера включає також його відкритість етичним стандартам, узвичаєним у зовнішньоекономічній та міжнародній діяльності. Зокрема, універсальними етичними принципами і нормами міжнародної діяльності є такі, як повага до особистості, людських прав та свобод, належна професійна компетентність, сумління, доброзичливість.

Д. Грехем, аналізуючи загально-професійні вимоги до менеджерів, склав перелік ключових індивідуальних характеристик американських, японських, тайванських та бразильських фахівців. Деякі з умінь, які частково «перекривають» культури й країни, включають: підготовку, планування, слухання, розсудливість, інтелект, продукування ідей, а також чесність та повагу конфіденційності іншого партнера. Окрім того, кваліфікований менеджер повинен:

• усвідомлювати наявність чотирьох категорій цінностей: універсальних, які поділяють усі людські суспільства; подібних, але відкритих для культурної інтерпретації; спільних з «натяжкою»; повністю несумісних;

• сприймати відмінності між культурами на їх різних рівнях (індивідуальному, корпоративному, національному);

• бути компетентним в обговоренні відмінностей до прийняття рішення, яке задовольняє обидві сторони.

При висвітленні сутності професійної етики важливим є також її аналіз як складової професійної культури менеджерів, а також аналіз основних її компонентів.

Професійна культура менеджера виступає «специфічною підсистемою людської культури» і поєднує у собі культуру професійної праці й «низку якостей, передусім моральних, що їх гідні працівники відповідних професій виявляють і за межами" виконання своїх трудових функцій». Тобто у структурі професійної культури вимальовуються дві взаємопов´язані підструктури — професійна компетентність і духовність професіонала, або неморальна і моральна (за Л. Колбергом) складові.

Що стосується професійної компетентності менеджери, то її доцільно розглядати на двох рівнях — управлінському і психологічному.

Управлінський рівень передбачає грамотне і кваліфіковане здійснення менеджером функцій планування, створення та контролю функціонування певної ділянки організації. Формування відповідних знань, умінь та павичок здійснюється в процесі спеціальної професійної підготовки менеджерів у закладах вищої освіти.

Психологічний рівень професійної компетентності менеджера передбачає прийняття ним рішень, створення психологічних умов для продуктивної трудової діяльності, управління персоналом, формування ефективних комунікацій.

Духовність професіонала або професійна етика менеджера виступає етичним підґрунтям управлінської діяльності.

Структуру професійної етики менеджера утворюють наступні компоненти:

• етичні ставлення (прийнятність або неприйнятність сумнівних з моральної точки зору дій у конкретних ситуаціях професійної діяльності);

• етична поведінка (пормовідиовідпе виконання менеджером власне професійних функцій);

• налаштованість на етичні стосунки в процесі здійснення менеджером управлінських комунікацій.

Окрім того, важливим компонентом професійної етики менеджера є «відкритість світові людської культури» — врахування ним етичних норм, правил та уявлень, що регулюють ставлення, поведінку і стосунки ділових партнерів в процесі міжнародної взаємодії.

Слід зазначити, що формування етичного підґрунтя професійної культури менеджерів офіційно, формально проголошується у навчальних планах підготовки фахівців у вищих навчальних закладах України, але практичній реалізації цих намірів перешкоджає відсутність ефективних технологій розвитку його компонентів. У той же час дослідження; проведене нами у рамках виконання спеціальної науково-дослідної теми лабораторії організаційної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, переконливо свідчить, що в діяльності менеджерів виникає значна кількість проблем, ефективне вирішення яких унеможливлює відсутність у них відповідної етико-психологічної підготовки.

Нагадаємо, що процес формування клієнтом запиту під час психолого-організаційного консультування відбувається у три етапи:

1 етап — усвідомлення проблеми;

2 етап — усвідомлення необхідності звернутися по психологічну допомогу,

3 етап — власне запит.