Показники комплексної оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

Для комплексної оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства використовують показники, які поділяються на 3 групи:

1. Показники, що характеризують ефективність виробничо-збутової діяльності: відношення чистого прибутку до чистих продажі; відношення чистого прибутку до чистої вартості матеріальних активів (залишкової вартості); відношення чистого прибутку до чистого оборотного капіталу (за рахунок власних коштів).

2. Показники, що характеризують ефективність використання оборотною капіталу: відношення чистих продажів до чистої вартості матеріальних активів; відношення чистих продажів до чистого оборотного капіталу; відношення чистих продажів до матеріально-виробничих запасів;

3. Показники, що характеризують ефективність використання матеріальних активів і ліквідність підприємства: співвідношення оборотного капіталу і поточного боргу; співвідношення поточного боргу і матеріальних активів; співвідношення загального боргу і матеріальних активів; співвідношення поточного боргу і матеріально-виробничих запасів (характеризує ділову активність).

Важливе значення має аналіз витрат обігу, який здійснюється шляхом співвідношення збутових витрат і розмірів прибутку.

Кожен з цих показників має різний ступінь важливості, експертний шляхом були розроблені критерії. На їх основі обчислюються індикаторі конкурентоспроможності.

Формування багаторівневої системи управлінні конкурентоспроможністю потенціалом вітчизняних підприємств передбачає: розробку і реалізацію відповідних заходів як на рівні держави, так і на рівні окремих підприємств.

На державному рівні з позицій забезпечення умов для розвита; сприятливого конкурентного середовища необхідно:

• вдосконалення (а в окремих сферах - створення) нормативної баз» управління конкурентоспроможністю, забезпечення стабільності вимог нормативних документів на усіх рівнях управління;

• формування ефективної конкурентної політики та її постійна адаптації до світових господарських процесів;

• формування сприятливого інвестиційного клімату та створення умов для ефективного залучення інвестицій, в першу чергу вітчизняних, що дасть можливість розпочати ліквідацію інвестиційної кризи;

• розвиток приватизаційних процесів, у тому числі з виходом на міжнародні ринки капіталу, вирішення проблеми приватизації стратегічних галузей за гроші, а також продажу об'єктів приватизації разом із земельними ділянками, сприяння процесам реструктуризації та диверсифікації виробництва;

• зменшення вхідних бар'єрів, пов'язаних із започаткуванням і функціонуванням суб'єктів підприємництва;

• вирішення проблеми амністії певної частини тіньового сектора, а також боротьба з корупцією, організованою злочинністю та несумлінною конкуренцією;

• стимулювання інноваційної діяльності у напрямку розробки продукції, орієнтованої не лише на споживача (маркетинговий підхід), а й на цінність соціального, економічного та природного середовищ;

• сприяння формуванню системи моніторингу зовнішнього середовища підприємств, а також інформаційних банків з метою розвитку і реалізації ідей стратегічного менеджменту.

На рівні підприємства основним напрямком формування і вдосконалення системи управління конкурентоспроможністю його потенціалом повинен стати акцент на стратегічних пріоритетах системи менеджменту, оскільки саме тут забезпечується розробка і реалізація конкурентних переваг. Втрата переважною більшістю підприємств України своєї конкурентоспроможності свідчить про відсутність у них досвіду формування конкурентних стратегій. Тому конкурентоспроможність потенціалу підприємства слід розглядати як важливе стратегічне завдання. Стратегічне управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства можна уявити як складну конструкцію його елементів, які характеризуються принципами, етапами, методами оцінки та прогнозування, видами стратегії.