Кропив’янка

Кропив’янка (urticaria) – це захворювання, яке характеризується появою на шкірі сверблячих плям, папул або пухирців досить чітко контурованих, розміром від кількох міліметрів до десяти і більше сантиметрів. Висип з’являється швидко, елементи можуть зливатися і поширюватися на всю поверхню тіла.

Одним із варіантів кропив’янки вважають ангіоневротичний набряк

(набряк Квінке), в основі якого лежать такі ж самі патофізіологічні механізми, як і у разі кропив’янки, але патологічний процес поширюється глибше на дерму або підшкірну основу.

Основний клінічний прояв ангіоневротичного набряку - обмежений набряк певної ділянки тіла. Найчастіше він локалізується в ділянці голови (лице, слизова оболонка ротової порожнини, язик та ін.), шиї, кистей рук, стіп, зовнішніх статевих органів. Шкіра на місці набряку незмінена. Хворі скаржаться на печію і дискомфорт, рідше – на свербіння.

• Найчастіше алергічна кропив’янка зумовлюється лікарськими засобами (антибіотики, рентгеноконтрасні речовини, білкові препарати тощо),
• харчовими й фізичними факторами (натискання, вібрація, сонячне опромінення, тепло, холод,тощо).

Серед неспецифічних факторів, які підсилюють або провокують розвиток кропив’янки, слід назвати: гарячку, емоційний стрес, тепло, алкоголь, фізичне навантаження, передменструальний стан, гіперфункцію щитовидної залози.

Етіотропна терапія передбачає:

1. припинення поступлення причинно-значущого алергену в організм

2. індивідуальна гіпоалергенна дієта;

3. відміна ліку, який спровокував прояви кропив’янки тощо.

Як медикаменти патогенетичної дії застосовуються антигістамінні препарати: тавегіл, супрастін і другого покоління (кларитин, лоратадин, семпрекс, трексил, цетиризин)

Для зменшення вираженості метаболічної інтоксикації, зниження сенсибілізації до харчових алергенів призначаються ентеросорбенти:

карболонг, активоване вугілля, силард, ентеросгель

ферментні препарати: фестал, мезим форте,

жовчогінні засоби: магнію сульфат

У разі прогресування висипу і наростання інтенсивності набряку вводяться сечогінні препарати: лазикс парентерально

Якщо вказані вище лікувальні заходи неефективні, призначаються глюкокортикостероїди: преднізолон у дозі 1-5 мг/кг тіла парентерально.