Загальна характеристика Конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти

Конкретні вимого щодо кількості та кваліфікації екіпажу були закріплені Міжнародною Конвенцією про підготовку та дипломування моряків та несення вахти 1978 р., змінена у 1995 р. (ПДМНВ-78\95). Відповідно до неї жоден моряк (капітан, особа командного складу, особи рядового складу) не мають права працювати на суднах, держава прапору яких є учасником Конвенціях, якщо він не відповідає положенням віку, стану здоров’я та кваліфікації.

Вимоги до компетентності моряків згруповані за такими напрямками:

1) судноводіння;

2) обробка та розміщення вантажів;

3) управління операціями судна та турбота про людей на морі;

4) суднові механічні установки;

5) електрообладнання, електронна апаратура та системи управління;

6) технічне обслуговування та ремонт;

7) радіозв’язок.

Ці напрямки реалізуються на трьох рівнях відповідальності:

4) рівень управління;

5) рівень експлуатації;

6) допоміжний рівень.

Конвенция состоит из 8 глав, каждая глава состоит из правил.

1 – «Общие положения»;

2- «Капитан и палубная команда»;

3 – «Машинная команда»;

4 – «Радиосвязь и радиоспециалисты»;

5 – «Требования к специальной подготовке определенных типов судов»;

6 – «Функции, относящиеся к аварийным ситуациям, охране труда, медицинскому уходу и выживанию»;

7 – «Альтернативное дипломирование»;

8 – «Несение вахты».

Конвенция применяется к морякам, работающим на морских судах, имеющих право плавания под флагом государства – стороны Конвенции; за исключением моряков, которые служат на военных судах, военно-вспомогательных судах, судах, используемых для правительственной службы.

В 1995 году Конвенция была пересмотрена. Был принят Кодекс по подготовке, дипломированию моряков и несению вахты, который содержит конкретные требования, изложенные в правила – приложениях Конвнции ПДМНВ 78/95.

Кодекс состоит из 2х частей:

- часть А – «Общие требования в отношении положений приложения»;

- часть В – «Рекомендуемое руководство в отношении положений Конвенции».

Кодексом определены функции моряков на судне:

1) судовождение;

2) размещение и перевозка грузов;

3) управление эксплуатацией судна и забота о людях;

4) судовые механические установки;

5) электрооборудование, электронная аппаратура и системы управления;

6) техническое обслуживание и ремонт;

7) радиосвязь.

В Кодексе предусмотрены требования к знаниям моряков (от капитана до машинной команды).

Конвенция установила обязательное базовое обучение для всех членов экипажа (мореходное училище).

Предусмотрено повышение квалификации для поддержания знаний на современном уровне каждые 5 лет для командного состава с выдачей квалификационного свидетельства. Каждые 5 лет страны-участницы Конвенции должны представлять доклад, составленный независимыми экспертами, о выполнении Конвенции, о состоянии морского образования в стране. Для этого государство делает заявку в ИМО на экспертов. На основании экспертной оценки государство делает доклад о состоянии морского образования в стране. Если оценка о соответствии образования положениям Конвенции, то дипломы, выдаваемые морским специалистам в этой стране, признаются в государствах-участниках Конвенции.

В Конвенции предусмотрены требования к несению ходовой навигационной вахты, вахты в порту;

У даний час компетенція офіцерів підтверджується дипломами за фахом. Дипломи видаються на базі знань, продемонстрованих на іспитах, після проходження практики (стажування) на судні, обумовленою тривалістю, а не утриманням. При підготуванні був запропонований функціональний підхід до оцінки навчання і компетентності моряків. Цей метод розглядає норми компетенції для належного їхнього виконання на судні, що відповідають стандартам рівня теоретичних знань і практичних навиків. Визначено сім основних функцій у сфері експлуатації, керування і материально-технічного обслуговування судна, як-от: судноводіння; вантажні операції; обслуговування силової установки і механізмів; обслуговування електричних та електронних систем і приладів зв’язку; технічне обслуговування і ремонт; материально-технічне обслуговування судна і турботи про екіпаж. Відповідальність визначена на трьох рівнях:

а) рівень керування –капітан, старший помічник капітана, старший механік, другий механік –особи, відповідальні за виконання обов’язків екіпажем;

б) рівень експлуатації –помічники капітана, механіки, радисти –особи, що забезпечують навігаційну або машинну вахту, виконання робіт з обслуговування судна, вантажних операцій;

в) допоміжний рівень –рядовий склад, що бере участь у виконанні навігаційної або машинної вахти, вахти в порту, у вантажних операціях, обслуговуванні судна тощо.

Головна ціль Конвенції -поліпшити співробітництво між державами й організаціями, що беруть участь в операціях з пошуку і рятування на морі. Про таке співробітництво говорить правило 5/15 СОЛАС, яке закликає уряди вжити всіх заходів для організації спостереження з берега і рятування людей, що терплять лихо в морі поблизу його берегів. Технічні вимоги викладено в Додатку до конвенції, що містить 6 глав:

глава 1 –Терміни і визначення;

глава 2 –Організація;

глава 3 –Співробітництво;

глава 4 – Підготовчі заходи;

глава 5 –Порядок проведення операцій;

глава 6 – Системи суднових повідомлень.

про підготовку і дипломування моряків і несення вахти 1978 (ПДМНВ–78) [115]. Разом з поправками до Конвенції ПДМНВ–78 Конференцією 1995 р. було прийнято Кодекс по підготовці і дипломуванню моряків і несенню вахти, що складається з частини А – Обов’язкові вимоги стосовно положень Додатку до Конвенції ПДМНВ–78, з поправками, і частини В -Рекомендоване керівництво стосовно положень Конвенції ПДМНВ–78, з поправками. Обидва документи, Конвенція ПДМНВ–78/95 і Кодекс ПДМНВ–95, містять обов’язкові мінімальні вимоги для дипломування радіофахівців ГМЗЛБ, згідно з яким кожна особа, яка є відповідальною або яка виконує обов’язки по радіозв’язку на суднах, від яких потрібна участь в ГМЗЛБ, повинна мати належний диплом, що відноситься до ГМЗЛБ, який виданий або визнається Адміністрацією на підставі положень Регламенту радіозв’язку [80]. Для підтвердження дійсності диплома (розділ А-I/II) необхідно пройти відповідну підготовку, засновану на використанні тренажерів. Виходячи із цих вимог, кожен судновий фахівець, що виконує обов’язки по радіозв’язку, повинен продемонструвати докази своєї компетентності й оцінки демонстрації процедур по зв’язку з використанням тренажерного устаткування. На підставі іспиту, складеного Державній кваліфікаційній комісії (ДКК), і протоколу Адміністрацією видається диплом відповідно до Правила IV і Розділу А-IV/2 ПДМНВ–78/95 [116]. Згідно з пунктами 29 і 37 розділу В-IV/2 Розділу IV ”Вимоги стосовно радіофахівців” підготовка повинна здійснюватися за затвердженими програмами для операторів із загальним дипломом і операторів з обмеженим дипломом. Особи, які проходять підготовку на тренажерах ГМЗЛБ, зобов’язані достатньою мірою знати основні процедури щодо зв’язку, у строгій відповідності з Регламентом радіозв’язку, умовні сигнали біди, безпеки, терміновості, уміти складати і передавати повідомлення, користуватися довідковою літературою.

В 2010 році були прийняті так звані Манільські поправки до додатка до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти (ПДНВ) 1978 року, які набули чинності для України 01.01.2012. З цього моменту змінились вимоги до кваліфікації членів екіпажу та капітана та форми дипломів та кваліфікаційних свідоцтв.