А чи вмієте ви дарувати і одержувати подарунки?

Вищий ступінь співпраці полягає в умінні дякувати. Рідко можна зустріти людей, здатних на це почуття. Подяка – це конкретний психічний стан. Ніякий скарб матеріального світу не зрівняється з вищою енергією подяки, тому що вона залишається з людиною навічно, а все матеріальне рано чи пізно зруйнується.

– А ви вмієте дякувати?

– Що для вас є найціннішим: подяка чи, гроші?

– А взагалі, що таке подяка?

Будьте уважні, коли будете відповідати собі на ці запитання. Щоб чесно на них відповісти, необхідно проаналізувати, як ви ставитесь до цього світу, до людей і особливо – до дітей.

У стосунках між дорослими і дитиною про справжню Силу батьків буде свідчити:

1) спроможність їх не прив’язуватися до обмежувальних переконань, начебто вони розумніші за своїх дітей і одночасно

2) ставлення до дитини, як до поважної людини.

Важливо зрозуміти! 1. Діти дуже часто, бувають мудрішими за своїх батьків, тому що дорослі вже встигли накопичити багато негативних переконань і закритися, а дитина все ще залишається відкритою, і в цьому полягає її природна привабливість. Шестирічна дитина відрізняється від дорослого, напевно, тільки одним – відсутністю достатнього життєвого досвіду.

2. При спілкуванні з дитиною, та й з будь-якою людиною, яка може зустрітися вам у житті, вкрай важливо дати їй свободу вибору. Оскільки відчуття свободи – це глибинна суть єства будь-якої людини, ви, надаючи свободу вибору, працюєте на її еволюцію. І людина розцінює ваш вчинок як любов і повагу до себе, і відбувається диво – тому що ваш партнер приймає в цьому випадку рішення, яке задовольняє вас обох.

– Коли відбувається чудо?

Коли ми сильні, тобто коли відкриті і готові сприйняти будь-яку ситуацію.

– Чому чудо відбувається зненацька?

Тому що ми завжди чогось чекаємо, щось клянчимо, завжди скаржимося, що нам чогось не вистачає. Коли ми перестаємо чекати, клянчити і скаржитись, тоді обмежувальні негативні переконання, що стоять між нами і Всесвітом, між нами і людьми, зникають, і ми відчуваємо гармонію і справжню силу.

ЯК МИ ВТРАЧАЄМО СИЛУ

А тепер поведемо розмову про те, як ми віддаємо свою Силу. Черговий парадокс, правда цілком зрозумілий. Саме завдяки наявності почуття власної слабкості, ми передаємо свою Силу назовні, вручаючи її комусь або чомусь.

Починайте помічати, як ви це робите, як шукаєте підтримки зовні.

Ви прочитали якусь книжку або познайомилися з якимось методом (людиною, навчанням і т.п.) і вирішуєте, що це – той самий метод (людина, навчання), який допоможе вирішувати ваші проблеми. Проходить якийсь час, і ви зациклюєтесь, застигаєте в цьому методі (людині, навчанні). Він підкорив вас, тому що ви цілком поклалися на нього, не намагаючись ознайомитися з власними силами і дізнатися, що саме обмежує вас і як ви відгороджуєтесь від зовнішнього світу.

Ви почули про якусь релігію або про якогось Вчителя і вирішили стати його послідовником. Загляньте всередину себе. Ви побачите там величезне почуття самотності й беззахисності. Замість того, щоб досліджувати свої негативні думки й обмежувальні переконання, які ви створили, відгороджуючись від реальності, ви шукаєте захисту в Бога. Але...сумнівно, щоб Вища Сутність, яка побудувала цей світ за своїми законами, стала б захищати вас від своїх же законів. Зрозумійте ці закони і не порушуйте їх, і ви автоматично потрапите під захист свого розуму, опинившись у єдності з Вищим Розумом. Ми ж інформовані про те, що може статися, якщо спробувати не підкоритися закону гравітації і стрибнути з даху. Отже, ми під захистом.

НАШІ ВЧИТЕЛІ

Люди схильні прив’язуватися до опори або до опор, якими користуються. Поступово це стає звичкою. Навчіться цінувати й шанувати свої опори, своїх учителів, не надаючи їм значення, як ви б поступали з допоміжним інструментом.

Наші справжні Вчителі – це ситуації, якими б вони не були. Саме ситуації дають Силу, коли ми намагаємося самостійно знайти вихід.

Як виготовляють гарний клинок? Його нагрівають, потім нещадно відбивають, а потім занурюють у холод, і так раз за разом. Так само виковується і клинок духу. Звичайно, на цьому шляху неминуче будуть поразки. Але і тут важливо пам’ятати, що кожна поразка несе в собі неоціненний досвід. Людина вчиться скромності, вчиться знаходити своє місце, у неї виковуються такі неоціненні якості, як співчуття, розуміння болю, який відчуває інша людина, тощо. Недарма говорять, що за побитого трьох небитих дають.

– Чому ви прагнете до сили?

Як правило, люди прагнуть до сили, щоб отримати владу над іншими людьми і маніпулювати ними.

– Чому ви прагнете до сили?

Ви можете відповісти, що збираєтеся принести користь людям і світу. Але «благими намірами прокладена дорога у пекло».

Важливо пам’ятати! Якщо ви поставите за мету – опанувати силою, грошима, владою, славою, вони візьмуть вас, ви загубите себе. Гроші, влада, слава, сила – усе це побічний результат вашого розвитку, а не мета. Шануйте їх, не надаючи їм значення, і ви залишитеся вільними. І люди, що оточують вас, також збережуть свободу – вони не будуть осліплені «блиском» ваших сил, отже, не будуть схилятися перед авторитетом і не потраплять, таким чином, у рабство власних суджень відносно своєї нікчемності. Вони збережуть спроможність розвиватися.

Зверніть увагу! Жодний по-справжньому великий Учитель ніколи не виставляв напоказ свої можливості. Так, вони демонструвалися іноді, дуже рідко, у силу необхідності, але ніколи для того, щоб здивувати чиюсь уяву чи завоювати авторитет.

Один Учитель на запитання учня, чому вони йдуть під дощем уже котрий день, не розганяючи хмар, відповів: «Все мистецтво полягає не в тому, щоб розігнати хмари, а в тому, щоб іти під дощем, справлятися з тим, що посилає нам цей світ, і мати справу з тим, що є». Тому що розгін хмар – це втеча, а коли ми маємо справу з тим, що є, ми відчиняємо в собі й у світі додаткові, невідомі нам грані.

Таким чином, вище мистецтво полягає в тому, щоб бути Тут і Зараз, ну а ви вільні йти за своїм вибором. Якщо ви зробите вибір: навчитися бути присутнім у тому, що робите й усвідомлювати це, тоді цей світ почне розкривати вам свої секрети, розгортати справжню реальність, передавати вам свою Силу. Це схоже на квітку, яка розкривається назустріч сонцю. Ви і є це сонце, і світ із задоволенням розкриється вам назустріч. Повірте, у світі немає нічого небезпечного, всі небезпеки створюємо ми самі, слідуючи помилковим переконанням.

Силу не треба шукати зовні, вона всередині нас, тому що Зовнішнє дорівнює Внутрішньому. Все, що нам потрібно, це проявити терпіння і довіритися своєму
Шляху.

6. Висновок

Підсумовуючи, ще раз варто підкреслити, що розгляд ролі вищих психічних аспектів у збереженні та зміцненні здоров'я щонайменше містить у собі такі моменти.

По-перше, виховання і перевиховання людини, трансформація її життєвих цінностей з егоцентричної площини в альтруїстичну.

Як відомо, негативні емоції викликають психічний стрес, який чинить могутню руйнівну дію не тільки на психіку, але й на тіло. Механізм соматичних ушкоджень при цьому нейроендокринно-імунний. Крім того, негативні емоції, через взаємозв’язок позасвідомості із соматичними структурами, приводять до напруги м’язів. Тривалі локальні м’язові скорочення (т. з. м’язові блоки) заважають проходженню «життєвих потоків» енергії, що негативно впливає на функціонування відповідних органів і систем.

Добра, відкрита, доброзичлива, справедлива людина, створює навколо себе позитивне налаштовування, що оздоровлює життєвий простір, її слова і психоенергетичний стан, який передається співрозмовнику, дає гармонізуючий та зміцнюючий ефект. Позитивні альтруїстичні переживання розслаблюють тіло, відновлюють рух енергетичних потоків у ньому. Тому вищі стани свідомості (з осмисленням їх) дають не тільки унікальний психічний досвід, але й загальногармонізуючий, інтегруючий ефект, який супроводжується оптимізацією біопольової структури.Звідси – оздоровлююче значення високих почуттів, добрих думок, позитивних установок. Крім того, розгляд власних проблем з високих рівнів свідомості, які відрізняються від звичайної («повсякденної») свідомості, де ці проблеми формуються, сприяє розмиванню їхніх контурів, усвідомленню, прийняттю і вирішенню. На принципі гармонізації альтруїзмом, любов’ю, прощенням засновано багато методів трансперсональної психології, психотерапії, духовного оздоровлення.

По-друге,визнання ролі високої, доброї, розвиваючої, творчої мети в житті людини як фактора гармонізації її психіки, а отже, і тіла.

Психіка, як і тіло, має механізми самоорганізації, які усвідомлюються нами частково. За рахунок цих механізмів у психіці відбираються ті якості, ті субособистості, які можуть щонайкраще забезпечити досягнення життєвих цілей. Нова мета активізує певний набір домінуючих субособистостей і відтворює новий порядок взаємин між ними, тобто ціль виступає системоутворюючим фактором. Якщо людина ставить перед собою високу, альтруїстичну мету, що актуалізує її кращі якості, то ефект альтруїстичних гармонізуючих психічних станів опосередковано буде оздоровлювати й тіло (за умови, якщо сама людина не перешкоджатиме цьому процесу). Слід зазначити, що в даному випадку здоров’я розглядається як умова для досягнення мети. Висока мета начебто нанизує на єдиний стрижень діяльність усіх субособистостей, встановлюючи між ними ієрархію і гармонізуючи їхні взаємини. У такій структурі немає місця «розброду і хитанням». Отже, енергія не розтрачується на безглузду боротьбу з собою – зберігається бадьорість і людина стає більш цілісною і здоровою. Активна позиція в житті, вибір «свого Шляху», постановка і досягнення мети, яка реалізує людину, завжди призводить до збільшення енергії, мобілізації ресурсів і забезпечення більш високого рівня здоров’я. Варто пам’ятати, – штучне прискорення темпів розвитку свідомості, або недостатня підготовленість людини до особистісного росту – загрожує виникненням асинхронозу, а в деяких випадках – і хворобою.

З усього сказаного випливає, що для збереження та зміцнення здоров’я людина повинна не стільки шукати ліки, скільки навчатися правильно мислити і жити. Люди творчі, які захоплюються шляхетними ідеями, які відчувають свою єдність з іншими людьми, як правило, проживають тривале, здорове і щасливе життя.

По-третє, визнання значення волі і віри людини в управлінні своїм здоров’ям.

Людина – єдина жива істота на Землі, яка усвідомлює себе, й усвідомлення є інструментом її еволюції. Тому ставлення людини до свого життя і свого здоров’я, як необхідної умови для самоактуалізації, не повинно бути стихійним, а має бути усвідомленим.

Процес збереження та зміцнення здоров’я підлягає управлінню. Воля, намір – це усвідомлене бажання (яке часто вступає в протиріччя зі стихійними енергіями). Саме воля є головним важелем управління здоров’ям. Коли людина хвора і їй необхідно відновлювати здоров’я, то велике значення має, насамперед віра в успіх справи. Світові відомо безліч героїчних людей, які повернули здоров’я і піднялися до вершин життя за допомогою віри в себе та повсякденної духовної роботи над собою.

7. ДОДАТОК

КЛЮЧІ ДО розширення свідомості
й ОПТИМАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ
(ключі мають декілька рівнів розуміння)

1. Ми прийшли в цей світ не тільки страждати, але й учитися радіти життю, вчитися створювати благополуччя в ньому і щось зрозуміти про себе і про світ.

2. Не пристосовуй те, що ти знаєш, до того, чого ти не знаєш.

3. Світ непередбачуваний, але без злого наміру.

4. Не шукай своєї провини. Ні в чому немає твоєї провини. (Не потрібно плутати поняття «провина» з поняттям «помилка»).

5. Ти не знаєш, що потрібно Всесвіту.

6. Твої помилки не погублять Всесвіт. Можливо, твої помилки – це саме те, що потрібно Всесвіту.

7. Коли вогонь наближається, він спочатку світить, потім гріє, а потім обпалює.